Ухвала суду № 45369457, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2225/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Безименної Н.В.,

суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.,

за участю секретаря Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтоленд" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Приватне підприємство "КІНОС" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 № 0005422201

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техавтоленд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Приватне підприємство "КІНОС" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 № 0005422201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0005422201 від 07.11.2014 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Техавтоленд" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кінос» за період липень 2014 року (а.с. 20-23).

За результатами перевірки складено акт від 31.10.2014 р. за №8078/26-51-22-01/38526511.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період липень 2014 р. в сумі 142 344,00 грн. В декларації по податку на прибуток за 2014 року підприємство не має права на формування витрат, що мають вплив на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинах з ПП «КІНОС».

На підставі акту та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року №0005422201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 177 930,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 142 344, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 35 586,00грн. (а.с. 19).

Податковий орган дійшов висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Кінос», оскільки правочини вчинені за участю позивача та даного контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством «КІНОС» (Постачальник) було укладено Договір поставки №2/06 від 02.06.2014, за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Товар, на умовах, визначених цим Договором (а.с. 26-27).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано копії замовлень: №259 від 31.07.2014, №76 від 22.07.2014, №46 від 14.07.2014, №13 від 08.07.2014, №5 від 01.07.2014; податкових накладних: від 31.07.2014 №259, від 22.07.2014 №76, від 14.07.2014 №46, від 08.07.2014 №13, від 01.07.2014 №5; товарно-транспортних накладних: №Т259 від 31.07.2014, №Т76 від 22.07.2014, №Т46 від 14.07.2014, №Т13 від 08.07.2014, №Т5 від 01.07.2014; актів звірки взаєморозрахунків за період з 02.06.2014 по 31.08.2014; платіжних доручень; оборотно-сальдових відомостей за липень 2014 - серпень 2014; квитанцій; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 28-110).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаним договорами, укладеними між позивачем та його контрагентом, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договору контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпиємців (том 1 а.с. 32).

Крім того, відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними у судовому порядку, а також будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.09.2014 № 2625/26-55-22-07/37009035 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кінос» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Колегія суддів наголошує на тому, що дії по проведенню зустрічної звірки ПП «Кінос» і дії щодо оформлення результатів зазначеної звірки у формі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва вчинені не були, оскільки зазначений акт складено у зв'язку з встановленням факту, що не давав змогу провести зустрічну звірку контрагента позивача, а саме, у зв'язку з встановленням відсутності ПП «Кінос» за його місцезнаходженням.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 у справі № 826/16061/14, позов зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вилучити з АІС "Податковий блок" дані, які внесені на підставі акта від 01.09.2014 року №2625/26-55-22-07/37009035 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Кінос" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 року у справі № 826/16061/14 скасовано в частині відмови у визнанні протиправними дій відповідача, щодо складання акта від 01.09.2014 №2625/26-55-22-07/37009035 про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Кінос" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, щодо складання акта від 01.09.2014 №2625/26-55-22-07/37009035 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Кінос" щодо до підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014. В іншій частині, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 червня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Аліменко В.О.