Ухвала суду № 45364926, 17.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Запоріжжя

17.06.2015 Справа № 22/230/09-6/172/10

Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ КРЕДИТ КАПІТАЛ" вих. № 22.04.2015/14-Вих від 22.04.2015 року про заміну позивача у справі, яка подана у справі № 22/230/09-6/172/10

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" (40030, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 10)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехніка ЗАЗ" (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 158-А; адреса з ЄДР: вул. Іванова Андрія, буд. 11, офіс 2, м. Київ, 01010)

Публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 158-А)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача: Акціонерний комерційний банк "Європейський" (04070, м. Київ, Подольський район, вул. Почайнинська, буд. 38/44)

Про стягнення 1 677 861 грн. 74 коп.

За участю представників:

Від заявника.: не з'явився

Від ПАТ „КБ „Володимирський": не з'явився

Від ТОВ „Сантехніка ЗАЗ": не з'явився

Від ПАТ „Запорізький арматурний завод": не з'явився

Від АКБ „Європейський": не з'явився

В С Т А Н О В И В :

27.04.2015 року до господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ КРЕДИТ КАПІТАЛ" вих. № 22.04.2015/14-Вих від 22.04.2015 року (надалі - заявник) про заміну позивача у справі № 22/230/09-6/172/10, в якій заявник просить замінити стягувача - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ВОЛОДИМИРСЬКИЙ» (місцезнаходження: пл. Незалежності, буд. 10. м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 26120084) на його правонаступника - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНВЕСТ КРЕДИТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Еспланадна, буд. 20, оф. 1105, м. Київ, 01001; код за ЄДРПОУ 35643929).

В обґрунтування вимог заяви заявник зазначав наступне: постановою Правління Національного банку України від 30.08.2011 року № 301 вирішене розпочати процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ВОЛОДИМИРСЬКИЙ» (далі - стягувач) та призначено ліквідатором останнього Ткаліча Анатолія Олександровича. Спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку з ліквідацією банків, станом на день прийняття рішення Національним банком України пре ліквідацію стягувача та призначення ліквідатора, є Закон України «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон) та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369 (далі - Положення). В свою чергу, Положенням визначено, що процедура ліквідації банку, розпочата до набрання чинності Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», завершується згідно з порядком, установленим законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом. Так, статтею 96 Закону (в редакції, який діяв до набрання чинності Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у відповідній черговості. У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів. Питання передачі непроданих активів банку в управління визначеній Національним банком України юридичній особі врегульовано Положенням. Пунктом 13.10 глави 13 розділу VI зазначеного Положення передбачено, що ліквідатор передає юридичній особі, з якою укладено договір про передавання в управління непроданих активів банку ці активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів, та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку, копію реєстру акціонерів банку, що ліквідовується, засвідчену реєстратором). Пунктом 13.11 Положення передбачено, що юридична особа, якій передано в управління непродані активи банку, який ліквідовано, набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку. Так, на виконання рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльністю банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем від 10.02.2015 року № 64 щодо визначення юридичної особи, в управління якої будуть передаватись непродані активи банку, 20.02.2015 між стягувачем, Національним банком України та заявником (далі - Управитель), укладений Договір № 43-Л про передавання в управління непроданих активів (далі - Договір). Відповідно до Договору, 26.02.2015 року заявнику (Управителю) передані всі активи стягувача. Заявник, як управитель активів стягувача, має право володіти, користуватися і розпоряджатися активами, відповідно до законодавства України та договору, а також бути правонаступником стягувача в справах, однією із сторін яких є стягувача, зокрема, у виконавчих провадженнях. Серед інших активів, згаданими вище, стягувача передано Управителю за актом актив, який виник із Кредитного договору №К/2/0701 від 04.04.2007 (далі - договір), позичальником за яким є ТОВ «САНТЕХНІКА ЗАЗ» (далі - Боржник). Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2013 року по справі № 22/230/09-6/172/10 було стягнуто на користь стягувача з боржника суму заборгованості за договором та судові витрати. Наказ за вказаною справою виданий на ім'я стягувача. Станом на сьогоднішній день Ленінським ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження згідно постанови від 15.08.2013 року № 39370044. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню. За змістом ч. ч. 1, 2, 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична та юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Відповідно до закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, й виконавчі листи, що видаються судами. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Згідно ст. 25 ГПК України, зокрема, у разі зміни кредитора в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Таким чином, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення і заміна його правонаступником, а тому після ухвалення та набрання чинності рішенням господарського суду, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватись не лише відкритому виконавчому провадженні. Оскільки в даній ситуації заявник є довірчим власником отриманих в управління активів стягувача, то заявник набув права на стягнення заборгованості боржника в примусовому порядку, для чого необхідним є здійснення заміни ПАТ «КБ «ВОЛОДИМИРСЬКИЙ» як стягувача на ТОВ «ІНВЕСТ КРЕДИТ КАПІТАЛ».

До судового засідання від заявника надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено наступне: щодо втрати чинності Постанови НБУ від 28.08.2001р. №369 та підстави заміни сторони у виконавчому провадженні та заміни стягувача за виконавчим провадженням. Спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку з ліквідацією банків, станом на день прийняття рішення Національним банком України про ліквідацію Стягувана та призначення ліквідатора, є Закон України «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон) та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. № 369 (далі - Положення). В свою чергу, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012р. № 346 визначено, що процедура ліквідації банку, розпочата до набрання чинності Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», завершується згідно з порядком, установленим законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом. Так, статтею 96 Закону (в редакції, який діяв до набрання чинності Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у відповідній черговості. У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів. Питання передачі непроданих активів банку в управління визначеній Національним банком України юридичній особі врегульовано Положенням. Пунктом 13.10 глави 13 розділу VI зазначеного положення передбачено, що ліквідатор передає юридичній особі, з якою укладено договір про передавання в управління непроданих активів банку ці активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі. Пунктом 13.11 Положення передбачено, що юридична особа, якій передано в управління непродані активи банку, який ліквідовано, набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку. Так, на виконання рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльністю банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем від 10.02.2015р. № 64 щодо визначення юридичної особи, в управління якої будуть передаватись непродані активи банку, 20.02.2015 року між стягувачем, Національним банком України та заявником (дачі - управитель) був укладений договір № 43-Л про передавання в управління непроданих активів (далі - Договір). Відповідно до Договору, 26.02.2015р. Управителю передані всі активи стягувача. Заявник, як управитель активів стягувача, має право володіти, користуватися і розпоряджатися активами, відповідно до законодавства України та Договору, а також бути правонаступником стягувача в справах, однією із сторін яких є стягувач, зокрема, у виконавчих провадженнях. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню. За змістом ч. ч. 1, 2, 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична та юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Відповідно до закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, й виконавчі листи, що видаються судами. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Згідно ст. 25 ГПК України, зокрема, у разі зміни кредитора в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Таким чином, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення і заміна його правонаступником, а тому після ухвалення та набрання чинності рішенням господарського суду, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватись не лише у відкритому виконавчому провадженні. Окрім цього, заявник звертає увагу суду на практику Вищого господарського суду України щодо аналогічних справ з управління активами банків, що ліквідуються по справі №10/478. Щодо надання аудиторського висновку на виконання вимог ухвали від 28.04.2015р., то заявник пояснює таке: згідно п. 2.2. Договору, Управитель зобов'язаний провести аудит та надати аудиторський висновок про діяльність Управителя з управління активами до Національного банку України лише після завершення процедури управління активами та передання до відповідних архівів документи, прийняті від стягувача. Враховуючи те, що Управителем станом на сьогоднішній день не завершено процедури управління активами, зокрема, за активом, який є підставою подання та розгляду заяви Управителя по вказаній справі, то відсутній обов'язок Управителя за Договором щодо проведення аудиту та складання аудиторського висновку. Виходячи з викладеного та керуючись ст. 25, 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1,8, 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження», заявник просить суд заяву задовольнити.

Крім того, від заявника надійшло клопотання вих. № 18.05.2015/2-Вих від 18.05.2015 року, в якому він просить провести розгляд справи за відсутності представника заявника, оскільки останній не має можливості направити свого представника у судове засідання 25.05.2015 року о 12 годині 00 хвилин через надмірну завантаженість. При цьому заявник зазначає, що вимоги заяви підтримує у повному обсязі.

Клопотання заявника було прийнято судом, оскільки не суперечило чинному законодавству.

Розгляд заяви відкладався.

17.06.2015 року розгляд заяви продовжений та прийнята ухвала.

До судового засідання від заявника надійшло клопотання вих. № 03.06.2015/1-Вих від 03.06.2015 року, в якому він просить провести розгляд справи за відсутності представника заявника, оскільки останній не має можливості направити свого представника у судове засідання 25.05.2015 року о 12 годині 00 хвилин через надмірну завантаженість. При цьому заявник зазначає, що вимоги заяви підтримує у повному обсязі. Додатково, до матеріалів клопотання заявник надав докази направлення заяви про заміну сторони у справі першому відповідачу (ТОВ „Сантехніка ЗАЗ" на адресу: вул. Іванова Андрія, буд. 11, офіс 2, м. Київ, 01010).

