Постанова № 45360710, 11.06.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 р. Справа № 805/1829/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі про визнання недійним рішення від 09.04.2015 року №9/17а про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004-2008 роки, у розмірі 850 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі про визнання недійним рішення від 09.04.2015 року №9/17а про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004-2008 роки, у розмірі 850 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем на підставі складеного акту № 33 від 20.03.2015 року про результати позапланової документальної перевірки щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, за період з 01.01.2000 року до 01.02.2008 року, а також на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” було прийнято рішення №9/17 від 09.04.2015 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 850,00 грн. за подання недостовірних відомостей за 2004-2008 роки. Позивач зазначає, що вищезазначена норма закону, на підставі якої пенсійним фондом винесено спірне рішення, з 01.01.2011 року втратила чинність. Також, позивач зауважив на те, що в період 2004-2008 років відповідачем були проведені планові перевірки щодо достовірності інформації в відомостях, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, в ході зазначених перевірок порушень в частині подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, виявлено не було. Крім того, вважає, що спірним рішенням встановлено не приховування заробітної плати та несплата сум страхових внесків, а порушення «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування», тобто рішенням встановлено наявність технічних помилок при формуванні звітності, а не приховування сум заробітної плати і тим паче, несплата стразових внесків. Також, позивач зазначив, що спірним рішенням штрафні санкції застосовано до ТДВ «Шахта «Білозерська», тоді як в зазначений період (2004-2008 роки) діяло ДП «Добропіллявугілля». У зв’язку з цим просить визнати недійсними зазначене рішення відповідача.

В обґрунтування своєї позиції відповідачем до суду надані заперечення на позовну заяву. Так, відповідач обґрунтовує правомірність винесеного спірного рішення тим, що згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Щодо твердження позивача про пропуск встановленого строку для застосування до останнього спірним рішенням штрафних санкцій вважає, що строки давності в даному випадку не застосовуються. Таким чином, вважає винесене спірне рішення про застосування фінансових санкцій до відповідача законним та правомірним.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача не заперечував проти здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, про що надав письмову заяву.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач – Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (код ЄДРПОУ 36028628; 85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, б. 17), зареєстрований як платник єдиного внеску в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області складено акт № 33 від 20.03.2015 року про результати позапланової документальної перевірки щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, за період з 01.01.2000 року до 01.02.2008 року (а.с. 16-18), на підставі якого у відповідності до приписів п.5 ч.9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” прийнято рішення №9/17 від 09.04.2015 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 850,00 грн. за подання недостовірних відомостей за 2004-2008 роки. (а.с. 14)

Суд вважає вищевказане рішення, прийняте органом Пенсійного фонду, протиправними з огляду на наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювались Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

8 липня 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464), який набрав чинності 1 січня 2011 року.

З набранням чинності зазначеним Законом, згідно пп. 12 “й” п. 11 Прикінцевих та перехідних положень, втратили чинність норми частини першої - дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VI, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на приписи даної норми, оскільки мова в ній йдеться про стягнення заборгованості по вже нарахованим зобов’язанням, тоді як оскаржуване рішення фактично створює нове зобов’язання по сплаті штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що управління ПФУ протиправно винесло рішення №9/17 від 09.04.2015 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 850,00 грн. за подання недостовірних відомостей за 2004-2008 роки. на підставі пункту 5 ч. 9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Аналогічної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 04.02.2014 року по справі №21-458а13, від 20.11.2012 року по справі № 21-367а12.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Пунктом 1 частини 2 ст. 162 КАС України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення про застосування штрафних санкцій від 09.04.2015 року та враховуючи те, що зазначене рішення прийнято на підставі норми Закону, яка втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI та не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зазначене рішення визнати протиправними і скасувати.

Відповідно до ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі про визнання недійним рішення від 09.04.2015 року №9/17а про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004-2008 роки, у розмірі 850 грн. – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 09.04.2015 року №9/17а про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004-2008 роки, яким Товариству з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» нараховано штрафні санкції у розмірі у розмірі 850 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (код ЄДРПОУ 36028628; 85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, б. 17) здійснені судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.