Ухвала суду № 45349455, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/25262/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Поповецький»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 р.

у справі № 802/433/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Поповецький»

до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Поповецький» (далі - позивач, ТОВ «Консервний завод «Поповецький») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Барська МДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013 р. № 0000032300/338/22.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва у зв'язку з реорганізацією податкового органу, надав відповідні матеріали.

Дослідив надані документи, колегія суддів, вважає, що клопотання підлягає задоволенню у порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Сторони в судове засідання 17.06.2015 р. не з'явились, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.01.2013 р., на підставі наказу від 28.11.2012 р. № 670 посадовою особою Барської МДПІ, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Консервний завод «Поповецький» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за вересень 2012 року з контрагентом ТОВ «Комтрейд», за результатами якої складено акт від 09.01.2013 р. № 23/22/32833230 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1 «и», 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 51 449 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013 р. № 0000032300/338/22, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 77 173,50 грн., з яких 51 449 грн. - за основним платежем та 25 724,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 09.01.2013 р. № 23/22/32833230 підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевіряючого про порушення контрагентом позивача - ТОВ «Комтрейд» вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071, а саме: зазначення у податкових накладних № 6 від 17.09.2012 р. та № 9 від 27.09.2012 р. «вид договору» - договір купівлі-продажу № 120907 від 27.09.2012 р., існування якого не підтверджено. Таким чином продавцем (ТОВ «Комтрейд») порушено вимоги пункту 201.1 «и» статті 201 Податкового кодексу України при виписуванні податкової накладної, а саме, не вірно зазначено обов'язкові реквізити податкової накладної - «вид цивільно-правого договору із зазначенням номеру договору» та дати укладання договору. Внаслідок чого, ТОВ «Консервний завод «Поповецький» в порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 51 448,83 грн., згідно податкових накладних (№ 9 від 27.09.2012 р. та № 6 від 17.09.2012 р.) оформлених з порушенням.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнане протиправним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому у разі ж підтвердження дійсного виконання операції самі по собі недоліки правореалізуючих документів (у тому числі і допущення технічної помилки при зазначенні реквізитів договору у податковій накладній) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування податкового кредиту. Адже власне неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт поставки, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції та формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

В даному випадку відповідні обставини попередніми судовими інстанціями в повній мірі досліджені не були.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, витребувати докази на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, залежно від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача, замінити Барську міжрайонну державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби на належного відповідача, Жмеринську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Поповецький» - задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 р. у справі №802/433/13-а - скасувати.

Справу № 802/433/13-а направити на новий судовий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко