Рішення № 45365501, 17.06.2015, Господарський суд Київської області

Дата ухвалення
17.06.2015
Номер справи
911/1835/15
Номер документу
45365501
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-77-29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. справа №911/1835/15

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства «Вінницька механізована колона» публічного

акціонерного товариства «Київсільелектро»

до державного підприємства «Регіональні електричні мережі»

про стягнення заборгованості у сумі 335 063,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Крижанівська О.І - представник (довіреність №2 від 31.03.15.);

Іванчук В.І. - директор підприємства (наказ №28-К від 16.04.15);

від відповідача: Петрик І.Й. - представник (довіреність №18 від 30.03.15),

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2015 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява дочірнього підприємства «Вінницька механізована колона» публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (далі - позивач) до державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 335 063,38 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про закупівлю робіт №17-М від 20.06.13., згідно з якими позивач зобов'язувався виконати роботи, а відповідач зобов'язувався їх прийняти та оплатити.

Відповідач роботи, виконані позивачем, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 218 647,31 грн., 18 516,12 грн. пені, 90 711,55 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у сумі 7 188,40 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.15., розгляд справи призначено на 13 травня 2015 року.

13 травня 2015 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 13.05.15., у якій позивач просив стягнути з відповідача 218 647,31 грн. основного боргу, 90 711,55 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 7 619,70 грн. трьох процентів річних та 18 516,12 грн. пені. До заяви представник позивача долучила квитанцію про сплату судового збору, проте документів, що підтверджують направлення копії заяви відповідачу, не надала.

13 травня 2015 року в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, представники позивача в судовому засіданні долучили супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, документів, витребуваних ухвалою суду, не надав.

Розгляд справи, на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 27 травня 2015 року.

27 травня 2015 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві, №8-38 від 27.05.15.

27 травня 2015 року в судовому засіданні представники відповідача заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 27.05.15. розгляд справи відкладено на 17 червня 2015 року.

17 червня 2015 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення від 17.06.15., у яких він просив суд відмовити у задоволенні штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення суду.

17 червня 2015 року представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду заперечували.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у нарахуванні позивачем штрафних санкцій та задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.12. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Представник відповідача в обґрунтування заяви послався на скрутне фінансове становище підприємства.

Суд, беручи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, а також інші обставини справи, враховуючи те, що відстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, дійшов висновку, що заява відповідача про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків:

дочірнє підприємство «Вінницька механізована колона» публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (далі - позивач) є юридичною особою у відповідності до законодавства України та набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно з п. 2.10 статуту, позивач має право укладати від свого імені (з урахуванням обмежень, визначених цим статутом) правочини (угоди, договори, контракти), набуває майнові та особисті немайнові права, несе обов'язки, може бути позивачем та відповідачем у судах різної юрисдикції.

20 червня 2013 року між дочірнім підприємством «Вінницька механізована колона» публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (далі - позивач) та державним підприємством «Регіональні електричні мережі» (далі - відповідач) був укладений договір про закупівлю робіт №17-М (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати роботи, а відповідач зобов'язувався їх прийняти та оплатити.

Позивач виконав роботи на загальну суму 218 647,31 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 30.12.13., копія якої долучена до матеріалів справи.

Проте відповідач роботи, виконані позивачем, не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №11/10-04 від 10.04.15. з вимогою оплатити заборгованість, проте відповіді не отримав.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 218 647,31 грн., 18 516,12 грн. пені, 90 711,55 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у сумі 7 188,40 грн.

13 травня 2015 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 218 647,31 грн. основного боргу, 90 711,55 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 7 619,70 грн. трьох процентів річних та 18 516,12 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх (ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач жодних документів, що підтверджують оплату ним боргу перед позивачем, суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 218 647,31 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 18 516,12 грн. пені, 90 711,55 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у сумі 7 619,70 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи виконується відповідачем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача через 3 (три) дні після підписання акта приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ - 2в і довідки про вартість виконаних робіт/та витрати/ по формі КБ-3.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України закріплено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконанні робіт за державні кошти відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення виконання зобов'язань, від суми договору.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

03.01.14. до 14.04.14., суму боргу в розмірі 218 647,31 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (Постанова НБУ від 09.08.13. №315), складає 7 943,83 грн.;

15.04.14. до 03.07.14., суму боргу в розмірі 218 647,31 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 9,5% (Постанова НБУ від 14.04.14. №212), складає 9 105,31 грн.,

а разом 17 049,14 грн., що підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з:

01.02.14. до 31.03.15. складає 424 дні, тому три проценти річних від суми 218 647,31 грн. становлять 7 619,71 грн. (за розрахунком суду).

Враховуючи те, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 7 619,70 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.02.14. до 31.03.15. у 2014 році: у лютому - 100,6% (УК №45 від 12.03.14.), березні - 102,2% (УК №65 від 09.04.14.), квітні - 103,3% (УК №83 від 13.05.14.), травні - 103,8% (УК №103 від 11.06.14.), червні - 101,0% (УК №121 від 09.07.14.), липні - 100,4% (УК №144 від 09.08.14.), серпні - 100,8% (УК №164 від 09.09.14.), вересні - 102,9% (УК №185 від 08.10.14.), жовтні - 102,4% (УК №208 від 08.11.14.), листопаді - 101,9% (УК №229 від 09.12.14.), грудні - 103,0% (УК №5 від 14.01.15.); у 2015 році: у січні - 103,1% (УК №24 від 10.02.15.), лютому - 105,3% (УК №44 від 11.03.15.?), березні - 110,8% (УК №65 від 09.04.15.), складає 90 738,64 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 90 711,55 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

У зв'язку з тим, що платіжними дорученнями №ПП - 0000418 від 01.04.15., №ПП-0000486 від 16.04.15. та квитанцією №QS20286801 від 13.05.15. позивачем сплачено всього 6 174,28 грн. судового збору, тоді як з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач мав сплатити судовий збір у сумі 6 709,89 грн., суд дійшов висновку про повернення позивачу 4,39 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 4 ст. 22, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 318 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов дочірнього підприємства «Вінницька механізована колона» публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» до державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення заборгованості у сумі 335 063,38 грн. задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго», ідентифікаційний код 32402870) на користь дочірнього підприємства «Вінницька механізована колона» публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (21022, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Енергетична, будинок 7, ідентифікаційний код 00132351) 218 647,31 грн. (двісті вісімнадцять тисяч шістсот сорок сім грн. 31 коп.) основного боргу; пеню у сумі 17 049,14 грн. (сімнадцять тисяч сорок дев'ять грн. 14 коп.); 7 619,70 грн. (сім тисяч шістсот дев'ятнадцять грн. 70 коп.) трьох процентів річних; 90 711,55 грн. (дев'яносто тисяч сімсот одинадцять грн. 55 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 6 684,92 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 92 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Повернути дочірньому підприємству «Вінницька механізована колона» публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (21022, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Енергетична, будинок 7, ідентифікаційний код 00132351) 4,39 грн. (чотири грн. 39 коп.) судового збору, сплаченого до Державного бюджету України (оригінал платіжного документа міститься в матеріалах справи).

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 22.06.15.

Суддя С. Грабець

Попередній документ : 45365500
Наступний документ : 45365504