Ухвала суду № 45348796, 25.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року м. Київ К/9991/43554/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Бившева Л.І. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року

у справі № 2а/0570/1248/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Візаві Інвест» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 23 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, позовні вимоги задовольнив, визнав недійсними податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року №0000122340 та №0000132340, а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 1 115,82 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанцій перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Податковий орган у період з 03 листопада 2011 року по 18 листопада 2011 року провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації за липень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період червня 2011 року, про що склав акт від 25 листопада 2011 року №1294/23-3/24068600, яким встановив порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації за червень 2011 року на 261 818,00 грн. та по декларації за липень 2011 року на 46 615,00 грн.; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2. пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за липень 2011 року на 273 959,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду по декларації за липень 2011 року на 34 474,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року №0000122340, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43 092,50 грн., з яких 34 474,00 грн. за основним платежем та 8 618,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000132340, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 273 959,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68 489,75 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Однією з підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року сум податку на додану вартість у розмірі 249 853,39 грн., сплачених у ціні вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Анві Універсал», ТОВ «Творча архітектурна майстерня «Шатро», ТОВ «Виробниче геологічне підприємство «Артемгеологія», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ТОВ «Ніо», ФОП Гутирь І.А., Національний природний парк «Святі гори», ТОВ «Техноніколь-Центр», ТОВ «Рестро-Тектор», ТОВ «Сіверський цегельний завод», ТОВ «Трійка-Діалог» та до складу податкового кредиту липня 2011 року у розмірі 46 615,20 грн. по господарським операціям з Національним природним парком «Святі гори», ТОВ «Ніо», ТОВ «Спецтехмонтаж-Метал», ТОВ «ДСТК-Сілмар», ТОВ «Анві Універсал», ТОВ «Донбассугольстрой», ТОВ «Сіверський цегельний завод», КП «Архитектурно-планировочное бюро», у зв'язку з відсутністю у позивача права проводити підготовчі та будівельні роботи у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та непідтвердження використання господарських операцій із зазначеними контрагентами в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності.

Крім того, податковий орган вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року сум податку на додану вартість у розмірі 11 946,62 грн. по податковим накладним, виписаним у попередніх податкових періодах та не підтвердження належною податковою накладною суми податку на додану вартість у розмірі 18,40 грн., сплаченої у ціні послуг зв'язку, отриманих від ПАТ «Укртелеком».

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що податковий кредит позивачем був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (роботи, послуги) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому, посилання контролюючого органу на відсутність у позивача права проводити підготовчі та будівельні роботи, як на підставу неправомірності формування податкового кредиту червня та липня 2011 року, обґрунтовано не взяті до уваги судами попередніх інстанцій з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є користувачем землі у відповідності до договору оренди землі від 28 квітня 2005 року №11, укладеного із Святогірською міською радою та зареєстрованого 30 травня 2005 року, а також власником Позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Шишки Ленд» на підставі свідоцтва про право власності від 23 грудня 2010 року, виданого Святогірською міською радою.

За висновками податкового органу, позивач не мав права на реконструкцію зазначеного оздоровчого закладу.

У відповідності до вимог статей 34-37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання підготовчих робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466, підготовчі роботи можуть бути виконані на підставі або повідомлення про початок виконання підрядних робіт, або отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення про початок виконання підготовчих робіт складене позивачем та зареєстроване в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 27 липня 2011 року.

Крім того, листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 22 березня 2012 року №7/5-08/1822 було повідомлено позивача про відсутність порушень при виконанні підготовчих робіт, що виконуються на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання підготовчих робіт від 27 липня 2011 року №ДЦ 01311021923, направленого за результатами перевірки.

Отже, у перевіряємий період, позивач не здійснював підготовчі роботи по реконструкції позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Шишки Ленд».

Водночас судами обґрунтовано зазначено про те, що наявність чи відсутність права проводити підготовчі та будівельні роботи не є забороною для придбання будівельних матеріалів, що необхідні в подальшому для виконання таких робіт, у розумінні пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Отже, за встановлених попередніми судовими інстанціями обставин, формування позивачем податкового кредиту червня-липня 2011 року з вказаними контрагентами здійснено у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість та в межах своєї господарської діяльності.

Доводи скаржника щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту червня 2011 року за рахунок включення сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними у попередніх податкових періодах на суму 11 946,62 грн., також не заслуговують на увагу з огляду на слідуюче.

Так, відповідно до вимог абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Факт отримання податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, у червні 2011 року підтверджується реєстром отриманих податкових накладних, журналом вхідної кореспонденції.

Також, наявність податкової накладної від 31 травня 2011 року №4413/140 спростовує висновок податкового органу щодо непідтвердження суми податку на додану вартість у розмірі 18,40 грн. по господарським взаємовідносинам з ПАТ «Укртелеком».

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пунктом 200.4 вказаної статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відтак, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі № 2а/0570/1248/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук В.Г.