Ухвала суду № 45348812, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/800/32282/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013

у справі 2а/0370/1754/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинський нафтовий дім»

до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинський нафтовий дім» звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірку позивача щодо правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по податку на прибуток підприємства за третій-четвертий квартали 2011 року по фінансово-господарських операціях із ТОВ «Галнафта», за результатами якої складено акт від 26.04.2012 №915/22-1/37128552.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, 135.2 ст.135 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято повідомлення-рішення від 17.05.2012 року №0004322301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 488889,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Галнафта» було укладено договір купівлі-продажу № Г-0105, за умовами якого ТОВ «Галнафта» зобов'язувалось передати у власність позивача газ вуглеводневий.

На виконання договору поставки протягом липня-серпня 2011 року позивач отримав від ТОВ «Галнафта» газ скраплений на загальну суму 2550723,60 грн.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку па віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів; дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих платником податку - за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суди дійшли всновку, що виконання умов договору підтверджується зведеними накладними, податковими накладними, реєстром товарно-транспортних накладних, актом прийому-передачі, товарно-транспортними накладними, платіжними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не доведено наявності порушень при формуванні податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 у справі 2а/0370/1754/12 слід відхилити,а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 у справі 2а/0370/1754/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко