Ухвала суду № 45368337, 09.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 рокусправа № 804/3834/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі №804/3834/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі №804/3834/14 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» було задоволено, визнано протиправними та скасовані оскаржені позивачем податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів від 19.12.2013 року форми «В1» №0000543230 та форми «Р» №0000553230.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин. Зазначає, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами-постачальниками: ПП «Альянс-ЛМ», ТОВ «Проммонтажбуд», ТОВ «Промуніверсал», ТОВ «Ексімтрейд», ЗАТ «Проважмаш», ТОВ «Ллойд Інвест», ТОВ «Ільтарів-Енерго», ТОВ «Приніпров'я», ТОВ Фірма «Автодрайв», ТОВ «ВФ «Метпромтрест», ТОВ «Приват-Транс-Сервіс», ПП «Промімпекс», ТОВ «ТБМ-Буд Будівельні технології». На думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2 662 719 грн. по операціях з вказаними підприємствами.

Представник відповідача підтримав доводи та обґрунтування поданої апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. Зазначили, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального права, і підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками СДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з контрагентами: ПП «Альянс-ЛМ» за лютий 2012 р., березень 2012 р., квітень 2012 р., травень 2012 р., липень 2012 р., вересень 2012 р., листопад 2012 р., ТОВ «Проммонтажбуд» за серпень 2012 р., ТОВ «Промуніверсал» за червень 2012 р., серпень 2012 р., вересень 2012 р., ТОВ «Ексімтрейд» за березень 2012 р., липень 2012 р., ЗАТ «Проважмаш» за травень 2012 р., червень 2012 р., ТОВ «Ллойд Інвест» за травень 2013 р., ТОВ «Ільтарів-Енерго» за серпень 2012 р., ТОВ «Приніпров'я» за вересень 2012 р., жовтень 2012 р., листопад 2012 р., грудень 2012 р., ТОВ Фірма «Автодрайв» за вересень 2012 р., жовтень 2012 р., листопад 2012 р., ТОВ «ВФ «Метпромтрест» за квітень 2012 р., ТОВ «Приват-Транс-Сервіс» за січень 2012 р., ПП «Промімпекс» за березень 2012 р., квітень 2012 р., ТОВ «ТБМ-Буд Будівельні технології» за жовтень 2012 р., листопад 2012р..

За результатами перевірки складено акт від 06.12.2013р. № 353/32.3-00191000. В акті відображено виявлені порушення ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198, п. п. 14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено:

- завищення податкового кредиту на загальну суму 2 662 719 грн., у тому числі: січень 2012 року - 56 000 грн., лютий 2012 року - 5 065 грн., березень 2012 року - 496 780 грн., квітень 2012 року - 455 286 грн., травень 2012 року - 48 972 грн., червень 2012 року - 115 315 грн., липень 2012 року - 66 756 грн., серпень 2012 року - 96 881 грн., вересень 2012 року - 24 885 грн., жовтень 2012 року - 527 677 грн., листопад 2012 року - 495 591 грн., травень 2013 року - 273 511 грн..

- завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.19- ряд. 20.1), (ряд.20.2 Декларації) у загальній сумі 2 601 654 грн., внаслідок чого донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 61 065 грн., у тому числі: січень 2012 року - 56 000 грн., лютий 2012 року - 5 065 грн., та зменшено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 2 601 654 грн., у тому числі: березень 2012 року - 496 780 грн., квітень 2012 року - 455 286 грн., травень 2012 року - 48 972 грн., червень 2012 року - 115 315 грн., липень 2012 року - 66 756 грн., серпень 2012 року - 96 881 грн., вересень 2012 року - 24 885 грн., жовтень 2012 року - 527 677 грн., листопад 2012 року - 495 591 грн., травень 2013 року - 273 511 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем 19.12.2013р. винесені податкові такі повідомлення-рішення:

- № 0000543230, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 601 654 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 300 827 грн.;

- № 0000553230, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 91 597,50 грн., з яких за основним платежем - 61065 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -30532,50 грн..

Позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення відповідача в адміністративному порядку, проте його скарга була залишена без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Вважаючи зазначені вище рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який позовні вимоги задовольнив та скасував оскаржені податкові повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Угоди укладалися підприємством з вказаними у акті контрагентами в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами.

З наданих первинних документів вбачається, що зобов'язання за договорами були виконані у повному обсязі, було надано та отримано послуги згідно актів прийняття виконаних робіт в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаними правочинами, було поставлено товар в асортименті, кількості, за ціною, в строки та відповідно до умов договорів поставки. Протягом дії угод сторонами (позивачем та його контрагентами) було підписано ряд видаткових та податкових накладних, в яких визначались вид, ціна та кількість (об'єм), поставлених товарів, виконаних робіт. Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів.

Фактичність виконання вказаних договорів та рух активів підтверджується первинними документами: договорами, податковими накладними, платіжними дорученнями, специфікаціями, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, актами приймання виконаних робіт та іншими документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентами, зазначеними у акті перевірки.

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не було спростовано належними та допустимим доказами достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем доведено правомірність віднесення до податкового кредиту суми 2 662 719 грн., яку не визнала податкова інспекція.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовано. Підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі № 804/3834/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2015р.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак