Рішення № 45368571, 15.06.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2015 року Справа № 922/2272/15

Провадження №19/913/11/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання "Імпульс", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Імпульс", м.Сєвєродонецьк Луганської області

відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій", м.Кіровоград

про стягнення 277764 грн 04 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Засядько М.В. - представник, довіреність №47 від 08.05.2015;

від відповідача 1 - представник не прибув;

від відповідача 2 - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2015 №922/2272/15 позовні матеріали за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання "Імпульс" до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Імпульс", та відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій", про стягнення солідарно заборгованості за договором поставки продукції №621 від 15.02.2001 в сумі 277764 грн 00 коп., втрат від інфляції в сумі 23776 грн 60 коп., 3% річних у сумі 1461 грн 11 коп., пені в сумі 15212 грн 34 коп., штрафу в розмірі 7% у сумі 19443 грн 48 коп. були передані за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області.

14.04.2015 був проведений автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду у відповідності до вимог ст.21 Господарського процесуального кодексу України та справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.04.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 12.05.2015.

Заявою б/н від 12.05.2015 позивач відмовився від позовних вимог відносно відповідача 1 та просив стягнути суму основного боргу, втрати від інфляції, пеню та штраф з відповідача 2.

Суд відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України приймає вказану заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.05.2015 було відкладено розгляд справи на 08.06.2015.

Клопотанням б/н від 21.05.2015 представник відповідача 2 просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі №922/2272/15 в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.06.2015 було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, у зв'язку з відсутністю у господарського суду Луганської області технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відзивом б/н від 26.05.2015 відповідач 2 зазначив, що позовні вимоги не визнає; що Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Радій" по договору спільної діяльності від 15.02.2001 є самостійним платником податку на додану вартість і не є стороною по договору поставки продукції №621 від 01.12.2014.

08.06.2015 позивачем подана заява б/н про зменшення розміру позовних вимог, якою позивач просить стягнути з відповідача 2 тільки суму основного боргу в розмірі 277764 грн 00 коп.

Відповідно до пп.3.10 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч.3 ст.55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

В даному випадку позивач фактично відмовився від вимог про стягнення з відповідача 2 пені в сумі 15212 грн 34 коп., 3% річних у сумі 1461 грн 11 коп., штрафу в розмірі 7% у сумі 19443 грн 48 коп., але не зазначив в заяві б/н від 08.06.2015 про наслідки відмови та в судовому засіданні 08.06.2015 наполягав саме на зменшенні розміру позовних вимог, тому суд, враховуючи приписи пп.3.10 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та ст.22 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача б/н від 08.06.2015 про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.06.2015 було відкладено розгляд справи на 15.06.2015.

Позивач поясненням б/н від 12.06.2015 доводи відповідача 2, викладені у відзиві, відхилив.

Заявою б/н від 12.06.2015 позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 2 за договором поставки продукції №621 від 01.12.2014 суму заборгованості 277764 грн 00 коп., втрати від інфляції в сумі 00 грн 01 коп., 3% річних у сумі 00 грн 01 коп., пеню в сумі 00 грн 01 коп., штрафу в розмірі 7% у сумі 00 грн 01 коп.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява приймається судом до розгляду.

Відповідачі не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 17.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання "Імпульс" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Радій" (покупець відповідач 2) 01.12.2014 був укладений договір поставки продукції №621, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, поставляти і передати у власність покупцеві продукцію, визначену в специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити продукцію (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору найменування, одиниця вимірювання і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і терміни постачання визначаються в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору складає 277764 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 46294 грн 00 коп. (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.6 договору оплата за продукцію, що поставляється, проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% вартості відвантаженої партії продукції протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

В п.3.2 договору сторони передбачили, що поставка продукції згідно специфікації №1 здійснюється за рахунок та транспортом постачальника на Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Радій", м.Кіровоград, вул.Героїв Сталінграду, 29.

Згідно п.7.5 договору за порушення зазначених в п.2.6 договору термінів оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. За прострочення оплати продукції понад тридцять днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно сплачених коштів.

На виконання умов договору між Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання "Імпульс" та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Радій" була підписана специфікація №1, в якій сторони узгодили найменування продукції - виконавчий автомат ИА-4/3, кількість - 10 штук, ціну за одиницю - 23147 грн 00 коп., загальну суму з ПДВ - 277764 грн 00 коп.

Позивачем згідно умов договору поставки продукції №621 від 01.12.2014 було поставлено відповідачу 2 продукцію на загальну суму 277764 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ, що підтверджується накладною №51 від 17.12.2014 та довіреністю №2380 від 16.12.2014.

01.12.2014 між Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання "Імпульс" (кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Імпульс" (поручитель, відповідач 1) було укладено договір поруки №45, за умовами якого поручитель поручається (зобов'язується відповідати) перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій", код 14312430, місцезнаходження: 25009, м.Кіровоград, вул.Героїв Сталінграду, б.29, що виникли з договору поставки продукції №621 від 01.12.2014.

Відповідно до п.3.1 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку, розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п.4.1 цього договору.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником за договором поставки продукції №621 від 01.12.2014 у сумі, що дорівнює 277764 грн 00 коп. (п.4.1 договору поруки).

Відповідач 2 отриманий товар не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 277764 грн 00 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №621 від 01.12.2014 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу 2 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. накладною №51 від 17.12.2014 та довіреністю №2380 від 16.12.2014.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач 2 в обумовлений в п.2.6 договору №621 строк оплату не здійснив.

Крім того, позивач звертався до відповідача 2 з претензією №213/01 від 05.02.2015, відповіддю на яку №47/382 від 19.02.2015 відповідач просив продовжити строки розрахунків за договором поставки №621 від 01.12.2014 шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частиною 1 ст.543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.3.1 договору №45 від 01.12.2014 поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку, розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п.4.1 цього договору.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником за договором поставки продукції №621 від 01.12.2014 у сумі, що дорівнює 277764 грн 00 коп. (п.4.1 договору поруки).

Згідно п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Зважаючи на часткову відмову позивача від позовних вимог відносно відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Імпульс", провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 заборгованості за договором поставки продукції №621 від 01.12.2014 в сумі 277764 грн 00 коп. обґрунтованими.

Як було встановлено судом при розгляді справи відповідач 2 після звернення позивача з даним позовом до суду (01.04.2015), погасив існуючу заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням №1042 від 19.05.2015 (а.с.132).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 277764 грн 00 коп. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7% у сумі 00 грн 01 коп. (з урахуванням заяви б/н від 12.06.2015 про зменшення розміру позовних вимог) та пені за період з 06.01.2015 по 06.03.2015 в сумі 00 грн 01 коп. (з урахуванням заяви б/н від 12.06.2015 про зменшення розміру позовних вимог) суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2, 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.5 договору сторони передбачили, що за порушення зазначених в п.2.6 договору термінів оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. За прострочення оплати продукції понад тридцять днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно сплачених коштів.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 штрафу в розмірі 7% у сумі 00 грн 01 коп. та пені в сумі 00 грн 01 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій", 3% річних за період з 06.01.2015 по 10.03.2015 у сумі 00 грн 01 коп. та втрат від інфляції за період січень-лютий 2015 року в сумі 00 грн 01 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 12.06.2015).

Доводи відповідача 2, викладені у відзиві відносно того, що договір поставки продукції №621 від 01.12.2014 укладений не з Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Радій" (код 14312430), а з Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Радій" по договору спільної діяльності від 15.02.2001 (код 303955169) суд вважає необґрунтованими, оскільки присвоєння облікового податкового номеру для ведення бухгалтерського обліку (код 303955169) не свідчить про статус окремого суб'єкта господарювання, а тому саме Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Радій" (код 14312430) є належною стороною за договором поставки продукції №621 від 01.12.2014 та є належним відповідачем 2 у справі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.7 ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету. Водночас в абз.3 п.п.5.2 п.5 пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розмір судового збору, сплачений позивачем у відсотковому співвідношенні до ціни позову, становить 6753 грн 15 коп., але у зв'язку з фактичним зменшенням розміру позовних вимог на 53893 грн 49 коп. сума судового збору зменшується пропорційно сумі позову з урахуванням вказаної заяви. Тобто, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 1197 грн 87 коп., яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1197 грн 87 коп., у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, перерахований за платіжним дорученням №2866 від 31.03.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Судовий збір в сумі 5552 грн 28 коп. покладається на відповідача 2, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання "Імпульс" до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Імпульс", та відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" задовольнити частково.

2. Провадження у справі відносно вимог до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Імпульс", пл.Перемоги, б.2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 34306194, припинити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій", вул.Героїв Сталінграда, б.29, м.Кіровоград, ідентифікаційний код 14312430, на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання "Імпульс", пл.Перемоги, б.2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 31393258, пеню в сумі 00 грн 01 коп., штраф у розмірі 7% у сумі 00 грн 01 коп., втрати від інфляції в сумі 00 грн 01 коп., 3% річних у сумі 00 грн 01 коп., судовий збір у сумі 5552 грн 28 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 277764 грн 00 коп. припинити.

5. Повернути з державного бюджету України Приватному акціонерному товариству "Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання "Імпульс", пл.Перемоги, б.2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 31393258, судовий збір у сумі 1197 грн 87 коп., який сплачений за платіжним дорученням №2866 від 31.03.2015 у розмірі 6753 грн 15 коп., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №922/2272/15.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.06.2015.

Суддя Т.В. Косенко