Клопотання заявника приймається та задовольняється судом, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника заявника.

В матеріалах справи міститься Спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20501833, № 20501844 від 27.04.2015 року, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Володимирський" знаходиться за адресою: площа Незалежності, буд. 10, м. Суми, 40030, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Сантехніка ЗАЗ" знаходиться за адресою: вул. Іванова Андрія, буд. 11, офіс 2, м. Київ, 01010.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвали суду від287.04.2015 року про прийняття заяви до розгляду та від 25.05.2015 року про відкладення розгляду заяви направлялись всім учасникам процесу на адреси з ЄДР, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, які залучені до матеріалів справи.

Поштове відділення повернуло до суду примірники ухвал від 28.04.2015 року та 25.05.2015 року, які направлялись на дві адреси першого відповідача та на адресу третьої особи із позначенням на конверті „організація вибула".

На день розгляду справи поштове відділення не повернуло до суду примірники ухвал, які направлялись другому відповідачу.

Заявник, позивач, відповідачі та третя особа, повідомлені про місце день, та час розгляду заяви в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не з'явились, позивач, відповідачі та третя особа письмові пояснення на заяву та витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників заявника, позивача, відповідачів та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

Рішенням господарського суду від 18.06.2013 року у справі № 22/230/09-6/172/10 були задоволені частково вимоги позивача і на його користь з першого відповідача було присуджено до стягнення заборгованість за кредитом в сумі 1 489 000 грн., заборгованість за відсотками в сумі 170 121 грн. 21 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 463 грн. 53 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 9 277 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 16 778 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. також, даним рішенням в задоволенні позовних вимог до другого відповідача було відмовлено.

На виконання рішення від 18.06.2013 року господарським судом Запорізької області 26.07.2013 року був виданий відповідний наказ про стягнення з першого відповідача на користь позивача загальної суми 1 694 876 грн. 35 коп.

Постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 15.08.2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 26.07.2013 року у справі № 22/230/09-6/172.

20.02.2015 року між позивачем (установник управління по договору) та заявником (управителем по договору) та Національним банком України (надалі - нацбанк) був укладений договір про передавання в управління непроданих активів № 43-Л (надалі - договір).

За умовами п. 1.1 договору, позивач передає в управління відповідачу активи, наявні на балансі позивача на дату укладання цього договору, а заявник приймає в управління активи і зобов'язується і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів позивача відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів позивача та розрахунки з якими не проведені.

На виконання умов договору було складного додаток № 1 „Перелік непроданих активів", де в п. 132 вказаного першого відповідача, за яким наявна заборгованість за кредитним договором № К/2/0701 в сумі 1 694 876 грн. 35 коп.

За умовами п. 3.1 договору, передавання активів від позивача до заявника здійснюється за актом про приймання - передавання, в якому зазначаються назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалась, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену позивачем претензійно - правову роботу.

На виконання умов договору між позивачем та заявником був підписаний акт приймання - передавання документів від 26.02.2015 року, згідно п. 131 якого позивач передав заявнику матеріали щодо заборгованості першого відповідача по кредитному договору № К/2/0701 від 04.04.20017 року.

Копія акту приймання - передавання документів від 26.02.2015 року залучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 25 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Таким чином, на сьогоднішній день кредитором за зобов'язанням з виконання першим відповідачем свого зобов'язання щодо сплати суми 1 694 876 грн. 35 коп., яка була стягнути з нього на користь позивача за рішення суду від 18.06.2013 року у справі № 22/230/09-6/172/10 внаслідок невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № К/2/0701 від 04.04.2007 року, є заявник.

Враховуючи вище викладене, вимоги заявника підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 25, 86 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ КРЕДИТ КАПІТАЛ" вих. № 22.04.2015/14-Вих від 22.04.2015 року про заміну позивача у справі, яка подана у справі № 22/230/09-6/172/10 - задовольнити.

Замінити стягувача у зобов'язанні з виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2013 року у справі № 22/230/09-6/172/10 - Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Володимирський" (40030, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 10; код 26120084) на Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНВЕСТ КРЕДИТ КАПІТАЛ" (вул. Еспаладна, буд. 20, офіс 1105, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 35643929).

Ухвала підписана: 17.06.2015р.

Суддя Л.С. Місюра