Рішення № 45364011, 28.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 759/7973/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Петренко Н.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2542/2015 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28травня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача Антоненко Н.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Слащуку А.С.

за участю представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, який на підставі довіреності діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_7 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Приватне підприємство «ТК «Амід» про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 3 грудня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволені частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 084 116,74 грн заборгованості за кредитним договором № 014/95-04/374М від 12.01.2007, 219 870,28 грн - відсотків, 353 078,24 грн - пені за прострочення сплати кредиту, 35 364,70 грн - пені за прострочення сплати відсотків; 3 654,00 грн - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 014/95-04/3 74М, згідно якого останній отримав кредит 182 000,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами та строком погашення кредиту 12.01.2011.

01.03.2010 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_7 підписано додаткову угоду № 014/95‑04/374/2М до кредитного договору, якою продовжено кінцевий термін погашення кредиту до 12.02.2012. 01.03.2010 підписано додаткову угоду № 014/95‑04/374/3 М до кредитного договору, якою погоджено надати кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії для рефінансування заборгованості/частини заборгованості за першим траншем кредиту, а також перерахування на рахунки кредитора коштів, необхідних для сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми купівлі безготівкової іноземної валюти згідно поданої заявки. 09.06.2011 підписано додаткову угоду № 014/95‑04/374/4М до кредитного договору, якою продовжено кінцевий термін погашення кредиту до 12.03.2013.

Також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 12.01.2007 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 як поручителем укладений договір поруки.

Також судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору від 12.01.2007 станом на 13.10.2014 виникла заборгованість у розмірі 1 692 429,96 грн, що складається з: 1 084 116,74 грн - тіло кредиту, відсотки - 219 870,28 грн, пеня за прострочення сплати кредиту - 353 078,24 грн, пеня за прострочення сплати відсотків - 35 364,70 грн.

Вважаючи доведеними позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції задовольнив їх. В іншій частині суд вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі представник позивача Пащенко С.М. просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» задовольнити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в сумі 145 896,61 грн та відмовити у задоволенні позовних вимог до поручителя. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просила задовольнити апеляційну скаргу, подану представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з наведених у ній доводів, а апеляційну скаргу відповідача відхилити. Представник відповідача просив задовольнити подану відповідачем апеляційну скаргу з наведених у ній доводів, а у задоволенні апеляційної скарги представника позивача відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, пені та нарахованих відсотків за кредитним договором та додатковими угодами солідарно з основного боржника і поручителя.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що 12.01.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_7 укладений кредитний договір № 014/95-04/3 74М, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 182 000,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами строком погашення кредиту 12.01.2011.

Також встановлено, що 01.03.2010 між сторонами укладено Додаткову угоду № 014/95-04/374/2М до Кредитного договору, згідно умов якої погоджено надати відповідачу кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії для рефінансування заборгованості/частини заборгованості за першим траншем кредитного договору від 12.01.2007 та узгоджено надати другий транш кредиту у розмірі 207 500,00 грн. Тобто, ОСОБА_7 отримав кредитні кошти, які, відповідно до наданих банком розрахунків (ас. 128 - 131) відповідач частково сплатив, при цьому, не погашаючи кредитну заборгованість за черговими платежами, отримав другий транш кредиту у національній валюті гривні для погашення прострочених платежів за кредитним договором, отриманим у іноземній валюті - доларах США.

Як вбачається з матеріалів справи, що станом на 13.10.2014 виникла заборгованість за додатковою угодою у розмірі 186 152,42 грн, що складається з: 105 743,17 грн - залишок заборгованості за кредитом, 40 153,44 грн - заборгованість за відсотками, 33 886,28 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 6 367,53 грн - пеня за прострочення сплати відсотків.

З матеріалів справи також вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами умов додаткової угоди до кредитного договору від 12.01.2007 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 06.11.2014 звернулося до суду із заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив стягнути з боржника суму заборгованості частково в доларах США, як валюті кредиту за першим траншем кредиту та у гривні як валюті за другим траншем кредиту. Крім того, сторонами не заперечувався той факт, що грошовий еквівалент виконання зобов'язання у гривні та іноземній валюті вони визначили за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також ч. 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З огляду на таке, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що зобов'язання повинно виконуватись лише у національній валюті гривні, оскільки положення чинного законодавств хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, проте не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

У разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України (п. 12 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5).

