Постанова № 45357150, 19.06.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2015 року Справа №П/811/1083/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод»

до відповідача: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» звернулося з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000152200 від 24.03.2015 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 311 150,00 грн.;

- №0000162200 від 24.03.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 345,00 грн., у тому числі 62 230,00 грн. основного платежу та 31 115,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податковий кредит та витрати за господарськими операціями з ТОВ «Іберция» сформовані на підставі належних первинних документів, при цьому Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру таких господарських операцій.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки за результатами перевірки встановлено, що ТОВ «Іберция» за юридичною адресою не знаходиться, також відсутні первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності. що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій. Крім того, відповідач зазначає, що наданні на перевірку товарно-транспортні накладні є неналежно оформленими, так як у них відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

За клопотанням представника позивача, зважаючи на позицію представника відповідача, на підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 28.05.2015 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.181), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 05.03.2014 р. по 10.03.2015 р. посадовою особою Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі направлення №83/22-00/00372109 від 04.03.2014 р. (а.с.147) та відповідно до наказу №107 від 04.03.2015 р. (а.с.31) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» з питань відображення в податковому обліку операцій із здійсненням взаємовідносин з ТОВ «Іберция» за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт №68/11-16-22-00-00372109 від 16.03.2015 р., висновками якого, зокрема, є порушення ТОВ «Олександрійський цукровий завод», на думку відповідача:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у сумі 311 150,00 грн., внаслідок включення до складу витрат вартості ножів бурякорізних, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Іберция» за відсутності факту їх отримання;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 62 230,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості ножів бурякорізних, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Іберция» за відсутності факту їх отримання (а.с.10-20).

На підставі акта перевірки Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000152200 від 24.03.2015 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 311 150,00 грн. (а.с.29);

- №0000162200 від 24.03.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 345,00 грн., у тому числі 62 230,00 грн. основного платежу та 31 115,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.30).

Як встановлено в судовому засіданні, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом визначено грошові зобов'язання у зв'язку з включенням позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ «Іберция», які на думку Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу №24 від 02.10.2014 р. (а.с.33-36) та №32 від 03.10.2014 р. (а.с.36-40) ТОВ «Олександрійський цукровий завод» у жовтні 2014 року придбало у ТОВ «Іберция» ножі бурякорізні не торцьовані, не заточені, термооброблені на загальну суму 373 380,00 грн., у тому числі ПДВ - 62 230,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.41, 42, 48, 49).

Оплату вартості товару придбаного у ТОВ «Іберция» здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.45-47).

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем до суду надано копії товарно-транспортних накладних (а.с.43, 44).

Так, зі змісту товарно-транспортних накладних №Р370 від 17.10.2014 р. (а.с.44) та №Р371 від 21.10.2014 р. (а.с.43) транспортування товару здійснювалося ТОВ «Іберция» автомобілем MAN АР 5370 АО.

Разом з тим, відповідно до листа УДАІ УМВС України в Кіровоградській області від 14.05.2015 р. №10/830 встановлено, що за даними НАІС ДДАІ МВС України та НБД «Автомобіль» станом на жовтень 2014 року інформація про реєстрацію на території України автомобіля марки MAN з державним номерним знаком АР 5370 АО відсутня (а.с.168).

Листом від 20.05.2015 р. ТОВ «Іберция» повідомило суд, що доставка товару придбаного ТОВ «Олександрійський цукровий завод» за договорами №24 від 02.10.2014 р. та №32 від 03.10.2014 р. здійснювалася автомобілем MAN ВВ 9817 СЕ. У товарно-транспортних накладних №Р370 від 17.10.2014 р. та №Р371 від 21.10.2014 р. була зроблена помилка у номері автомобіля (а.с.174).

Зазначені пояснення узгоджуються із записами в журналі реєстрації пропуску транспортних засобів на територію ТОВ «Олександрійський цукровий завод» відповідно до яких встановлено, що 17.10.2014 р. та 21.10.2014 р. на територію підприємства пропускався автомобіль ТОВ «Іберция», державний номер ВВ 9817 СЕ (а.с.176-178).

При цьому недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних про які вказує відповідач не можуть бути підставою для зменшення платнику задекларованих витрат та податкового кредиту, оскілки податкове законодавство не пов'язує право формування податкового кредиту виключно з наявністю у платника податку товарно-транспортних накладних, у яких зазначені усі реквізити.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ видом діяльності за КВЕД ТОВ «Олександрійський цукровий завод» є виробництво цукру (а.с.51).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що придбаний ножі бурякорізні використовувалися у власній виробничій діяльності на підтвердження чого до суду надано копію лімітно-виборної картки відпуску товарно-матеріальних цінностей зі складу (а.с.50).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за вищевказаними господарськими операціями з ТОВ «Іберция» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Олександрійський цукровий завод».

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п.198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу валових витрат та податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. Разом з цим, ТОВ «Іберция» на час видачі податкових накладних зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України було зобов'язане виписувати податкові накладні.

Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Іберция». Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Зважаючи на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між ТОВ «Олександрійський цукровий завод» та ТОВ «Іберция», а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000152200 та №0000162200 від 24.03.2015 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір (10% від ставки судового збору для позовних вимог майнового характеру) у розмірі 487,20 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод».

Керуючись ст. ст.86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152200 від 24 березня 2015 року, винесене Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 311 150,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 24 березня 2015 року, винесене Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 345,00 грн., у тому числі 62 230,00 грн. основного платежу та 31 115,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод», ЄДРПОУ 00372109 (28020, смт. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області, вул. Жовтнева, 15) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн.20 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.М. Момонт

< Суддя >