Ухвала суду № 45368279, 09.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 року

справа № 804/6976/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі № 804/6976/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівський жиркомбінат" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівський жиркомбінат" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0002042302/0/25627 від 21.08.2007 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівський жиркомбінат" задоволено.

Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в порушення п.п.7.2.3 п.7.2,п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), підприємством зайво включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Вігуль» за рахунок відсутності податкового зобов’язання у постачальника, що призвело до заниження чистої суми податкового зобов’язання по податку на додаткову вартість в сумі 7205647,19 грн..

Представник позивача у судовому засіданні просив залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач у судове засідання не направив свого представника, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ “Торгівельний дім Львівський жиркомбінат” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007 роки.

За результатами перевірки складено акт від 10.08.2007 року №1686/23-0/31363663. У акті відображені виявлені порушення:

- п.7.2.3, п.7.2. ст.7, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року в сумі 7 205 647,19 грн., в тому числі: в січні 2007 року на суму 3 501 950,37 грн., в лютому 2007 року на суму 3 703 696,82 грн..

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002042302/0/25627 від 21.08.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10 808 470,78 грн., з яких за основним платежем у розмірі 7205647,19 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 3602823,59 грн..

Позивачем дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Доводи податкового органу стосовно зазначеного порушення ґрунтуються на тому, що в процесі перевірки не підтверджено реальність господарської операції з контрагентом позивача ПП «Вігуль».

Судом було встановлено, що між ПП “Вігуль” (Постачальник) та позивачем (Покупець) було укладено договір поставки №11 від 29.12.2006 року, відповідно до якого Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю визначеним цим договором товар, а Покупець зобов’язується приймати такий товар та оплатити його. Під товаром, що є предметом поставки розуміється олієжирова продукція, а саме рослинні жири, маргарини, майонези, соапсток, а також необхідна для транспортування спеціальна тара.

На виконання умов даного договору ПП “Вугіль” здійснено поставку товару до ТзОВ “Торговий дім Львівський жирокомбінат” в січні-лютому 2007 року на загальну суму 43 491883,14 грн.. На вказану поставку товару ПП “Вугіль” виписані податкові накладні за січень-лютий 2007 року, перелік яких міститься в акті перевірки.

Позивачем надані первинні документи на підтвердження господарської операції, а саме: специфікації до договору, видаткові накладні, платіжні доручення №1247 від 27.03.2007 року та №1492 від 26.06.2007 року, що містяться в матеріалах справи та свідчать про реальність господарської операції.

Факт транспортування придбаних товарів підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Дана операція відображена позивачем в бухгалтерському, податковому та складському обліку, про що свідчать картки складського обліку придбання товарів у ПП "Вігуль". Придбані у ПП "Вігуль" товари використані позивачем в межах господарської діяльності, а саме виготовлено та реалізовано оліє-жирової продукції: маргаринів, майонезів, жирів.

Відповідач стверджує, що позивачем безпідставно до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суми податку на додану вартість, що сплачені в ціні придбаного товару у контрагента ПП “Вігуль”, у зв'язку з тим, що цим контрагентом не відображено ці суми як податкові зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент спірних правовідносин).

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Встановлено, що будь-які зауваження податкового органу щодо складення податкових накладних, наданих на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, відсутні.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг ), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

ПП “Вігуль” у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок, направляло до податкового органу 09.07.2007 р. рекомендованим листом уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2007 року та коригування до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року, що встановлено судовим рішенням, а саме постановою господарського суду Львівської області від 18.02.2008 року по справі №3/358А. Рішення суду набрало законної сили. В постанові від 17.02.2010 року, прийнятій за наслідками розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати господарське зобов’язання, яке виникло на підставі договору поставки товару №11 від 29.12.2006 року, укладеного ПП «Вігуль» та ТзОВ “Торговий дім Львівський жирокомбінат” таким, що вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а відтак, і вважати його недійсним.

Позивачем були надані первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції з вказаним вище контрагентом, підтверджують факт використання товару в межах господарської діяльності, і відомостей, що містять такі документи податковим органом не спростовано. На час укладання та виконання спірної угоди її сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договору між позивачем та ПП «Вігуль» не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Позиція відповідача не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання угод позивача з вказаним вище контрагентом недійсними.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовані. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі № 804/6976/14 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак