Постанова № 45361494, 18.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року 810/1598/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Макаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Пластик Карта" (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18.11.2014 №0003942201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 7956113,00 грн. (за основним платежем - 6364890,00 грн. та за штрафними санкціями - 1591223,00 грн.); від 18.11.2014 №0003962201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 2512609,00 грн. (за основним платежем - 1675070,00 грн. та за штрафними санкціями - 837539,00 грн.) та від 18.11.2014 №0003952201, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 114100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених документів та податкових накладних сформовано податковий кредит і валові витрати. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про відсутність у підприємства первинно-бухгалтерських документів на підтвердження факту виконання контрагентами позивача робіт (послуг) та не підтвердження використання їх позивачем у власній господарській діяльності і неправомірно нарахував грошове зобов'язання. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що позивачем не надано до перевірки первинних документів, які давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих контрагентами послуг, що, у свою чергу, не дає можливості встановити використання їх у власній господарській позивача. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Як то випливає з наявних матеріалів справи, у період з 10.09.2014 по 21.10.2014 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.10.2014 № 2254/10-08-22-01/30049820 (надалі - акт перевірки) (а.с.43-145 Том 1).

У ході перевірки позивача перевіряючими було досліджено, зокрема, господарські операції ТОВ "Підприємство Пластик Карта" пов'язані із виконання договору від 10.05.2012 №ПК-83/12, укладено із ПАТ "Державний ощадбанк України", згідно якого позивач зобов'язується надавати послуги з персоналізації банківських пластикових карток.

Перевіряючими встановлено, що позивачем для виконання вказаного договору залучалися ряд контрагентів, зокрема: ТОВ "Компанія Т СВ", ТОВ "Техноколсантинг СВ" та ТОВ "Техноколсантинг".

За висновками перевіряючих, у контрагентів позивача відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для виконання взятих на себе зобов'язань щодо надання послуги по обробці даних та технічно-інформаційного супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Ощадбанк України", у той час, як ТОВ "Підприємство Пластик Карта" має свій технічний персонал та матеріальні можливості для виконання взятих на себе зобов'язань за договором від 10.05.2012 №ПК-83/12.

Також, перевіряючими наголошено, що за умовами договору від 10.05.2012 №ПК-83/12, укладено позивачем із ПАТ "Державний ощадбанк України", сторони не мають права передавати права й обов'язки за договором третій стороні без попередньої письмової згоди. Документів щодо згоди ПАТ "Державний ощадбанк України" на передачу обов'язку на виконання персоналізації банківських пластикових карток третій стороні, ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" до перевірки не надавалося.

Поряд із цим, перевіряючими зауважено, що вартість персоналізації 1-ї картки становить 1,20 грн., у той час як згідно розцінок позивача на виробництво пластикових карток по підрядних видам робіт, вартість процесу персоналізації 1-ї картки становить 0,01 грн.

Окрім того, перевіряючими зазначено, що надані позивачем до перевірки первинні документи не дають змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих контрагентами послуг.

Вказане стосується і господарських операцій по отриманню комерційних та технічно-інформаційних послуг при взаємовідносинах позивача із фізичними особами - підприємцями, а саме: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15

Такі висновки податкового органу ґрунтується на підставі інформації наявної у комп'ютерних базах даних і автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби та службовій інформації, що стосується діяльності контрагентів позивача.

Так, згідно службової записки ОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 05.10.2014 №2993/1/10-13-07-01-14, під час відпрацювання суб'єктів господарювання, які здійснювали надання послуг на адресу ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" встановлено, що ТОВ "Компанія Т СВ", ТОВ "Техноколсантинг СВ" та ТОВ "Техноколсантинг" знаходяться за однією податковою адресою: вул. Нижньоюрківська 45-А м. Київ. Крім того вказано, що вказані підприємства здійснювали виконання зазначених послуг без наявних для того ресурсів. Також зауважено про неможливість встановлення безпосереднього відношення до надання послуг з посередництва в оформлення договорів, послуг з обслуговування обладнання та програмного забезпечення, ряду фізичних осіб-підприємців.

Відтак, під час перевірки податковим органом зроблено висновок про недостатність документального підтвердження господарських операцій позивача проведених у перевіряємий період щодо інформатизаційного супроводу з обробки даних та персоналізації банківських пластикових карток.

За висновками відповідача, операції ТОВ "Підприємство "Пластик Картка" із вказаними контрагентами були направлені не на досягнення взаємної вигоди та економічного ефекту, а на мінімізацію витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту по податку на додану вартість.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Так, у ході перевірки встановлено порушення позивачем положень підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1. статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виявилося у безпідставному завищенні позивачем валових витрат на суму 9027261,00 грн., та призвело до заниження податку на прибуток на суму 6364890,00 грн., а саме: І квартал 2012 року - на суму 321715,00 грн.; півріччя 2012 року - на суму 1379187,00 грн. ( ІІ квартал 2012 року - 1057472,00 грн.); ІІІ квартал 2012 року - на суму 2683976,00 грн. ( ІІІ квартал 2012 року - 1304789,00 грн.); за 2012 рік - на суму 3682968,00 грн. (ІV квартал 2012 року - 998992,00 грн.); за 2013 рік - на суму 2681922,00 грн.

Окрім того, при взаємовідносинах із ТОВ "Компанія Т СВ" та ТОВ "Техноколсантинг", встановлено порушення пунктів 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2 статті 199 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилося у завищенні податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 1789170,00 грн. за період з травня по серпень 2012 року і з лютого по грудень 2013 року та призвело до донарахування позивачеві податку на додану вартість у розмірі 1675070,00 грн. і завищенні суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2012 року у розмірі 114100,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.11.2014 №0003942201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 7956113,00 грн. (за основним платежем - 6364890,00 грн. та за штрафними санкціями - 1591223,00 грн.);

від 18.11.2014 №0003962201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 2512609,00 грн. (за основним платежем - 1675070,00 грн. та за штрафними санкціями - 837539,00 грн.);

від 18.11.2014 №0003952201, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 114100,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України з відповідними скаргами.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому, оскаржив їх звернувшись із позовом до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, судом під час судового розгляду справи витребувано від позивача письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо характеру договірних відносин та фактичного надання послуг за спірними господарськими операціями.

Щодо взаємовідносин із ТОВ "Компанія Т СВ", судом встановлено таке.

Протягом 2011-2013 років позивачем було укладено ряд договорів із ТОВ "Компанія Т СВ" про надання послуг, зокрема, договір від 14.05.2012 №СБ-01/12 від 14.05.2012 (а.с.6-29 Том 2).

За умовами вказаного договору виконавець (ТОВ "Компанія Т СВ") надає замовнику (ТОВ "Підприємство "Пластик Карта") послуги по обробці даних та технічно-інформаційному супроводі персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" необхідної для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності пов'язаної із виготовленням банківських пластикових карток для ПАТ "Державний ощадний банк України" згідно договору від 10.05.2012 №ПК-83/12.

Вартість послуг складає 1,20 грн. (в.т. ПДВ - 0,20 грн.) для виготовлення однієї одиниці продукції - банківської пластикової картки.

На підтвердження факту виконання та отримання вищевказаних робіт позивачем надано суду акти виконаних робіт (а.с.30-57 Том 2). Суд зауважує, що вищевказані акти також було досліджено у ході перевірки позивача, що підтверджується їх переліком наведеним у таблиці на сторінках 9-10 акта перевірки.

Зі змісту вказаних актів випливає, що позивачем було отримано послуги по супроводженню програмного забезпечення, технічному обслуговуванню та організації технологічного забезпечення виробництва, послуги по обробці даних та інформаційно-технічному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" та інше. Загальна вартість робіт без ПДВ становить 5817475,00 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Компанія Т СВ" виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 6980970,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1163495,00 грн.).

Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (а.с.61-88 Том 2) та були досліджені у ході перевірки позивача, про що зазначено у таблиці на сторінках 75-76 акта перевірки.

Вищевказані операції було відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Т СВ" за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 у розмірі 5817475,00 грн. та до податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1163495,00 грн.

Щодо взаємовідносин із ТОВ "Техноколсантинг СВ", судом встановлено таке.

Протягом 2012-2013 років позивачем було укладено ряд договорів із ТОВ "Техноколсантинг СВ" про надання послуг, а саме: №ПО-03/12 від 24.08.2012 про супроводження програмного забезпечення та №СБ-03/12 від 01.08.2012 про надання послуг (а.с.59-69 Том 3).

За умовами договору №ПО-03/12 від 24.08.2012, замовник (ТОВ "Підприємство "Пластик Карта") доручає, а виконавець (ТОВ "Техноколсантинг СВ") бере на себе зобов'язання надавати послуги супроводження програмного забезпечення, які використовуються у процесах замовника, супровід надається на програмне забезпечення, перелік якого визначено у додатків 1 та 2 до даного договору: програмний комплекс для персоналізації карт міжнародних платіжних систем Visa I master Card, програмний комплекс управління і контролю за виробничими процесами, програмний комплекс для персоналізації скредж-карт, програмний комплекс для персоналізації не фінансових карт, перевірка правильності налаштування та функціонування, регулювання параметрів при необхідності, навчання операторів по доглядом за ПЗ та інше.

Вартість послуг складає 140000,00 грн. в місяць без ПДВ.

За умовами договору №СБ-03/12 від 01.08.2012 виконавець (ТОВ "Техноколсантинг СВ") надає замовнику (ТОВ "Підприємство "Пластик Карта") послуги по обробці даних та технічно-інформаційному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" необхідної для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності пов'язаної із виготовленням банківських пластикових карток для ПАТ "Державний ощадний банк України" згідно договору від 10.05.2012 №ПК-83/12.

Вартість послуг складає 1,20 грн. (в.т. ПДВ - 0,20 грн.) для виготовлення однієї одиниці продукції - банківської пластикової картки.

На підтвердження факту виконання та отримання вищевказаних робіт позивачем надано суду акти виконаних робіт (а.с.70-88 Том 3). Суд зауважує, що вищевказані акти також було досліджено у ході перевірки позивача, що підтверджується їх переліком наведеним у таблиці на сторінці 14 акта перевірки.

Зі змісту вказаних актів випливає, що позивачем було отримано послуги по супроводженню програмного забезпечення, технічному обслуговуванню та організації технологічного забезпечення виробництва, послуги по обробці даних та інформаційно-технічному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" та інше. Загальна вартість робіт без ПДВ становить 3128378,67 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Техноколсантинг СВ" виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 3754054,40 грн. (у тому числі ПДВ - 625675,73 грн.).

Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (а.с.92-101 Том 3) та були досліджені у ході перевірки позивача, про що зазначено у таблиці на сторінці 81 акту перевірки.

Вищевказані операції було відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Техноколсантинг СВ" за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 у розмірі 3128379,00 грн. та до податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 625675,00 грн.

Щодо взаємовідносин із ТОВ "Техноколсантинг", судом встановлено таке.

Судом встановлено, що протягом 2012-2013 років позивачем було укладено ряд договорів із ТОВ "Техноколсантинг" про надання послуг, зокрема: №10-11 від 10.11.2012 про надання послуг та №ПК-01/2012 від 14.05.2012 про надання послуг (а.с.222-240 Том 2).

За умовами договору №10-11 від 10.11.2012 замовник (ТОВ "Підприємство «Пластик Карта") доручає, а виконавець (ТОВ "Техноколсантинг") бере на себе зобов'язання надавати послуги необхідні для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності, а саме: тестування програмного забезпечення чіп-модуля Optelio Contactless D16R4 на його сумісність з програмно-апаратним комплексом ЕМV Create.

Вартість послуги складає 30000,00 грн. без ПДВ.

За умовами договору №ПК-01/2012 від 14.05.2012, виконавець (ТОВ "Техноколсантинг") надає замовнику (ТОВ "Підприємство "Пластик Карта") послуги по обробці даних та технічно-інформаційному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" необхідної для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності пов'язаної із виготовленням банківських пластикових карток для ПАТ "Державний ощадний банк України", згідно договору від 10.05.2012 №ПК-83/12. Дія договору припинена з 01.10.2013.

На підтвердження факту виконання та отримання вищевказаних робіт позивачем надано суду акти виконаних робіт (а.с.241-249 Том 2 та а.с.1-34 Том 3). Суд зауважує, що вищевказані акти також було досліджено у ході перевірки позивача, що підтверджується їх переліком наведеним у таблиці на сторінках 18-19 акта перевірки.

Зі змісту вказаних актів випливає, що позивачем було отримано послуги по супроводженню програмного забезпечення, технічному обслуговуванню та організації технологічного забезпечення виробництва, послуги по обробці даних та інформаційно-технічному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" та інше.

Вищевказані операції було відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Техноколсантинг" за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 у розмірі 9764387,00 грн. Щодо формування податкового кредиту за даними операціями, то відомості в акті перевірки відсутні, а порушень не встановлено.

Щодо господарських операції позивача з фізичними особами - підприємцями, а саме з: ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_8 (код НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_7), СПД ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_8), ФОП ОСОБА_11 (код НОМЕР_9), ФОП ОСОБА_12 (код НОМЕР_14), ФОП ОСОБА_16 (код НОМЕР_10), ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_11) та ФОП ОСОБА_15 (код НОМЕР_12), суд зазначає таке.

Як то встановлено судом та не заперечуються сторонами, протягом 2012-2013 років позивачем було укладено ряд договорів із вищевказаними суб'єктами господарювання.

Так, згідно договорів укладених із ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_8 (код НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_7) ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" отримувало послуги необхідні для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності, зокрема: послуги у сфері інжинірингу, ремонту і технічного обслуговування машин та устаткування спеціального призначення і офісної електронно-обчислювальної техніки, консультаційні послуги з питань інформатизації, розробки та реалізації проектів у галузі електротехніки, послуги з друкарських робіт, підготовки та обробки даних та інші.

Також, за умовами договорів укладених позивачем із ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_8), ФОП ОСОБА_11 (код НОМЕР_9), ФОП ОСОБА_12 (код НОМЕР_14), ФОП ОСОБА_16 (код НОМЕР_10), ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_11) та ФОП ОСОБА_15 (код НОМЕР_12) ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" отримувало послуги щодо: виготовлення друкарських форм, посередництва в розміщенні реклами, організації торгівельних виставок, проведення переговорів щодо поставки продукції виготовленої позивачем, укладання договорів та контроль за їх виконанням, дослідження коньюктури ринку та виявлення суспільної думки, консультації з питань комерційної діяльності і управління та інше.

Копії договорів, укладених позивачем із фізичними особами-підприємцями, знаходяться у матеріалах справи (а.с.1-96 Том 4).

На виконання вищевказаних договірних зобов'язань між сторонами були підписані акти виконаних робіт, копії яких знаходяться у матеріалах справи (а.с.166-246 Том 4 та 1-236 Том 5).

Суд звертає увагу, що вищевказані документи було досліджено та проаналізовано перевіряючими у ході перевірки, що підтверджується змістом викладеному на сторінках 20-59 акту перевірки. Сторонами не заперечуються фактичні обставини справи з приводу укладання зазначених угод.

Як то випливає зі змісту акта перевірки, вищевказані операції було відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми витрат, за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, по взаємовідносинах з: ФОП ОСОБА_3 - у розмірі 623710,00 грн.; ФОП ОСОБА_4 - у розмірі 700170,00 грн.; ФОП ОСОБА_5 - у розмірі 514840,00 грн.; ФОП ОСОБА_6 - у розмірі 828100,00 грн.; ФОП ОСОБА_7 - у розмірі 633700,00 грн.; ФОП ОСОБА_8 - у розмірі 615300,00 грн.; ФОП ОСОБА_10 - у розмірі 558590,00 грн.; ФОП ОСОБА_9- у розмірі 1836030,00 грн.; ФОП ОСОБА_11 - у розмірі 5035205,00 грн.; ФОП ОСОБА_12- у розмірі 1044450,00 грн.; ФОП ОСОБА_16 - у розмірі 929595,00 грн.; ФОП ОСОБА_14 - у розмірі 396586,00 грн.; ФОП ОСОБА_15 - у розмірі 156400,00 грн.

Щодо формування податкового кредиту за даними операціями з ФОП, то відомості в акті перевірки відсутні, а порушень не встановлено.

Розрахунки із контрагентами позивачем проведено у безготівковій формі, заборгованості за укладеними договорами у ході перевірки не встановлено, що також підтверджено копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку 37.7.1.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.

Як то встановлено судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідачем наголошено на порушенні позивачем податкового законодавства у частині формування податкового кредиту та валових витрат за операціями не підтвердженими належними первинними документами, які давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих контрагентами послуг, що, у свою чергу, не дає можливості встановити використання їх у власній господарській діяльності та реальність отриманих послуг.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз зазначених норм Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що недійсність правочину має бути встановлена судовим рішенням.

Проте, відповідачем не наведено підстав, що дозволяли б дійти висновку про недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, оскільки не надано відповідних судових рішень, якими такі правочини визнано недійсними, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд зауважує, що контрагенти позивача, на момент здійснення спірних господарських операцій, мали спеціальну податкову та цивільну правоздатність, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб і перебували на податковому обліку, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.

Водночас, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Порядок формування податкового кредиту та валових витрат встановлено розділами ІІІ та V Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент здійснення спірних правовідносин.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.1 статті138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України закріплено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пунктів 201.8, 201.9 та 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту наведених положень законодавства України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, положеннями пунктів 198.1 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Компанія Т СВ" та ТОВ "Техноколсантинг СВ", не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому, не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Між тим, із системного аналізу положень Податкового кодексу України випливає висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд звертає увагу, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції, які підтверджуються, зокрема, належним чином оформленими первинно-бухгалтерськими документами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Відтак, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Водночас, з огляду на те, що відповідач стверджує про недостатність документального підтвердження зв'язку господарських операцій, отриманих позивачем від контрагентів, із власною господарською діяльністю, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Так, з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи судом під час судового розгляду справи витребувано від позивача письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо характеру договірних відносин та фактичного надання послуг за спірними угодами.

З пояснень позивача випливає, що отримані від контрагентів послуги з посередництва в оформлення договорів, послуги з обслуговування обладнання та програмного забезпечення, інформатизаційного супроводу з обробки даних та персоналізації банківських пластикових карток, використано позивачем виключно у власній господарській діяльності, що пов'язана з виготовленням пластикових банківських карток.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво інших виробів із пластмас, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням та програмним забезпеченням. (а.с.26-30 Том 1).

Позивачем зазначено, що ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" - це сучасне інноваційне підприємство, яке єдине в Україні поєднує можливості виробництва і персоналізації карт Міжнародних Платіжних Систем Visa International та MasterCard Worldwide (в тому числі і EMV карт), персоналізації ПІН-конвертів, упаковці і доставці карт, має власні розробки програмного забезпечення для чиповик карток Visa та MasterCard, та входить до 14 компаній у Світі с такими компетенціями. З метою розширення ринку збуту та на виконання взятих на себе зобов'язань підприємство і скористалося послугами інших контрагентів, які проводять свою діяльність у відповідній галузі.

Щодо господарських операції здійснених підприємством з ТОВ "Техноконсалтинг", ТОВ "Техноконсалтинг СВ" та ТОВ "Компанія ТСВ", позивачем зазначено наступне.

Персоналізація карт на підприємстві виконується в персобюро підприємства з 2006 року. Окрім позивача такі послуги в Україні надає банкам компанія "Полісервіс", а також, декілька банків (Укрексімбанк, ПУМБ, Приват, Аваль, Укргазбанк та ін.) для інших банків. На сьогоднішній день компанія надає послуги з персоналізації 26 банкам України. За 2011 рік компанією була виконана персоналізація 2,5 млн. карт.

10.05.2012 між позивачем та ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір №ПК-83/12 на виготовленням банківських пластикових карток (а.с.12-25 Том 6).

За поясненнями представника позивача, замовлення, яке надійшло від Ощадбанку, потребувало персоналізації одного мільйону карт в місяць. Раніше підприємство не виконували персоналізацію в такому обсязі і в такі строки. Для виконання цього договору позивачеві необхідно було або побудувати нову спеціалізовану інформаційну систему (вартість розробки 1,5-2 млн. дол. США - 12-16 млн. грн. без ПДВ, строк впровадження 12-18 місяців), або залучати субпідрядників, які б могли виконувати, як підготовку та обробку даних, так і наступну обробку даних на різних етапах персоналізації карт, ПІН-карт, персоналізаційних листів і т.д.). У зв'язку з обмеженнями у часі та ризиками капітальних інвестицій в майбутні проекти, підприємство скористалося послугами інших компаній з якими співпрацює багато років та які мають значний досвід, кваліфікацію та людські ресурси для вирішення таких задач: ТОВ "Техноконсалтинг", ТОВ "Техноконсалтинг СВ" та ТОВ "Компанія ТСВ". Також, ці компанії розробили та впровадили шість різних складних спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів, які експлуатуються на підприємстві, і підтримку яких ці компанії виконують і сьогодні.

Як зазначено позивачем, персоналізація банківських карт - це відповідальна задача, яка потребує відповідності даних наданих замовником інформації, яка знаходиться на карті. Вказані вище компанії виконували первинну обробку даних. Ощадбанк вивантажував дані на 40-60 тис. карток на добу, цей процес був безперервний. У зв'язку з тим, що Ощадбанк передавав позивачеві неструктуровану інформацію (просто файли про власників карт "в навал"), необхідно було ці дані обробляти, знайти та прибрати двійників, які були присутні (через помилки Ощадбанку), структурувати та підготувати їх до вигляду, який необхідний та зручний у технологічному процесі. Ця інформація готувалась для десяти виробничих операцій. У зв'язку з тим, що під час виконання персоналізації карт, ПІН-карт, листів і т.д. виникали браки та помилки, то необхідно виконувати наступну обробку даних та підготовку відповідної інформації для доробок і переробок (до п'яти ітерацій по кожному файлу об'ємом 40-60 тис. записів). Цю роботу виконували представники вказаних вище компаній.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Техноконсалтинг", ТОВ "Техноконсалтинг СВ" та ТОВ "Компанія ТСВ" є консультування з питань інформатизації. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з ЄДР та свідоцтвами про платників єдиного податку (а.с.2-5 Том 2, 248-251 Том 2 та 52-55 том 3). Як зауважено позивачем, вказані компанії володіють певним досвідом у вирішенні складних ІТ завдань, досвідом побудови складних алгоритмічних процесів із застосуванням криптографічних засобів захисту інформації, які забезпечують безпеку замовника.

На підтвердження вказаного позивачем надано, зокрема, спеціальні дозволи для надання відповідного роду послуг у галузі комп'ютерних та інформаційно-обчислювальних технологій, підтверджені експертними висновками та свідоцтвами, виданими компетентними органами ТОВ "Техноконсалтинг" (а.с.37-47 Том 3).

Щодо зауважень перевіряючи стосовно відсутності письмової згоди ПАТ "Державний ощадбанк України" на передачу права передавати права й обов'язки за договором від 10.05.2012 №ПК-83/12 третій стороні, як то передбачено пунктом 8.7 вказаного договору, суд зазначає наступне.

У даному випадку суд погоджується із твердження позивача, що дані висновки є припущеннями та виходять за межі повноважень посадових осіб податкової служби і жодним чином не стосується дотримання підприємством податкового законодавства, оскільки недотримання сторонами даних умов договору може призвести до негативних наслідки для тієї сторони, яка не виконала такі зобов'язання виключно в рамках цивільної відповідальності.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, установлені договором або законом: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, відповідачем не надано суду пояснень та доказів щодо наявності відповідних наслідків.

Натомість, на підтвердження факту виконання послуг з персоналізації банківських платіжних карток, згідно договору укладеного із ПАТ "Державний ощадний банк України", позивачем надано суду акти прийому-передачі наданих послуг та податкові накладні (а.с.26-55 Том 6).

Щодо господарських операції здійснених позивачем із фізичними особами - підприємцями, а саме: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_10, які надавали послуги з обслуговування обладнання та програмного забезпечення, позивачем повідомлено наступне.

Виробництво та персоналізація пластикових банківських карток - це високотехнологічне виробництво (Hi-Tech), яке забезпечує необхідну високу якість та точність продуктів та послуг, безпеку замовників на височайшому рівні, згідно вимогам платіжних систем MasterCard та VISA. Для виконання виробничих задач на ТОВ «Підприємство Пластик Карта» задіяні більш ніж 70 одиниць верстатів з ЧПУ, виробничих систем з інтегрованими комп'ютерами (іноді по кілька комп'ютерів в одній системі), у тому числі чотири лазерні системи, а також приладів з інтелектуальними контролерами. Для забезпечення виробництва в технологічних та виробничих процесах використовується більш ніж 140 комп'ютерів. Все це обладнання об'єднано у чотири комп'ютерні мережі з окремими серверними та комунікаційним обладнанням: мережа виробництва карт; мережа персоналізації карт; мережа служби безпеки (яка до речі включає 128 камер безперервного спостереження); мережа адміністрування та управління підприємством.

Також на підприємстві впроваджені шість програмно-інформаційних комплексів які використовуються при виробництві та персоналізації карток.

Зважаючи на те, що виробництво банківських карток є виробництвом "по замовленню", технологічне обладнання вимагає постійно переналаштовування під кожне окреме замовлення. Підприємство працює в 3-4 зміни (24 години/сім днів на тиждень). Все це вимагає мати в наявності достатньо велику кількість висококваліфікованих ІТ- спеціалістів, та інженерів.

Зважаючи на те, що більшість технологічного обладнання має вік від 5 до 15 років, росте з кожним роком необхідність ресурсу, який треба витрачати на обслуговування цього обладнання. Залучення ІТ - спеціалістів високої кваліфікації, які як правило, надають послуги як фізичні особи підприємці (ФОП), що не заперечує законодавству України.

За поясненнями представника позивача, підприємство "Пластик Карта", як замовник, вибудовує свої відносини з такими надавачами послуг на базі Господарського Кодексу України, що дозволяє підприємству - замовнику таких послуг мати значно глибші гарантії виконання цих послуг та їх високої якості, оскільки у випадку порушення підприємцями умов договору, компанія має можливість звернутися до суду. В цьому випадку спеціаліст ФОП має повну фінансову відповідальність.

Щодо господарських операції здійснених підприємством з фізичними особами - підприємцями, а саме: СПД ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15, які надавали послуги посередництва в оформленні договорів, позивачем зазначено таке.

Для забезпечення постійного потоку нових замовлень, відкриття нових ринків збиту продукції (карток) в інших країнах, збереження суттєвої долі ринку в Україні, Підприємство "Пластик Карта" співпрацює з кращими спеціалістами, які займаються продажами високотехнологічним рішень, обладнання, програмного забезпечення та мають необхідний досвід, часто в міжнародних компаніях, і які добро володіють англійською мовою, а часто кількома іноземними мовами. Такі спеціалісти, як правило, ведуть господарську діяльність як фізичні особи-підприємці. Підтвердженням цієї концепції на сьогодні є те, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 працюють за кордоном в міжнародних компаніях.

Факт та реальність надання послуг фізичними особами-підприємцями, підтверджено укладеними підприємством, за їх посередництвом, договорами з покупцями товарів/послуг, а це сотні банків України та зарубіжні покупці, за якими була виготовлена продукція/надані послуги. Позивачем зауважено, що винагорода сплачувалася за укладеними та виконаними покупцями договорами, а не тільки за пошук потенційних клієнтів-покупців чи вивчення ринку. Також дані підприємці виконували і інші послуги: проведення переговорів щодо закупівлі бланків пластикових карток та послуг персоналізації; розробка системи ціноутворення для карток; проведення презентації продукції та додаткових можливостей по спецефектам в дизайні карток для нових потенційних покупців, а також для інформування про нові можливості виробника старих надійних клієнтів; робота за спостереженням вчасної сплати зобов'язань Банків-Покупців.

На підтвердження вищевказаних обставин, позивачем надано до матеріалів справи копії Свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, витягів з ЄДР, свідоцтв платників єдиного податку (а.с.120-165 Том 4), зі змісту яких випливає, що вищевказані фізичні особи-підприємці здійснюють діяльність, зокрема, у сфері ремонту комп'ютерів та периферійного устаткування, технічного обслуговування офісної техніки, консультування з питань інформатизації, виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг, виробництва електричного устаткування, діяльність у сфері інжинірингу, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, консультації з питань комерційної діяльності, рекламні послуги і послуги з розміщення реклами та інше.

Окрім того, з огляду на ту обставину, що відповідачем заперечувався факт наявності у контрагентів позивача відповідної кваліфікації, позивачем, на вимогу суду, надано копії дипломів про отримання освіти, сертифікатів про проходження навчання Collis EMV, витягів із трудової книжки та копії спеціальних ліцензій (дозволів) для надання послуг у галузі комп'ютерних та інформаційно-обчислювальних технологій (а.с.192-240 Том 6, а.с.1-22 Том 7), що фактично спростовує вказане твердження відповідача.

Як вже зазначалося вище, позивачем надано до матеріалів справи договори, податкові накладні та акт приймання-передачі послуг, які в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Доказів того, що вказані первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи правочини, предметом яких є виконання робіт з посередництва в оформлення договорів, обслуговування обладнання та програмного забезпечення, інформатизаційного супроводу з обробки даних та персоналізації банківських пластикових карток, беручи до уваги види діяльності позивача та його контрагентів і наявні у матеріалах справи первинно-бухгалтерські документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відтак, факт виконання спірних послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача.

Водночас, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами та ненадання позивачем первинно-бухгалтерських документів, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Отже, після початку перевірки податковий орган має право вимагати, а платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у випадку, якщо платник податків до закінчення перевірки не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу ДПС, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу ДПС та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 Податкового кодексу України).

Як то випливає з матеріалів справи, акт, що засвідчує факт відмови позивача надати відповідні первинні документи для перевірки, працівниками відповідача не складався, про факт складання акту відмови також не зазначено в акті перевірки.

Натомість в акті перевірки відображено відомості щодо надання позивачем на запити податкового органу документів, пов'язаних із господарською діяльність позивача за 2012-2013 роки.

Як то встановлено у ході судового розгляду справи, позивачем переважно отримано послуги по обслуговуванню обладнання та програмного забезпечення, інформатизаційного супроводу з обробки даних та персоналізації банківських пластикових карток.

За своєю суттю, комп'ютерно-інформаційні технології відповідають за зберігання, передачу, обробку, захист та відтворення інформації з використанням комп'ютерів та забезпечують розв'язання прикладних задач методами обробки інформації і використовуються для обробки інформації.

З приводу тверджень відповідача про те, що надані платником податків до перевірки акти прийому-передачі послуг повинні містити більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також необхідність обов'язкової наявності інших документів, окрім тих, які були складені сторонами на підтвердження фактів надання вищевказаних послуг суд зазначає, що оскільки послуги у сфері ІТ за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів та не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, то найменування наданих послуг в актах прийому-передачі як, наприклад, "постановка завдання на виконання персоналізації карт" чи "послуги виконання імпорту output-файлу до бази cards" є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

З наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі наданих робіт, підписаних між позивачем та ТОВ "Техноконсалтинг", ТОВ "Техноконсалтинг СВ" і ТОВ "Компанія ТСВ" та фізичними особами - підприємцями вбачається, що вони надавали послуги у сфері ІТ, акти містять чіткий перелік найменування послуг, зокрема, з приводу чого проведені технічні консультації, вартість послуги для обробки однієї карти, кількість персоналізованих банківських пластикових карток і загальну вартість та інше.

Аналогічне стосується і актів виконаних робіт підписаних позивачем з фізичними особами - підприємцями на підтвердження отримання послуг з посередництва в оформлення договорів та офсетного друку на пластику. Так, акти містять інформацію щодо проведення переговорів та укладання договорів, а саме: найменування контрагента, № та дату укладеного договору, загальну суму договору та загальну вартість послуг; найменування замовлення для друку, номер замовлення та інше.

Суд зазначає, що діючим законодавством не встановлено певної типової послідовності та структури проведення технологічних послуг з визначенням орієнтовної вартості кожної з конкретних операцій, що включаються до їх структури, як і не встановлено обов'язку складати будь-які інші документи, на підтвердження отримання даних послуг, ніж ті, що було надано до перевірки позивачем.

Тим більше, що у ході судового розгляду справи, відповідачем не зазначено, які саме документи первинного обліку необхідно було додатково надати позивачеві на підтвердження реальності отриманих послуг.

Разом з тим, суд зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відтак, суд дійшов висновку, що надані позивачем акти виконаних послуг містять всі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому, є належними підставами для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відносно вказаної в акті собівартості персоналізації карт в розмірі 0,01 грн., суд зазначає таке.

Не погоджуючись із даним твердження відповідача, позивачем надано пояснення та розрахунки, які вказують, що наведена в акті собівартість персоналізації карт в розмірі 0,01 грн. не відповідає дійсності (а.с.7-8 Том 6).

Так, позивачем вказано, що собівартість персоналізації карт залежить від складності специфікації замовника на цю послугу. Персоналізація однієї карти включає обробку даних, підготовку даних, персоналізацію карти, персоналізацію ПІН-карти, персоналізацію листа для власника карти, наклеювання банківської карти та ПІН-карти на лист власника, вкладання карти в конверт, додатковий буклет, сортування конвертів по відділенням (близько 4 тисяч) і пакування в картонні коробки, додаткове пакування в безпечні пакети. Ці процеси потребують значних витрат пов'язаних з устаткуванням, матеріалами, енергоносіями та витрат із заробітної плати, проте відповідачем дані обставини проігноровано.

Дослідивши вказане, суд звертає увагу, що відповідно до норм статей 77, 78, 86 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок № 984).

Розділом І Порядку №984 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, за правилами, встановленими пунктом 5.2. Порядку №984, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Дослідивши зміст вищевказаного твердження, суд зауважує, що висновки перевіряючих щодо завищення позивачем собівартості продукції замовленої у контрагентів, зроблені без врахування будь-яких первинних документів, відповідачем не наведено жодних нормативно-правових обґрунтувань та розрахунків з приводу вищевказаного порушення, як і не вказано конкретних норм податкового законодавства, що порушені позивачем у даному випадку.

Відтак, дані висновки відповідача є суб'єктивним припущенням перевіряючи, оскільки зроблені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Також, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на єдиний доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на службову записку ОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 05.10.2014 №2993/1/10-13-07-01-14.

Зі змісту вказаної службової записки випливає, що співробітниками податкової служби під час відпрацювання суб'єктів господарювання, які здійснювали надання послуг на адресу ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" встановлено, що ТОВ "Компанія Т СВ", ТОВ "Техноколсантинг СВ" та ТОВ "Техноколсантинг" знаходяться за однією податковою адресою: вул. Нижньоюрківська, 45-А, м. Київ. Крім того встановлено, що вказані підприємства здійснювали виконання зазначених послуг без наявних для того ресурсів та зазначено про неможливість встановлення безпосереднього відношення до надання послуг з посередництва в оформлення договорів та послуг з обслуговування обладнання і програмного забезпечення, ряду фізичних осіб-підприємців.

З приводу знаходження ТОВ "Компанія Т СВ", ТОВ "Техноколсантинг СВ" та ТОВ "Техноколсантинг" за однією податковою адресою, суд зазначає таке.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Як то випливає із наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтв платників єдиного податку, вказані підприємства дійсно знаходяться за адресою: вул. Нижньоюрківська ,45-А, м. Київ.

Проте, вказана обставина не є порушенням будь-яких норм законодавства, оскільки підприємства є вільні у своєму виборі щодо місця розташування.

Відтак, той факт, що контрагенти позивача знаходяться за однією адресою жодним чином не може впливати на не відображення спірних господарських операцій у податковому обліку позивачем.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у ТОВ "Компанія Т СВ", ТОВ "Техноколсантинг СВ" та ТОВ "Техноколсантинг", оскільки такі висновки можливо зробити лише за наявності належної документальної перевірки діяльності суб'єктів господарювання. Проте, податковими органами не здійснювалась перевірка первинно-бухгалтерських документів, як вказаних підприємств, так і фізичних осіб-підприємців, не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт. В акті перевірки позивача відсутні посилання на ухилення контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення податкових зобов'язань або будь-які інші відомості щодо порушення податкового законодавства, а висновки про відсутність умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації.

Між тим, судом встановлено, посадовими особами ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено перевірку ТОВ "Техноколсантинг СВ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" за квітень 2013 року. За результатами перевірки складено довідку від 21.08.2013 №413/26-56-22-01/33745994, згідно якої документально підтверджено реальність господарських відносин з ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" (а.с.118-121 Том 3).

Водночас, належних доказів, витребуваних судом, на підтвердження відсутності у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів, - податковим органом суду не надано.

Натомість, матеріали справи містять копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу (форми №1ДФ), поданих ТОВ "Компанія Т СВ", ТОВ "Техноколсантинг СВ" та ТОВ "Техноколсантинг" до податкових органів за 2012-2013 роки (а.с.126-169 Том 6), згідно яких, на підприємствах працювало за цивільно-правовими договорами від 10 до 18 осіб.

Суд зазначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством не передбачено можливості використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів службового листування.

З огляду на що, вищевказана службова записка не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у контрагентів позивача для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

В силу закону, податкові органи при отриманні інформації щодо відображення платниками податків в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані службові записки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відтак, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням йому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додатково суд звертає увагу на нелогічність та непослідовність висновків відповідача з приводу товарності спірних операцій. Так, матеріали справи містять акт позапланової перевірки позивача щодо правильності нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ "Техноколсантинг СВ" за квітень 2013 року від 25.07.2013 №815/22-00/30049820, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачеві податку на додану вартість, яке у подальшому було скасовано контролюючим органом у ході апеляційного оскарження, а також, довідку про результати проведення зустрічної звірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Техноколсантинг СВ" за липень 2013 року (а.с.102-127 Том 3). Зі змісту вказаних документів випливає документальне підтвердження реальності господарських операції між позивачем та ТОВ "Техноколсантинг СВ" їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Водночас, суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивості, недостовірності або суперечливості відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відтак, оскільки належними та допустимими доказами відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого ним рішення, не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, суд дійшов висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення досліджених судом господарських операцій позивача із контрагентами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Твердження податкового органу про порушення податкового законодавства у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо правомірності формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, ураховуючи відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує відсутність у платника податків права для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість непідтвердженими на момент перевірки податковими накладними та відображення таких операцій у складі валових витрат, суд дійшов висновку про неправомірність висновків відповідача щодо заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта" податку на прибуток та податку на додану вартість.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області:

від 18.11.2014 № 0003942201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 7956113,00 грн. (за основним платежем - 6364890,00 грн. та за штрафними санкціями - 1591223,00 грн.);

від 18.11.2014 №0003962201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 2512609,00 грн. (за основним платежем - 1675070,00 грн. та за штрафними санкціями - 837539,00 грн.);

від 18.11.2014 №0003952201, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 114100,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта" (код ЄДРПОУ 30049820) сплачений судовий збір у розмірі 11571, 00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.