Ухвала суду № 45348804, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ К/9991/183/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Голубєва Г.К. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2011 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 р.

у справі №2а-14084/10/8/0170

за позовом Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АР Крим (№126)»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АР Крим (№126)» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року, позовні вимоги задоволено, скасовані податкові повідомлення - рішення від 05 серпня 2010 року №0001981502/0, від 03 вересня 2010 року №0001981502/1, від 19 жовтня 2010 року №0001981502/2 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість, про що складено акт від 28 липня 2010 року №1042/15-2/08680307, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виразилося у несвоєчасній сплаті позивачем суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 135 96, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2010 року №0001981502/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% від своєчасно несплаченої суми узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 6 798,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у м. Керчі АР Крим, рішенням якого скарга позивача залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2010 року №0001981502/0 - без змін.

Також, винесено податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року №0001981502/1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6 798, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПА в АР Крим, рішенням якого скарга позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року №0001981502/1 - без змін.

Між тим, винесено податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0001981502/2 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6 798, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафу спірним рішенням слугував висновок податкового органу про несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 135 96, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, вказане платником податків у платіжних дорученнях, а отже застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань за вказані податкові періоди є неправомірним.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року (вх. від 17 січня 2008 року №46422) самостійно узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13 596, 00 грн., граничний строк їх сплати - 30 січня 2008 року.

31 січня 2008 року позивачем сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 3 000, 00 грн., тобто з порушенням граничного строку на 1 календарний день.

Проте, доказів вчасної та повної оплати позивачем решти податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у податковій декларації за грудень 2007 року не надано.

При цьому, податковий орган самостійно погашав податковий борг позивача за грудень 2007 року за рахунок поточних платежів позивача 2010 року, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань за грудень 2007 року.

Доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням не надано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність таких дій податкового органу та вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, належало виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Виходячи зі змісту підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого підпунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, а тому визначення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення позивачем інших зобов'язань, є помилковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 р. у справі №2а-14084/10/8/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Голубєва Г.К. Пилипчук Н.Г.