Рішення № 45357406, 16.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015Справа №910/11142/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Укргазбанк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінако-Фінанс"

про стягнення заборгованості в розмірі 12 488,24 грн.

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача Цурка Н.О.(представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 16 червня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Укргазбанк", 29 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 11711/1633/2015 від 20.02.2015 р. до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінако-Фінанс", про стягнення заборгованості в розмірі 12 488,24 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2015 року (Суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/11142/15 та призначено розгляд справи на 26.05.2015 року.

В судовому засіданні 26.05.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору, надав додаткові документи, які були долучені до матеріалів справи, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, на 16.06.2015 року.

В судовому засіданні 16.06.2015 року представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по суті спору, представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2007 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінако-Фінанс" (депонент) та Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (зберігач) укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 856/07 (надалі по тексту - Договір), умовами п. 1 якого передбачено, що депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінним паперам на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 17.10.2006 року № 999, внутрішньому положенню зберігача цінних паперів та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

У відповідності до пункту 1.3 статуту Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", затвердженого загальними зборами акціонерів АБ "Укргазбанк" 29-30.04.2014 року, протокол № 1, банк є правонаступником відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", правонаступника акціонерного банку "Укргазбанк", створеного у вигляді відкритого акціонерного товариства, правонаступника акціонерного банку "Укргазбанк", створеного у вигляді закритого акціонерного товариства, який є правонаступником акціонерного банку "Інтергазбанк", створеного у вигляді закритого акціонерного товариства, який, в свою чергу, є правонаступником акціонерного банку "Хаджибейбанк", зареєстрованого Національним банком України 21 липня 1993 року за № 183, створеного згідно з рішенням установчих зборів (протокол №1 від 3 червня 1993 року) на умовах установчого договору, укладеного 25 травня 1993 року.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що депонент зобов'язаний, зокрема, сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками передбаченими даним договором.

Відповідно до пункту 3 Договору, депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності із затвердженими тарифами зберігача (додаток № 1), котрі є невід'ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам, встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображається в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом, щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін. Згідно з пунктом 2.2. абз. 4 даного Договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватись, про що зберігач зобов'язаний письмово сповістити депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів. У випадку, якщо сторони не дійдуть спільної згоди щодо нових тарифів, депонент має право розірвати договір в порядку, зазначеному в пункті 7 даного Договору.

В пункті 7 Договору зазначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору один рік. У випадку коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявила бажання з будь-яких причин розірвати договір, повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п'ять днів до моменту розірвання із зазначенням причини.

Відповідач звернувся до позивача із заявою вих. № 1 від 18.09.2007 року, в якій просить відкрити рахунок у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінако-Фінанс" відповідно до Договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 856/07 від 02.10.2007 року.

Також, на виконання умов договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 856/07 від 02.10.2007 року між та Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" укладено додаток № 1 - "Витяг з тарифів", відповідно до якого сторони узгодили вид послуг, розмір плати (тарифів) та порядок сплати комісії.

Оскільки сторони не надали суду жодних доказів щодо направлення письмового повідомлення про розірвання Договору будь-якою зі сторін, суд дійшов висновку, що договір автоматично було продовжено та станом на день прийняття рішення у справі вказаний договір є чинним.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" вказує на те, що відповідач, в період з 16.02.2012 року по 15.01.2015 року, систематично порушує свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінако-Фінанс" виникла заборгованість перед позивачем у розмір 6 950,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 950,00 грн. основної заборгованості за Договором, 160,80 грн. пені, 3 475,00 грн. штрафу, 1 517,90 грн. інфляційних нарахувань та 384,54 грн. 3% річних.

Як встановлено судом, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав, жодного разу не з'явився в судові засідання, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оцінивши в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахування поданої позивачем заяви, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

За своєю правою природою Договір банківського рахунку в цінних паперах є договором банківського рахунку, за яким Банк зобов'язується зберігати належні депоненту цінні папери, виконувати розпорядження депонента та проведення інших операцій за рахунком, що закріплено в частині 1 статті 1066 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом реалізація кредитно-розрахункових відносин у безготівковій формі відбувається шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріплює, що банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Зі змісту частини 4 статті 1068 Цивільного кодексу України та статті 1070 Цивільного кодексу України випливає, що він може бути оплатним. При цьому обов'язок з оплати може покладатися як на банк, так і на клієнта.

Відповідно до частини 4 статті 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Закон України "Про депозитарну систему України" зазначає, що депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі - Розрахунковий центр), депонентів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги за період з 02.10.2007 року по 15.01.2015 року на загальну суму 6 950,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача (копія виписки міститься в матеріалах справи).

Водночас, жодних доказів оплати відповідачем вищевказаних послуг суду не надано.

Відповідно до статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 6 950,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінако-Фінанс" 6950 грн. заборгованості за Договором про відкриття рахунку у цінних паперах, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 160,80 грн. пені, 3 475,00 грн. штрафу, 1 517,90 грн. інфляційних нарахувань та 384,54 грн. 3% річних.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З аналізу ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України випливає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6 Договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору, та зобов'язує депонента сплатити штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичного сплати. До моменту погашення заборгованості депонентом Зберігач призупиняє виконання операцій по рахунку в цінних паперах депонента, за що зберігач не несе будь-якої відповідальності.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як встановлено судом, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на загальну суму 160,80 грн., нараховану за загальний період з 16.01.2014 року по 15.01.2015 року. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача про стягнення з відповідача пені на суму 160,80 грн. є правильним.

Оскільки розрахунок штрафу, здійснений позивачем є вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 475,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 384,54 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінако-Фінанс" інфляційних нарахувань на загальну суму 1 517,90 грн. є обґрунтованими.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський суд, враховуючи загальну суму ціни позову в розмірі 12 488,24 грн., дійшов висновку, що судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінако-Фінанс" (ЄДРЮОФОП 35386768, адреса: 04210, м. Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 8, корпус 8) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ЄДРЮОФОП 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) грошові кошти, де сума основного боргу - 6 950,00 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень), пені 160,80 грн. (сто шістдесят гривень 80 копійок), штрафу 3 475,00 грн. (три тисячі чотириста сімдесят п'ять гривень), інфляційних нарахувань - 1 517,90 грн. (одна тисяча п'ятсот сімнадцять гривень 90 копійок), 3% річних 384,54 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 54 копійки), 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/11142/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.06.2015 року

Суддя О.С. Комарова