Ухвала суду № 45369372, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1306/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Ферма» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Стара Ферма» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2014 № 0001081702, від 26.12.2014 № 0001771702, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.10.2014 № 0001101702, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № Ю-109/26-50-17-02, від 14.01.2015 № Ю-1820-23.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2015 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Стара Ферма» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2014 за результатами фактичної перевірки з питань дотримання ТОВ «Стара Ферма» норм чинного трудового та податкового законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.06.2014 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступником є ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві) складено Акт № 64/26-50-17-02-19/37413316 (далі - Акт перевірки).

16.10.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001081702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 177259,79 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76934,49 грн.

16.10.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено рішення № 0001101702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму в розмірі 59 302,36 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17671,88 грн.

Також, 16.10.2014 відповідачем на підставі Акту перевірки прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-109/26-50-17-02, відповідно до якої відповідач вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 59302,36 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги ГУ ДФС у м. Києві рішенням від 05.12.2014 № 1749/10/26-15-10-08 залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № Ю-109/26-50-17-02, а рішення від 16.10.2014 № 0001081702 скасовано в частині основного платежу в частині 270 грн. та збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 56253,34 грн.

В подальшому на підставі зазначеного рішення ГУ ДФС у м. Києві та Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 0001771702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 176989,79 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 133187,83 грн.

Враховуючи, що сума основного платежу за податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2014 № 0001081702 зменшена, таке рішення слід вважати відкликаним, у зв'язку з чим, останнє не є предметом спору через відсутність правовідносин за ним та не порушує права платника, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012 у справі № К/9991/49701/12, в постановах Вищого адміністративного суду України від 19.08.2014 у справі № К/800/55546/13, від 05.01.2015 у справі № К/800/30385/14.

14.02.2015 позивачем отримано вимогу ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2015 № Ю-1820-23, відповідно до змісту якої станом на 31.12.2014 сума заборгованості ТОВ «Стара Ферма» зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 14803,36 грн., з яких 9560,29 грн. - недоїмка, 5243,07 грн. - штрафи, у зв'язку з чим відповідач вимагав від позивача сплатити суми недоїмки та штрафів у вказаній сумі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.пп. 164.2.2, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму у розмірі 176989,79 грн., а також порушення п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 6, п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, як наслідок, несплата внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 59302,36 грн., стало не утримання позивачем податку на доходи фізичних осіб на вказану суму у зв'язку з виплатою директору ТОВ «Стара Ферма» ОСОБА_2 грошових коштів згідно з видатковими касовими ордерами за період з грудня 2013 року по червень 2014 року без зазначення підстав для видачі, коду цільового призначення, кореспондуючого рахунку, коду аналітичного рахунку; застосуванням підприємством податкової соціальної пільги до нарахованого платниками податку місячного доходу у вигляді заробітної плати за відсутністю заяв від платників податку про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, що призвело до не утримання такого податку у повному обсязі; встановленням розбіжності щодо суми винагороди за виконані роботи згідно з актами виконаних робіт.

Згідно з п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Водночас, пунктом 167.1 ст. 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Відповідно до абз «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з абз. «б» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт, та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Судом не може бути прийняте до уваги посилання позивача на те, що підставою для виплати грошових коштів директору ТОВ «Стара Ферма» ОСОБА_2 є оформлені та посвідчені договори купівлі-продажу щодо придбання земельних ділянок, загальною площею 8,000 га, на загальну суму у розмірі 596000 грн., оскільки у видаткових касових ордерах не зазначено підстав для саме такої видачі коштів, а також не вказано коду цільового призначення, кореспондуючого рахунку та аналітичного рахунку.

При цьому, згідно з пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПК України платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Як встановлено в Акті перевірки та не спростовано позивачем, на момент проведення перевірки на підприємстві були відсутні заяви від платників податку про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, що призвело до безпідставного надання податкової соціальної пільги таким працівникам ТОВ «Стара Ферма» та, як наслідок, не утримання податку у повному обсязі.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що при перевірці трудових договорів встановлено, що нарахування винагороди за виконані роботи здійснювалось згідно з актами виконаних робіт, в яких зазначено суми винагороди та суми податку на доходи фізичних осіб, втім в таких актах встановлено розбіжність щодо суми винагороди по 2-х працівниках, які виконували роботи за договорами про надання послуг/виконання робіт у розмірі 6000 грн., з якої не утримано податок на доходи фізичних осіб.

Враховуючи наведене у сукупності, можна дійти висновку, що відповідачем обґрунтовано встановлено, що позивачем не утримано податок на доходи фізичних осіб з коштів, отриманих працівниками з каси підприємства під звіт на витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами на суму 1036863,16 грн. та не повернутих у встановлений строк і не включених до складу оподаткованого доходу, сплаченого на користь платника податків, з винагород отриманих працівниками підприємства за цивільно-правовими договорами на суму 6000,00 грн. та внаслідок безпідставного надання податкової соціальної пільги працівникам підприємства (відсутні заяви про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги).

За таких умов, а також приймаючи до уваги те, що позивач не надав достатніх та беззаперечних доказів на спростування вказаних висновків відповідача в Акті перевірки, є правомірним висновок відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.пп. 164.2.2, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб на вищевказану суму.

З огляду на те, що за результатами проведеної перевірки позивача відповідачем правомірно встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, на які нараховується єдиний внесок, відповідачем правомірно донараховано позивачу єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму в розмірі 59302,36 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17671,88 грн.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 0001771702, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.10.2014 № 0001101702, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № Ю-109/26-50-17-02 та від 14.01.2015 № Ю-1820-23 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень та вимог ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та проголошені його представником в судовому засіданні, не спростовують рішення суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.

За таких обставин апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Ферма» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2015 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.