Постанова № 45361810, 22.06.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3311/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Україна» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 р. в розмірі 20000 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 600 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2014 рік, наданому відповідачем до ООВФСЗІ, чисельність штатних працівників за 2014 рік у СПАТ «Україна» склала 78 осіб. В силу вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен був створити 3 робочий місця, проте середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність на підприємстві, дорівнює 2, за що законодавством передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, яка відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворених робочих місць склала 20000 грн. Станом на 15.05.2015 р. відповідач, крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, повинен сплатити пеню у розмірі 600 грн. Вказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем у добровільному порядку не сплачені, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов, додатково пояснивши, що відповідач не вжив жодних заходів для працевлаштування необхідної кількості інвалідів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що чинним законодавством передбачений обов’язок органів державної влади здійснювати активі дії, спрямовані на соціальний захист інвалідів, у т.ч. проведення відповідних заходів з метою реалізації встановлених гарантів зайнятості інвалідів та сприяння їм у працевлаштуванні. Так, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць не супроводжується обов’язком займатися пошуком інвалідів для зайняття ними вакантних робочих місць. У 2014 р. до підприємства не надходило звернень інвалідів для реалізації свого права на працевлаштування, рівно як і відповідних звернень від Державної служби зайнятості про наявність зареєстрованих інвалідів. Крім того, позивач зважає на відсутність складу правопорушення, оскільки відповідальність має наставати в разі відмови підприємства від працевлаштування інваліда.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон), Положення про Фонд соціального захисту інвалідів є місцевим підрозділом урядового органу державного управління, який діє у складі центрального органу державної виконавчої влади, здійснює повноваження щодо державного управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів, в тому числі на підставі ч.ч. 15, 16 ст.20 зазначеного Закону, здійснює повноваження щодо стягнення в судовому порядку заборгованості по адміністративно-господарським санкціям та пені, не сплачених самостійно, а тому на підставі положень п. 5 ч. 2 ст. 17, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України може звертатись до суду з приводу здійснення владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач по справі СПАТ «Україна» є юридичною особою і використовує найману працю.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік від 02.03.2015 року, наданому відповідачем до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 78 осіб.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 3 робочих місця, однак створив 2. Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.

При цьому, суду не надано доказів того, що відповідач у 2014 році виконав у повному обсязі обов'язок щомісячно інформувати державну службу зайнятості про утворення робочих місць та наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, оскільки така інформація до центру зайнятості (звіти за формою N 3-ПН) ним не подавалась.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частинами першою та другою статті 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Пунктом 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 року N 314 (далі - положення N 314), визначено, що робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Відповідно до п. 3 Положення N 314 робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно із п. 10 Положення N 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Крім того відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-XII доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до Закону № 875 підприємство в частині працевлаштування інвалідів зобов’язано виділяти та створювати місця для працевлаштування, надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію та звітувати перед Фондом. За умови виконання вказаних обов’язків до підприємства не може бути застосовано адміністративно-господарська санкція згідно ст.20 цього Закону.

Доказами виконання зобов'язань є: в частині виконання обов’язків по виділенню та створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів – наявність наказу по підприємству про виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, яким може бути наказ про затвердження штатного розкладу, в якому передбачені штатні робочі місця для інвалідів; в частині надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів – надання підприємством звіт № 3-ПН; в частині звітності до Фонду – надання звіту № 10-ПІ.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову.

Так, підприємство може вважатись таким, що вжило всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, у разі якщо воно виконало встановлений законом обов'язок щомісяця подавати центру зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не було виконано у повному обсязі обов'язок по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, оскільки звіти за формою N 3-ПН до центру зайнятості щомісячно не подавались. Тобто відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання.

При викладених обставинах, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на рахунок управління казначейської служби суму адміністративно-господарських санкцій, розмір якої становить 20000 гривень (середньорічна заробітна плата: 1560 грн. х 1000 : 78).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, Порядку нарахування пені та її сплати затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007 року, порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції тягне собою нарахування пені у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, станом на 15.05.2015 року на суму заборгованості відповідача була нарахована пеня в розмірі 600 грн., яка на час розгляду справи не погашена. У зв’язку із цим остання підлягає стягненню із СПАТ «Україна» на рахунок управління казначейської служби.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв’язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Україна» (код ЄДРПОУ 03766292) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31212230700475, банк ГУДКСУ в Одеській області, одержувач УК в Татарбунарському районі, код ЄДРПОУ 38012170, МФО 828011) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році, та пеню за порушення законодавством термінів сплати санкцій в загальному розмірі 20600 грн. (двадцять тисяч шістсот гривень).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 22 червня 2015 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.