Ухвала суду № 45368263, 02.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2015 рокусправа № 804/5436/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі № 804/5436/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) № 0000472206 від 24.01.2014р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року адміністративний позов задоволено, оскаржене рішення скасовано.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, зазначивши, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що з 16.12.2013р. по 27.12.2013р. посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з отримання страхових послуг від ПАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.. За результатами перевірки складено акт №34/22-02/32040840 від 10.01.2014р., в якому відображено виявлені порушення п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, та як наслідок заниження податку на прибуток на загальну суму 2034 288 грн. у періоді з 4 кварталу 2010р. по 2 квартал 2012р..

Підставами для висновків про порушення позивачем зазначених вище норм слугували ті обставини, що у період співробітництва позивача з ПАТ "СК "Прогрес-Фонд" страхові випадки не виникали; позивачем не були надані пояснення щодо доцільності проведення страхування майна (металопродукції), що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Софіївська, 240а на майданчику відкритого складу; настання страхових ризиків, визначених договором страхування, що є страховими випадками, практично неможливе; відсутній зв'язок між проведеним страхуванням майна позивача з його господарською діяльністю.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією 24.01.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000472206, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 989 050,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 766 619 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 222 431 грн..

В подальшому позивачем здійснювалося адміністративне оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення шляхом подання відповідної скарги до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. За результатами розгляду скарги було прийнято рішення, яким скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення від 24.01.2014р. - без змін.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.16 вказаного Закону, страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі у визначені строки та виконати інші умови договору.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного станом на 4 квартал 2010р.) передбачається, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку - п.5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій формі, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.п.140.1.6 п.140.1 ст. 140 ПК України, при визначенні об'єкта оподаткування, враховуються будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати зі страхування ризиків, пов'язаних з виробництвом національних фільмів ( у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Тобто, при визначенні об'єкта оподаткування можуть враховуватися витрати платника податку із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, за умови що вони пов'язані із провадженням господарської діяльності, та визначені в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Страхувальником) та ПАТ "СК "Прогрес-Фонд" були укладені:

- генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків № ПФ 1001/17-317 від 01.10.2007р. ( а.с.94-99 том 1);

- генеральний договір добровільного страхування майна №0802/03-320 від 02.08.2010р.(а.с.88-92 том 1).

Додатковими угодами №1-13, продовжувалися строки дії вказаних договорів страхування (а.с.93,100-118 том 1).

Як вбачається з укладених позивачем договорів страхування, предметом страхування визначено майнові інтереси Страхувальника (позивача), що не суперечать закону і пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності.

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями договорів страхування, копіями актів виконаних робіт про надання страхових послуг, копіями платіжних доручень.

Судом першої інстанції встановлено, що первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", та дають можливість встановити обсяг наданих послуг та їх вартість.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ПАТ "СК "Прогрес-Фонд", судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту, зокрема, того, що договори, укладені від імені позивача були визнані в судовому порядку недійсними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої щодо відсутності у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки встановлено реальність господарських відносин позивача з ПАТ "СК "Прогрес-Фонд" за спірні періоди, яка підтверджуються необхідною первинною документацією, оформленою у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновків, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі № 804/5436/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.06.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак