Постанова № 45357133, 10.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2015 року 810/764/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гараж Мобайл Груп" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гараж Мобайл Груп" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.09.2014 № 0002392201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 1947000,00 грн., з яких: 1298000,00 грн. - за основним платежем; 649000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено твердження контролюючого органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни за надані послуги. Податковий орган стверджував, що господарські операції мали фіктивний характер: послуги не надавались, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - послуги надано контрагентом у повному обсязі та оплачено позивачем, ці факти підтверджується документально. Позивач стверджував, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень податковий орган зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення обґрунтованим і правомірним, тому просив суд у задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гараж Мобайл Груп" є юридичною особою, що зареєстрована 04.05.2007, номер запису в ЄДР 13391020000004544, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах.

У серпні 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Компанія БТС" та ТОВ "ДФ Плюс" за березень 2014 року (акт перевірки від 29.08.2014 № 454/22-3/35040775).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 1298000,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються оцінкою господарських операцій з придбання клінінгових послуг (послуг з прибирання), що здійснювались між позивачем і ТОВ "Компанія БТС". На думку посадових осіб контролюючого органу, які здійснювали перевірку, послуги контрагентом фактично не надавались, оскільки цей контрагент має ознаки фіктивності, факт надання послуг документально не підтверджується, надані позивачем документи не відображають фактичного виконання послуг, не містять конкретизації наданих послуг, місця і часу їх надання; не підтверджують оплату послуг.

Крім того, в ході проведення перевірки посадові особи податкового органу використали дані перевірки контрагента - ТОВ "Компанія БТС", що здійснювались іншими підрозділами податкового органу, які встановили, що за податковою адресою товариство не знаходиться, в нього відсутні транспортні засоби, персоналу для здійснення заявлених господарських операцій.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 № 0002392201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 1947000,00 грн., з яких: 1298000,00 грн. - за основним платежем; 649000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до контролюючих органів вищого рівня, однак за результатом розгляду скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі поданих документів та інших зібраних по справі доказів суд встановив наступне.

У березні 2014 року між позивачем (замовник) і ТОВ "Компанія БТС" (виконавець) укладено договір від 01.03.2014 № 17 про надання клінінгових послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом терміну дії договору надавати клінінгові послуги, а замовник зобов'язався приймати і оплачувати роботу виконавця. Як убачається з договору, метою клінінгових послуг є: комплексне прибирання об'єктів торгівлі, офісних приміщень (кабінетів), указаних у Додатку, який є невід'ємною частиною цього договору. Вартість послуг: прибирання забрудненої площі - 75,00 грн. за 1 м2 з ПДВ; миття вікон, вітрин - 10 грн. за 1 м2 з ПДВ.

У Додатку № 1 до вказаного договору перелік, що складається з 240 об'єктів торгівлі, де виконавець повинен був надавати послуги з прибирання, які розташовані по всій території України.

На підтвердження факту надання послуг за вказаним договором позивач надав суму копію акта наданих послуг від 31.03.2014 № ОУ-0000046, з якого убачається, що ТОВ "Компанія БТС" надало позивачу послуги за номенклатурою "клінінгові послуги" у кількості 1 послуга на загальну суму 4998000,00 грн., у тому числі ПДВ 833000,00 грн.

Позивач також надав копію звіту про виконані роботи за березень 2014 року, який містить перелік об'єктів надання послуг, ідентичний Додатку № 1 до договору від 01.03.2014 № 17.

Однак, з досліджених у судовому засіданні акта наданий послуг від 31.03.2014 № ОУ-0000046 та звіту вбачається, що вони є неконкретними, жодні відомості про те, які саме послуги надавалися виконавцем, які роботи виконувались, у якому обсязі, скільки часу витрачено, у який період, які витратні матеріали використано тощо, ані в акті, ані у звіті не відображено.

Позивач також не надав суду на його вимогу жодного внутрішнього звіту чи іншого повідомлення керуючих з місць розташування об'єктів роздрібної торгівлі, які б підтверджували факт надання послуг, їх якість та кількість.

Представник позивача у судовому засіданні не зміг пояснити у який спосіб позивач здійснював контроль за наданням послуг на 240 об'єктах, які розташовані на значній відставні по всій території України.

Під час судового розгляду позивач не зміг обґрунтувати розумність визначеної договором ціни послуг, зокрема, 75,00 грн. за прибирання 1 м2 площі.

В оплату за виконані надані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ "Компанія БТС" кошти у сумі 4998000,00 грн., у тому числі ПДВ 833000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень.

На підтвердження розрахунку між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни наданих послуг за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ "Компанія БТС" податкову накладну від 31.03.2014 № 46 на загальну суму 4998000,00 грн., у тому числі ПДВ 833000,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2014 року.

Також, у березні 2014 року між позивачем (замовник) і ТОВ "Компанія БТС" (виконавець) укладено договір від 01.03.2014 № 18 про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язувався організувати та забезпечити надання послуг з ручного завантаження та розвантаження вантажу на складі замовника, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо. Послуги надаються за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22.

У Додатку № 1 до вказаного договору затверджена вартість робіт - 50,00 грн. за упаковку.

На підтвердження виконання умов договору від 01.03.2014 № 18 позивач надав копію акта наданих послуг від 31.03.2014 № ОУ-0000044, згідно з яким ТОВ "Компанія БТС" надало позивачу послуги за номенклатурою "завантажувально-розвантажувальні роботи" у кількості 1 послуга на загальну суму 2790000,00 грн., у тому числі ПДВ 465000,00 грн.

Однак, з дослідженого у судовому акта від 31.03.2014 № ОУ-0000044 вбачається, що він є також неконкретним, жодні відомості про те, яку кількість вантажу завантажено (розвантажено), які пов'язані з ними операції виконані, скільки часу витрачено, у який період, у акті не відображено.

Під час судового розгляду позивач не зміг обґрунтувати розумність визначеної договором ціни послуг, зокрема, 50,00 грн. за завантаження чи розвантаження 1 упаковки вантажу.

В оплату за виконані надані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ "Компанія БТС" кошти у сумі 2790000,00 грн., у тому числі ПДВ 465000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень.

На підтвердження розрахунку між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни наданих послуг за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ "Компанія БТС" податкову накладну від 31.03.2014 № 45 на загальну суму 2790000,00 грн., у тому числі ПДВ 465000,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2014 року.

Під час судового розгляду встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» є юридичною особою, що зареєстрована 23.08.2012 (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13391020000008093); з 04.03.2015 перебуває у стані припинення за рішенням засновників. Видами діяльності вказаної юридичної особи є: підготовчі роботи на будівельному майданчику; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; інша діяльність з прибирання будинків і промислових об'єктів; вантажний автомобільний транспорт; консультування з питань комерційної діяльності й керування; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг з технічного консультування у цих сферах.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки ТОВ «Компанія БТС» від 27.06.2014 № 300/22-03/38275495 убачається, що у березні 2014 року цей платник податків також надавав різним контрагентам різноманітні послуги (інформаційно-технічні послуги, консультаційні послуги, послуги з кадрового діловодства, юридичні послуги, послуги підбору охорони, бухгалтерські послуги, послуги з канцелярії, влаштування етикеток електромагнітних тощо) на значні суми, після чого його ділова активність припинилася. Зрештою, у березні 2015 року засновниками прийнято рішення про припинення цієї юридичної особи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія БТС» у складі ціни придбаних послуг за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про фіктивність виконання контрагентом робіт (надання послуг), за результатами здійснення яких податковим органом прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів (робіт, послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично ТОВ "Компанія БТС" позивачу послуги не надавала, вказана юридична особа неспроможна виконати роботи (послуги), описані у представлених позивачем первинних фінансово-господарських документах, адже в неї відсутні відповідні адміністративно-господарські можливості.

В даній справі судом встановлено, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту виконання робіт (надання послуг) з боку ТОВ "Компанія БТС". Представлені позивачем документи є неповними і не підтверджують обставин здійснення господарських операцій і, таким чином, не відтворюють реального стану речей, фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 1298000,00 грн., є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 № 0002392201 є правомірним, підстави для його скасування відсутні.

За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 червня 2015 р.