Постанова № 45368425, 17.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року справа №805/1441/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 р. у справі № 805/1441/15-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 800,79грн,-

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 800,79 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року відмовлено у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 20 травня 1993 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, з 16 березня 2015 року перебуває на обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області за неосновним місцем обліку як платник податку з орендної плати з фізичних осіб (а.с.5-6, 16).

Відповідачем був укладений договір з Костянтинівською районною державною адміністрацією на оренду земельної ділянки загальною площею 0,8364 га., на сорок дев'ять років, за яким в грудні 2005 року вчинено запис в Державному реєстрі земель за №040515700001 (а.с. 13-14).

13 лютого 2014 року відповідачем до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області подано декларацію з земельного податку за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму земельного податку в розмірі 2917,86 гривень, щомісячно до сплати - 243,16 гривень (а.с. 8-10).

03 лютого 2015 року відповідачем до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області подано декларацію з земельного податку за звітний податковий період 2015 рік, якою було визначено річну суму земельного податку - 3644,41 гривень, щомісячно до сплати - 303,70 гривень (а.с. 11-12).

Зазначені зобов'язання відповдіачем не було сплачене в повному обсязі у встановлені Податковим кодексом України строки.

Відповідно до зворотного боку облікової картки за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати з фізичних осіб за період жовтень 2014 рік - січень 2015 рік та пені у сумі 800,79 гривень (а.с. 7).

В результаті несплати грошового зобов'язання відповідачу була нарахована пеня в розмірі 16,78 гривень згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України (а.с. 7).

У зв'язку з несплатою податкового зобов'язання у добровільному порядку, з метою стягнення до бюджету суми податкового боргу податковою інспекцією винесено та спрямовано на адресу відповідача податкову вимогу № 19-25 від 17.01.2015 року (а.с.17). Зазначена податкова вимога була отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.18)

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу.

Відповідно пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи, щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Податковим органом відповідачу була нарахована пеня по податку.

Відповідно до матеріалів справи станом на день звернення з позовом відповідачем повністю (щомісяця) не сплачувався земельний податок за 2014 - 2015 роки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що сума узгодженого грошового зобов'язання у несплаченому розмірі набула статусу податкового боргу та підлягає стягненню до бюджету.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно до п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Судом першої інстанції було встановлено, що з моменту направлення та отримання відповідачем податкової вимоги податковий борг останнім погашений не був.

Згідно з п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що наявність у відповідача узгодженого податкового боргу підтверджено податковою декларацією, обліковою карткою платника податку.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідач узгоджені податкові зобов'язання з земельного податку у добровільному порядку сплачені не були, колегія суддів дійшла до висновку щодо наявності підстав для стягнення такого боргу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відповідач, який знаходиться в зоні проведення АТО у відповідності до ст. 6 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669) звільнений від сплати поточних податкових зобов'язань, зокрема, за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, виходячи з наступного.

Статтею 6 Закону № 1669, встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

За приписами ст. 10 Закону № 1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст. 11 Закону № 1669, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З аналізу норм Закону № 1669 та ПКУ вбачається, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків, визначених ПК України, а лише надає можливість платникам податків на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, як наслідок, законодавець звільнив таких осіб від застосування штрафних санкцій і пені з боку фіскальних органів у разі виконання вимог Закону № 1669.

Колегія суддів зазначає, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин які є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судом першої інстанції відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України до суду наданий не був.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не виконані приписи ст. 10 Закону № 1669 в частині надання Сертифікату Торгово-промислової палати України, а отже до відповідача ст.6 Закону № 1669 не може бути застосовано.

Колегія суддів не приймає посилання суду першої інстанції на приписи ч. 2 статті 72 КАС України та те, що загальновідомою є обставина, що на території Донецької області триває антитерористична операція, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 72 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Колегія суддів зазначає, що визнання факту загальновідомим здійснюється судом до прийняття постанови у справі. Тобто, обставина не доказується після прийняття судом ухвали про визнання певної обставини загальновідомою.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції такої ухвали не приймав, а тому вказані обставини підлягають доказуванню у відповідності до Закону № 1669 шляхом надання Сертифікату Торгово-промислової палати України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийняв судове рішення з порушенням норм матеріального права, дійшов до помилкових висновків про наявність підстав для відмови в задоволені позовних вимог, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п. 3 ч. 1ст. 198, 202, ч. 2 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 р. у справі № 805/1441/15-а задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 р. у справі № 805/1441/15-а скасувати.

Позовні вимоги Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 84200, АДРЕСА_1) на користь місцевого бюджету (код платежу 18010900) на бюджетний рахунок одержувача 33217815700058УДКС у м. Костянтинівка, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код. ЄДРПОУ 37890775, МФО 834016) податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 800 (вісімсот) грн. 79 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

С.В. Жаботинська