Рішення № 45365476, 11.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 908/1278/15-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Об'єднання підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні системи»

про стягнення 370 804, 16 грн.

Представники:

від позивача: Тіторенко Л.В.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача 370 804, 16 грн. заборгованості за договором № 19/12 від 03.09.2012, з яких: 239 880, 00 грн. - основного боргу, 53 601, 68 грн. - пені, 15 673, 32 грн. - 3 % річних та 61 649, 16 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого обладнання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 30.03.2015.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 справу № 908/1278/15-г передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

14.04.2015 матеріали справи № 908/1278/15-г надійшли до господарського суду Київської області та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді господарського суду Київської області Лутак Т.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2015 справу № 908/1278/15-г прийнято до свого провадження суддею Лутак Т.В., розгляд справи призначено на 21.05.2015 та зобов'язано сторін надати певні документи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідні листи вих. № б/н від 28.04.2015 та вих. № 527 від 08.05.2015 (вх. № 9877/15 від 28.04.2015 та вх. № 11137/15 від 14.05.2015), до яких додано документи по справі.

14.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог вих. № 522 від 06.05.2015 (вх. № 11139/15 від 14.05.2015), у якій він просить суд стягнути з відповідача 369 301, 53 грн. заборгованості за договором № 19/12 від 03.09.2012, з яких: 239 880, 00 грн. - основного боргу, 8 990, 57 грн. - 3 % річних та 120 430, 96 грн. - інфляційних втрат.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 369 301, 53 грн. заборгованості за договором № 19/12 від 03.09.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2015 розгляд справи відкладено на 11.06.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № б/н від 11.06.2015 (вх. № 13801/15 від 11.06.2015), до якого додано документи по справі.

Присутній у судовому засіданні 11.06.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вих. № 522 від 06.05.2015 (вх. № 11139/15 від 14.05.2015), та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.06.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.09.2012 між сторонами укладено договір № 19/12, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача обладнання за типами, ціною, технічними характеристиками та в кількості згідно з специфікацією № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити обладнання відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач здійснює приймання обладнання від позивача за кількістю та комплектністю у місці, зазначеному у специфікації № 1 в присутності представника замовника будівництва, про що складається акт приймання-передачі. Одночасно з поставкою обладнання позивач зобов'язався надати відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні, технічний паспорт (формуляр) на обладнання, в якому мають бути зазначені гарантійні зобов'язання виробника, технічний опис та посібник (інструкція) з експлуатації, монтажні креслення установки обладнання, схеми управління роз'єднувача в 2-х екземплярах, відомості про наявність запасних частин, акти випробувань та іншу технічну документацію, сертифікат якості або відповідності, акт приймання-передачі обладнання, інші товаросупроводжувальні документи.

Згідно з п. 4.1 договору усі розрахунки по цьому договору здійснюються сторонами виключно в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкових перерахувань.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що вартість обладнання, що поставлятиметься за цим договором, становить 239 880, 00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) - 39 980, 00 грн. Вищезазначена ціна договору є остаточною та не може бути змінена жодною зі сторін в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.3 договору відповідач здійснює оплату за обладнання на умовах, що зазначені у додатку № 1.

Згідно з п. 4.4 договору зобов'язання по оплаті вважаються виконаними відповідачем належним чином з дня надходження коштів на рахунок позивача.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 включно, але будь в якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатком № 1 (специфікація № 1) до договору № 19/12 від 03.09.2012 сторони визначили найменування, тип, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну суму, строк постачання обладнання, умови його оплати, гарантійний строк та місце поставки обладнання.

На виконання умов договору № 19/12 від 03.09.2012 позивач поставив відповідачу обладнання на загальну суму 239 880, 00 грн., а відповідач вказане обладнання отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунком-фактурою № 126 від 01.10.2012 на суму 43 200, 00 грн., актом прийому-передачі ТМЦ № 87/1 від 01.10.2012 на суму 43 200, 00 грн., видатковою накладною № 87 від 01.10.2012 на суму 43 200, 00 грн., податковою накладною № 2 від 01.10.2012 на суму 43 200, 00 грн., товарно-транспортною накладною № 959248 від 01.10.2012 на суму 43 200, 00 грн., довіреністю № 254945 від 01.10.2012, видатковою накладною № 95 від 11.10.2012 на суму 196 680, 00 грн., податковою накладною № 13 від 11.10.2012 на суму 196 680, 00 грн., актом прийому-передачі ТМЦ № 95/2 від 11.10.2012 на суму 196 680, 00 грн., рахунком-фактурою № 137 від 11.10.2012 на суму 196 680, 00 грн., товарно-транспортною накладною № 170274 від 11.10.2012 на суму 196 680, 00 грн. та довіреністю № 251934 від 10.10.2012. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлене позивачем обладнання не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 239 880, 00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отримане обладнання не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за договором № 19/12 від 03.09.2012 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отримане відповідачем обладнання настав, доказів його оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 239 880, 00 грн. основного боргу за договором № 19/12 від 03.09.2012 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отримане обладнання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 01.01.2014 по 01.04.2015 складають 8 990, 57 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 01.01.2014 по 01.04.2015 складають 120 430, 96 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Також, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем та встановлено, що їх сума є більшою ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 120 430, 96 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 369 301, 53 грн. заборгованості за договором № 19/12 від 03.09.2012, з яких: 239 880, 00 грн. - основного боргу, 8 990, 57 грн. - 3 % річних та 120 430, 96 грн. - інфляційних втрат, є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин, у зв'язку із зменшенням позивачем у процесі розгляду справи розміру позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Об'єднанню підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор» 30, 05 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 96 від 20.01.2015.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Об'єднання підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні системи» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 153-А, приміщення 1, ідентифікаційний код - 30447443) на користь Об'єднання підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор» (61060, Харківська область, місто Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, будинок 157, ідентифікаційний код - 30287744) 239 880 (двісті тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 8 990 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 57 коп. - 3 % річних, 120 430 (сто двадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 96 коп. - інфляційних втрат та 7 386 (сім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 03 коп. - судового збору.

3. Повернути Об'єднанню підприємств Електротехнічна корпорація «Елкор» (61060, Харківська область, місто Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, будинок 157, ідентифікаційний код - 30287744) з Державного бюджету України 30 (тридцять) грн. 05 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 96 від 20.01.2015.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 19.06.2015.

Суддя Т.В. Лутак