Постанова № 45368334, 18.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 рокусправа № 804/15481/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Електропромислова компанія» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі №804/15481/14 за позовом приватного акціонерного товариства «Електропромислова компанія» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Електропромислова компанія» (далі - ПрАТ «Електропромислова компанія») 16 червня 2015 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким просить визнати дії податкового органу протиправними та скасувати повністю прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення від 12 вересня 2014 року №0000922203.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі № 804/12208/14 визнано дії працівників податкового органу протиправними та скасовано прийнятий відповідачем наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Електропромислова компанія» від 31 липня 2014 року №1219, а тому зазначене податкове повідомлення рішення, прийняте на підставі акта перевірки №2264/223/24994163 від 13 серпня 2014 року є безпідставним та необґрунтованим.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Постанова суду мотивована тим, що враховуючи характер спірного товару, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про нереальність здійснення господарської операції позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор Трейд 2000» в травні 2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не дослідив докази надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Електропромислова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор Трейд 2000» за травень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №2264/223/24994163 від 13 серпня 2014 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.п.14.1.201 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством неправомірно занижено податок на додану вартість всього у сумі 62 494,00 грн., у тому числі за травень 2014 року у розмірі 62 494,00 грн., тобто в частині отримання товарів (послуг) у ТОВ «Вектор Трейд 2000» за травень 2014 року (а.с.10-17).

На підставі цього акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000922203 від 12 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 62 494,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 31 247,00 грн. (а.с.34).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у межах своєї господарської діяльності (а.с. 11) шляхом укладання у письмовій формі договору поставки придбав у ТОВ «Вектор Трейд 2000» електроприлади та їх складові.

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» виконання умов зазначеного договору та реальність вчинення зазначеного правочину підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме: договором від 30 квітня 2014 року №30 та специфікаціями до нього (а.с.35-46,219-222), видатковими накладними (а.с.53-57), картками рахунку (а.с.58-70,90-108), оборотно-сальдовою відомістю (а.с.109).

ТОВ «Вектор Трейд 2000» виписано позивачу податкові накладні за травень 2014 (а.с.47-52).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вектор Трейд 2000», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оприбуткування товару покупцем, використання у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача, в обґрунтування безтоварності спірних господарських операцій позивача, на наявність недоліків у товарно-транспортних накладних ТОВ «Вектор Трейд 2000», оскільки в цьому випадку, суд виходить з того, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) може свідчити лише про дотриманням чи порушенням особою правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до частини 2 статті 9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу та суду першої інстанції про невідповідність наведених в них відомостей фактичним обставинам справи, та про неможливість їх бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, оскільки вони є складеними в супереч вимогам п.44.1 ст.4 Податкового кодексу України, на підставі акта про нереальність здійснених операцій.

Щодо посилання суду першої інстанції не те, що договір поставки №30 від 30 травня 2014 року не може бути взятий до уваги, оскільки в податкових накладних та видаткових накладних зазначено договір поставки від 30 квітня 2014 року №30, а також на дефектність видаткових накладних, в яких не зазначено прізвище особи, яка відвантажила, отримала товар та не зазначено на підставі чого товар був отриманий, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про наявність в цьому договорі описки щодо дати (місяця) його укладання та можливості її подальшого виправлення (а.с.219-222), крім того певні недоліки у зазначених вище видаткових накладних, а саме відсутність прізвище, ім'я та по-батькові осіб, що їх підписали, не можуть свідчити про безтоварність операцій, оскільки вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала накладну або отримала товар, ці накладні містять, зокрема, відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції, отже містять достатньо інформації, що підтверджують обставини придбання товару за господарською операцією.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на ненадання позивачем головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №70 «Доходи від реалізації», №641 «Податковий кредит», №685 «Розрахнуки з іншими кредиторами», податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт тощо, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі №804/12208/14, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року залишена без змін, визнано протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Електропромислова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор Трейд 2000» за травень 2014 року та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 31 липня 2014 року №1219 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Електропромислова компанія».

Постанова суду мотивована тим, що податковим органом винесений наказ, який завідомо виключав можливість здійснити належним чином повідомлення платника податків про дату, час та місце проведення перевірки та проведено перевірку за умов позбавлення платника податків можливості бути повідомленими про дату та місце проведення перевірки та брати участь при проведенні перевірки, надавати пояснення та первинні документи.

Отже, враховуючи те, що постанова суду якою встановлено відсутність підстав для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача за наслідками якої складено акт перевірки №2264/223/24994163 від 13 серпня 2014 року та прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення набрала законної сили, суд апеляційної інстанції вважає, що подальше прийняття на підставі викладених в акті такої перевірки висновків податкового повідомлення рішення є протиправним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року №43075087 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Проте, в порушення вказаної норми права, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини оскарження позивачем дій податкового органу щодо проведення перевірки позивача та наказу відповідача щодо до її проведення та не зупинив розгляд справи до їх з'ясування у справи №804/12208/14, що також призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду.

Між тим, позов ПрАТ «Електропромислова компанія» підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем не зазначається які саме дії відповідача він просить визнати протиправними.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Однак, в порушення зазначеної норми права суд першої інстанції адміністративний позов ПрАТ «Електропромислова компанія» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року №0000922203 залишив без задоволення тобто вирішив справу у спосіб не передбачений КАС України.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Електропромислова компанія» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі № 804/15481/14 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення - рішення від 12 вересня 2014 року №0000922203.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Електропромислова компанія» судовий збір у розмірі 1120 (одна тисяча сто двадцять) грн. 48 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 22 червня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко