Рішення № 45364952, 15.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/28/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 Справа № 908/2565/15-г

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 133)

про стягнення 4 577 грн. 19 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Балацький Я.А., довіреність 3 320 від 19.03.2015 р.;

від відповідача - Петріванов А.О., довіреність № 3576 від 03.11.2014 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору № 75/345-11 від 17.12.2012 року у розмірі 4 577 грн. 19 коп. (з яких: 1191 грн. 83 коп. - пеня, 254 грн. 62 коп. - 3% річних та 3130 грн. 74 коп. - інфляційні втрати) з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком".

Позов заявлено на підставі ст.ст. 530, 549, 610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193,198,218,220,230-231 Господарського кодексу України і обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором № 75/345-11 від 17.12.2012 р.

15.04.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.05.2015 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

20.05.2015 року до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю участі представника відповідача 21.05.2015 року у іншій судовій справі, а також надання додаткових доказів та здійснення взаємозвірки розрахунків.

21.05.2015 р. до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

В судовому засіданні 21.05.2015 р. представник позивача у повному обсязі підтримала позовні вимоги.

За клопотанням представника позивача судове засідання здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання та неподання витребуваних доказів відповідачем та позивачем, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 15.06.2015 на 14 год.30 хв.

15.06.2015 р. від позивача до суду, на виконання вимог останнього надійшов уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого, загальний розмір позовних вимог зменшився до 4002 грн. 26 коп.

15.06.2015 р. від відповідача у справі надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказує на те, що провадження у цій справі підлягає припиненню на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог про що відповідачем позивачу було направлено відповідну заяву.

В судовому засіданні 15.06.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача наполягав на припиненні провадженні у справі з підстав, викладених у письмових поясненнях. Представник позивача заперечив проти зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення провадження у справі.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі заступника генерального директора з економіки та фінансів Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (підприємством, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (оператором, відповідачем у справі) був укладений договір № 75/345-11 про надання в користування пар магістрального та розподільчого кабелю для організації абонентської лінії (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, підприємство відповідно до умов цього договору, зобов'язується надати оператору в платне користування пари магістрального та розподільчого кабелю для організації абонентської лінії (пари кабелю), оператор зобов'язується оплатити ці послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.1.3 договору, підприємство зобов'язане 1-го числа місяця, наступного за звітним, складати та надавати оператору або уповноваженій особі оператора акт наданих послуг за надані в користування пари кабелю у відповідності з атом приймання-передачі лінійно-кабельних споруд.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що оператор зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуги, визначену відповідно до умов цього договору, на підставі виставлених підприємством рахунків.

Згідно з п. 4.2 договору, оплату вартості послуги з користування парами кабелів оператор здійснює щомісячно не пізніше 20-го числа, що наступає за звітним періодом на підставі акту виконаних робіт та рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

Відповідно до п. 5.2 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), за порушення строків сплати, передбачених цим договором, оператор сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками підприємств.

До договору сторонами складені та підписані додатки (акт приймання-передачі лінійно-кабельних споруд, акт наданих послуг, розрахунок вартості надання в користування пар кабелю, протокол узгодження договірної ціни), протоколи розбіжностей та додаткові угоди.

На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги у вересні та жовтні 2014 року, що підтверджується відповідними актами.

На оплату послуг за вересень 2014 р. в сумі 16597 грн. 57 коп. позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 9421 від 30.09.2014 р. на суму 16 597 грн. 57 коп., який останній повинен був сплатити до 20.10.2014 р.

Відповідач сплатив вказаний рахунок лише 25.12.2014 р.

На оплату послуг за жовтень 2014 р. в сумі 16549 грн. 72 коп. позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 9529 від 31.10.2014 р. на суму 16549 грн. 72 коп., який останній повинен був сплатити до 20.11.2014 р., а фактично сплати лише 20.02.2015 р.

Позивач звертався до відповідача із відповідною претензією про виконання грошових зобов'язань за договором.

Враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем позивачу коштів за надані послуги позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 1191 грн. 83 коп. - пені, 254 грн. 62 коп. - 3% річних та 3130 грн. 74 коп. - інфляційних втрат було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, правовідносини сторін було врегульовано договором № 75/345-11 про надання в користування пар магістрального та розподільчого кабелю для організації абонентської лінії від 17.12.2012 р. із додатками, протоколами розбіжностей та додатковими угодами до нього.

На виконання умов договору, у вересні 2014 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 16 597 грн. 57 коп., що підтверджується актом № 37/219-14 від 30.09.2014 р. 30.09.2014 р. позивачем відповідачу було виписано рахунок-фактуру № 9421 про сплату 16 597 грн. 57 коп., який відповідач повинен був сплатити до 20.10.2014 р. Відповідачем вказаний рахунок було сплачено несвоєчасно, в порушення п. 4.2 договору, а саме 25.12.2014 р., що підтверджується банківською випискою.

У жовтні 2014 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 16 549 грн. 72 коп., що підтверджується актом № 37/244-14 від 31.10.2014 р. 31.10.2014 р. позивачем відповідачу було виписано рахунок-фактуру № 9529 про сплату 16 549 грн. 72 коп., який відповідач повинен був сплатити до 20.11.2014 р. Відповідачем вказаний рахунок було сплачено несвоєчасно, в порушення п. 4.2 договору, а саме 20.02.2015 р., що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), за порушення строків сплати, передбачених цим договором, оператор сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок сум пені, заявлених до стягнення позивачем, суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 1010 грн. 58 коп. (398 грн. 11 коп. пені за прострочення сплати суми 16 597 грн. 57 коп. за період з 21.10.2014 р. по 24.12.2014 р. та 612 грн. 57 коп. пені за прострочення сплати суми 16 549 грн. 72 коп. за період з 21.11.2014 р. по 19.02.2015 р.).

Суд дійшов до висновку про задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1010 грн. 68 коп. пені за прострочення оплати послуг, наданих позивачем відповідачу у вересні та жовтні 2014 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою ІПС «Законодавство», враховуючи періоди виникнення заборгованості та нарахування вказаних сум, суд визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 212 грн. 45 коп. 3% річних (88 грн. 67 коп. за прострочення сплати вартості послуг, наданих у вересні 2014 року та 123 грн. 78 коп. за прострочення сплати вартості послуг, наданих у жовтні 2014 року) та 2 779 грн. 12 коп. інфляційних втрат (822 грн. 74 коп. за прострочення сплати вартості послуг, наданих у вересні 2014 року та 1 956 грн. 38 коп. за прострочення сплати вартості послуг, наданих у жовтні 2014 року).

При цьому суд враховує, що на виконання вимог суду позивач здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум, однак у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України до суду із відповідною заявою про зменшення позовних вимог не звертався.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1010 грн. 68 коп. пені, 212 грн. 45 коп. 3% річних та 2 779 грн. 12 коп. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог суд відповідає в задоволенні, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.

Доводи відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та припинення провадження у справі судом до уваги не приймаються, з урахуванням наступного:

Так, відповідач посилається на те, що за позивачем перед відповідачем також рахується заборгованість у розмірі 6 063 грн. 36 коп., згідно направленого відповідачем позивачу рахунку від 07.05.2015 р. № 400/300098502 про сплату вартості фактичного користування кабельною каналізацією товариства в м. Енергодар у розмірі 6 063 грн. 63 коп. При цьому фактичне користування встановлено актом № 37, а вимога про сплату рахунку та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, направлені відповідачем позивачу були отримані останнім, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відповідно до ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, та вказаних обставин, відповідач вважає, що зустрічні однорідні зобов'язання на суму 6063 грн. 36 коп. є припиненими зарахуванням.

Згідно із ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому, вимоги повинні бути зустрічними, однорідними, своєчасними та ясними, тобто передбачається, що між сторонами не існує спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та ін. Якщо одна сторона звернулась із заявою про залік, а інша сторона зобов'язання заперечує по цій вимозі щодо характеру, строку розміру виконання, тощо, то в цьому випадку, спір вирішується у судовому порядку і залік можливий лише за рішенням суду.

В даному випадку, позивач заперечує проти відповідного заліку. Вимоги, викладені у заяві про залік не є ясними і відповідна заява про залік не може бути розглянута та прийнята судом в рамках цієї господарської справи.

До того ж, відповідач просить припинити провадження у справі, однак, суд, в даному випадку може припини провадження у справі, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. В даному випадку, підстави для припинення провадження у справі відсутні.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 133, код ЄДРПОУ 01184385, з рахунків, встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964, на рахунки, встановлені державним виконавцем під час виконання судового рішення) 1010 (десять тисяч десять) грн. 68 коп. пені, 212 (двісті дванадцять) грн. 45 коп. 3% річних, 2 779 (дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 12 коп. інфляційних втрат та 1 597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 51 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.06.2015 р.

Суддя О.І. Немченко