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 про застосування строку позовної давності до договору поруки та вважати її припиненою, вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 12.01.2007 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 як поручителем укладений договір поруки.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.03.2009 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки від 12.01.2007, відповідно до умов якої поручитель надала згоду на зміну умов кредитного договору № 014/95-04/374/2М згідно умов додаткової угоди від 01.03.2010 та підтвердила, що її зобов'язання як поручителя відповідно до договору поруки зберігаються та забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором та додатковою угодою із врахуванням унесених змін (ас. 23).

З наданих суду пояснень та доказів, що містяться у матеріалах справи, вбачається, що у зв'язку з неналежним виконаням умов кредитного договору та додаткової угоди до нього ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 23.07.2013 направив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 претензії-вимоги про погашення заборгованості за кредитними договорами (ас. 30 - 31).

Також з наданих банком розрахунків, що містяться у матеріалах справи, вбачається, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_7 здійснив 17.04.2012 (ас. 24), а з позовом банк звернувся до суду 13.05.2014, тобто в межах строку позовної давності.

Що стосується доводів апеляційних скарг у частині розрахунку сум заборгованості за кредитним договором та додатковими угодами, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Зокрема, знайшли своє підтвердження доводи про стягнення з відповідачів заборгованості по тілу кредиту у розмірі 83 715,03 дол. США за кредитним договором від 12.01.2007 та заборгованості по тілу кредиту 105 743,17 грн - за додатковою угодою від 01.03.2010.

Разом з тим, з наданих представником позивача суду пояснень та уточненого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 12.01.2007 та додатковою угодою (ас. 129 - 131), вбачається, що розмір заборгованості за відсотками підлягає зменшенню з 16 978,37 дол. США до 8 122,36 дол. США за основним кредитним договором на день кінцевого терміну повернення кредиту та з 40 153,44 грн до 3 485,97 грн - за додатковою угодою до кредитного договору.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України скарги щодо нарахованої пені за кредитним договором.

Щодо розміру пені за кредитним договором, нарахованої банком у розмірі 353 078,24 грн (пеня по кредиту) та 35 364,70 грн (пеня за прострочення сплати відсотків), то суд вважає наявними підстави для застосування положень ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені по кредиту до 10 000,00 грн, пені по відсотках до 1 500,00 грн. Також суд вважає наявними підстави для застосування вимог ст. 551 ЦК України і щодо додаткової угоди до кредитного договору, зменшивши розмір пені по кредиту з 33 886,28 грн до 1 500,00 грн, та пені за прострочення сплати відсотків з 6 367,53 грн до 500,00 грн.

За таких обставин зменшенню підлягає і загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 12.01.2007.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами у передбаченому ст.ст. 10, 60 ЦПК України порядку та спростовуються встановленими судом обставинами.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313-315 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Пащенка Сергія Миколайовича, який на підставі довіреності діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 12 січня 2007 року № 014/95-04/374/2М, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 83 715,03 дол. США (вісімдесят три тисячі сімсот п'ятнадцять дол. 3 центи США), заборгованості по відсотках в сумі 8 122,36 дол. США (вісім тисяч сто двадцять два дол. 36 центів США), пені по кредиту у сумі 10 000,00 грн (десять тисяч грн. 00 коп.), пені по відсотках в сумі 1 500,00 грн (одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.).

Стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 12 січня 2007 року № 014/95-04/374/2М за додатковою угодою від 1 березня 2010 року, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 105 743,17 грн (сто п'ять тисяч сімсот сорок три грн 17 коп), заборгованості по відсотках у сумі 3 485,97 грн (три тисячі чотириста вісімдесят п'ять грн 97 коп.), пені по кредиту у сумі 1 500,00 грн (одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп), пені по відсотках у сумі 500,00 грн (п'ятсот грн 00 коп.), що в загальній сумі складає 111 229,14 грн (сто одинадцять тисяч двісті двадцять дев'ять грн 14 коп.).

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору по 1827,00 грн (тисяча вісімсот двадцять сім грн 00 коп.) з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна