Постанова № 45352737, 16.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 924/184/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Саган І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Славутського району електричних мереж на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.2015 року у справі № 924/184/15 (суддя Гладій С.В.)

за позовом Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Славутського району електричних мереж

про припинення дій, що порушують право

за участю представників сторін:

позивача - Грінчук Л.В., за довіреністю

відповідача - Котельнікова Т.С., за довіреністю

В судовому засіданні від 16.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до відповідача про припинення дій щодо відключення позивача від системи електропостачання.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.03.2015 року позов задоволено повністю. Зобов'язано відповідача не вчиняти незаконні дії по припиненню електропостачання позивача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Хмельницької області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача повністю підтримала вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечила проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмовому відзиві, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Додатково зазначила, що після відключень ускладнюється робота систем очищення води та стоків, весь регіон опиняється перед загрозою екологічної та санітарно-епідеміологічної катастрофи. Для відновлення нормальної роботи очисних споруд потребуються як додатковий період так і додаткові кошти, які могли б бути сплачені за електроенергію. Все населення міста, заклади освіти, охорони здоров'я, підприємства відчувають дискомфорт у випадку відключення води, зупинки каналізації.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, доповненнях до неї та відзиві доводи сторін, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як встановлено судами, позивач, звертаючись із позовом до суду, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 12.01.2015 року відповідачем, всупереч приписів ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", було направлено позивачеві попередження про припинення постачання електроенергії повністю з 10:00 год. 16.01.2015 року за невиконання вимог п. 7.5 ПКЕЕ: несплату коштів за спожиту електроенергію в сумі 182138,91 грн. станом на 01.01.2015 року. Вважаючи, що такі дії відповідача порушують права позивача, оскільки нормами вказаного Закону забороняється відключення об'єктів водопостачання та водовідведення від системи енергопостачання, позивач стверджував, що відповідач зобов'язаний припинити дії щодо відключення об'єктів позивача від системи електропостачання.

При розгляді справи судами встановлено, що 27.02.2007 року між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії № 23, згідно умов якого відповідач зобов'язався постачати позивачеві електричну енергію, а позивач - оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, відповідно до умов цього договору та додатків до нього. Відповідно до п. 9.4 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ). У разі несплати рахунків споживачем, виставлених відповідно до цього договору, постачальник електричної енергії має право відключити споживача або обмежити його споживання до рівня аварійної броні електропостачання у порядку, визначеному в пункті 6.1.3 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, станом на 01.01.2015 року заборгованість позивача перед відповідачем по оплаті спожитої ним електроенергії становить 182138,91 грн.

На підставі п. 7.5 ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, в тому числі і у разі несплати рахунків, відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Згідно п.п. 2, 3 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 28.01.2004 року, енергопостачальник не пізніше ніж за три робочі дні до дати припинення електропостачання надсилає споживачам письмове попередження, а споживач після отримання попередження про припинення електропостачання повинен вжити заходи до усунення причин, що викликали необхідність застосування до нього таких дій.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи попереджень № 595 від 10.02.2014 року, № 619 від 26.02.2014 року, № б/н від 06.08.2014 року, № 55 від 02.09.2014 року, № б/н від 23.10.2014 року, № 114 від 06.11.2014 року, № 128 від 12.12.2014 року, відповідач ставив до відома позивача про припинення постачання електричної енергії у зв'язку з несплатою коштів за спожиту електроенергію.

Попередженням № 130 від 12.01.2015 року відповідач повідомив позивача про те, що станом на 01.01.2015 року борг позивача за спожиту електроенергію становить 182138,91 грн., у зв'язку з чим було прийнято рішення щодо припинення постачання електроенергії для позивача повністю з 10:00 год. 16.01.2015 року.

16.01.2015 року відповідачем відповідно до попередження № 130 від 12.01.2015 року було здійснено відключення в 10:00 год. від системи електропостачання ліній основного живлення № 17, № 23, що призвело до повного зупинення водопостачання міста Славути (акт від 16.01.2015 року).

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, способом захисту цивільних прав та інтересів серед іншого є припинення дії, яка порушує право.

Предметом позовних вимог у даній справі є припинення дії, що порушує право, а саме не вчинення незаконних дій по припиненню електропостачання підприємства позивача.

Славутське управління водопровідно-каналізаційного господарства є комунальним підприємством, яке засноване на власності територіальної громади та здійснює централізоване водопостачання та водовідведення певного населеного регіону, у даному випадку м. Славута, населення якого складає близько 35 тисяч чоловік. Позивач належить до підприємств природних монополій і є єдиним підприємством, яке забезпечує централізовано питною водою та водовідведенням місто Славута.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" екологічна броня електропостачання споживача - мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем (крім населення), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Статтею 20 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що екологічна броня електропостачання встановлюється з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через припинення електропостачання споживачам. Законом України "Про електроенергетику" визначено, що за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії енергопостачальник має право, а споживач зобов'язаний обмежити електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання (ч. 2 ст. 24. ч. 8 ст. 26). Аналогічні норми містять у п. п. 7.2, 7.9., 10.2. ПКЕЕ.

На даний час позивач керується "Актом екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача", затвердженим в 2004 році. Зазначений акт є чинним та складений відповідно до Інструкції про порядок складання акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України 19.01.2004 року за № 26. Пунктом 3.6 зазначеної Інструкції передбачено, що термін дії Акта не обмежується. Визначені в Акті величини екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання не можуть бути змінені без перегляду Акта в установленому порядку. Пунктом 3.7 Інструкції визначено, що перегляд Акта здійснюється з ініціативи постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальної організації) або споживача в місячний термін з дати письмового звернення у таких випадках: у разі довготривалого (більше одного кварталу) відхилення споживання величин електричної енергії та/або потужності від зафіксованих в Акті; у разі зміни зовнішньої та/або внутрішньої схеми електропостачання; у разі зміни категорії щодо надійності електропостачання споживача; у разі реорганізації підприємства або зміни технології виробництва; за приписом Держенергонагляду; в інших випадках, які можуть бути визначені під час складання (перегляді) Акта. Посилання скаржника на наявність в матеріалах справи "Акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача" від 17.09.2013 року є безпідставними. Зазначений акт не може бути взятий судом до уваги, так як останній не затверджений інспекцією Держенергонагляду в Хмельницькій області, що суперечить вимогам вищезазначеної Інструкції.

За наявності екологічної броні відключення позивача є неправомірним. Доводи відповідача про те, що відбулось не відключення позивача, а обмеження, судом до уваги не приймаються, оскільки обмеження електропостачання на певній ділянці, має своїм наслідком зупинення певних електроустановок позивача, що призводить до зупинення роботи певної дільниці, і як наслідок, зупинення всього підприємства.

Крім того, судом враховується, що Постановою Кабінету Міністрів України № 638 від 05.11.2014 року затверджено зміни до Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування Хмельницькій області виділена субвенція в розмірі 247176,5 тисгрн.

В судді першої інстанції позивачем доведено той факт, що спірна заборгованість виникла з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Також доведено, що позивачеві не було надано субвенції на погашення різниці в тарифах на послуги на водопостачання та водовідведення. Зазначена обставина відповідачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції спростована не була. Тобто, несвоєчасна сплата позивачем заборгованості за електричну енергію виникла в останнього не з його вини, так як останнім постійно здійснювались платежі, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, а також розрахунком нарахування та оплати за спожиту електроенергію за 2014 рік, січень-лютий 2015 року.

Крім тог, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", одним з принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання є заборона відключення об'єктів питного водопостачання від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєдіяльності і стратегічного значення. Згідно п. 17 ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, забороняється відключення об'єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Право припинення постачання електроенергії, яке надано електропостачальній організації діючим законодавством при наявності певних обставин, може бути реалізовано у випадках, крім тих, по яких є спеціальна заборона.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про існування протиріччя між умовами договору та положеннями зазначених актів цивільного законодавства.

Посилання скаржника на наявність у нього права обмеження в енергопостачанні та відключення від джерел електричної енергії боржника, який своєчасно не розрахувався за спожиту електроенергію відповідно до укладеного між сторонами договору є безпідставними, адже вони суперечать положенням ЦК України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", оскільки при колізії правових норм, вищу юридичну силу має закон та за наявності протиріччя між умовами укладеного договору та законом, перевагу мають норми останнього, як спеціального нормативного акту.

Посилання відповідача на судові рішення по справі № 924/184/15 судом до уваги не приймаються, оскільки предметом позову по даній справі було визнання частково недійсним договору № 23 від 27.02.2007 року. По даній справі умови договору № 23 оцінюються в сукупності із іншими доказами.

Усе вищенаведене дає підстави апеляційному суду вважати, що твердження скаржника, викладені в його апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами.

Враховуючи, що скаржник не надав доказів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що його заперечення позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 91, 101, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Славутського району електричних мереж залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.2015 року у справі № 924/184/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.