Ухвала суду № 45349424, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/61472/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" про визнання дій та бездіяльності неправомірними,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" (залученої протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2014р.) про визнання неправомірними дій відповідача щодо несвоєчасного направлення на адресу позивача постанови про відновлення виконавчого провадження від 12.02.2014р. (виконавчого провадження ВП №26133130); визнання неправомірною бездіяльності відповідача з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. 14.05.2010р. за реєстровим №1280, а саме: непередання майна на реалізацію; непризначення експертної оцінки майна для можливості реалізації (тривалого); нереалізації заставленого майна; неперерахування коштів з реалізації заставленого майна на користь позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014р., позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо несвоєчасного направлення на адресу ПAT "Сбербанк Росії" постанови про відновлення виконавчого провадження від 12.02.2014р. (виконавчого провадження ВП №26133130); в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів у вказаній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Черкаській області від 22.04.2011р. відкрито виконавче провадження ВП №26133130 по примусовому виконанню виконавчого напису №1280, вчиненого 14.05.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., відповідно до якого стягнуто з ТОВ «Сван-1» на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" 6002900,00грн. шляхом звернення стягнення на: комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул.Паризької комуни, буд. 65а, та згідно з даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №17416757 від 18.01.2008 року складається з наступних об'єктів: адмінбудівля (літера А №І,) загальною площею 174,2 кв.м; адмінбудівля з прибудовами (літера А, а2, а3, пд, №3) загальною площею 816,6 кв.м; гараж з оглядовою ямою (літера В); огорожа (літера №1, 3, 5-9); нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, бул.Шевченка, буд.335 та згідно з даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №17415637 від 18.01.2008р. складається з вбудованого нежитлового приміщення майстерні (І поверх) (літера А №5), загальною площею 86,0 кв.м.

Згідно з п.4 та п.5 вказаної постанови накладено арешт на вищевказане майно та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.

В подальшому, постановою від 12.12.2012р. вказане виконавче провадження було закінчено на підставі п.7 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в зв'язку з визнанням боржника банкрутом).

Постановою ж Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013р. у справі №823/43/13-а постанову ВП №26133130 від 12.12.2012р. про закінчення виконавчого провадження визнано нечинною та скасовано, в зв'язку з чим 12.02.2014р. відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №26133130.

Вважаючи, що, зокрема, несвоєчасним надісланням на його адресу копії ухвали про відновлення виконавчого провадження порушено його права, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до суду з позовом у даній справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі - Закон №606).

Статтею 1 Закону №606 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст.11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ч.1 ст.31 Закону №606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 3 статті 51 Закону №606 передбачено, що про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Судом встановлено, що копію постанови про відновлення виконавчого провадження ВП №26133130 від 12.02.2014р. відповідно до відмітки відділення поштового зв'язку на конверті органом ДВС було надіслано на адресу позивача 13.03.2014р. (отримано останнім - 17.03.2014р.), тобто з недотриманням встановленого ч.3 ст.51 Закону №606 строку, що, як наслідок, свідчить про протиправність дій останнього, а отже й обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо несвоєчасного направлення на адресу ПAT "Сбербанк Росії" постанови про відновлення виконавчого провадження від 12.02.2014р. (виконавчого провадження ВП №26133130).

За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.