Ухвала суду № 45348791, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ К/9991/67840/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Голубєва Г.К. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.06.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р.

у справі №2а-4194/12/0170/20

за позовом Центру оздоровлення та відпочинку «Піщане» Державної прикордонної служби

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Центр оздоровлення та відпочинку «Піщане» Державної прикордонної служби (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» відповідача від 15.02.2012 р. №0000082300, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 188,00 грн., шляхом списання органом державного казначейства з відповідних рахунків відповідача.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішень суддів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Севпродукт» в частині формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт №40/40/23/20695033 від 06.02.2012 р.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186 Податкового Кодексу України, а саме: підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет за серпень 2011 року в сумі 253 189, 91 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 р. №0000082300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 253 190,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 63 297, 50 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.02.2012 р. №0000082300 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основним постачальником позивача у перевіреному періоді було ТОВ «Севпродукт».

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Севпродукт» (Продавець) укладено договори від 20.07.2011 р.:

№1-т, за яким постачальник, тендерна документація якого була акцептована, зобов'язаний поставити у власність покупцю продукцію м'ясо свіже та заморожене;

№2-т, за яким постачальник, тендерна документація якого була акцептована, зобов'язаний поставити у власність покупцю продукти готові та консерви овочеві (15.33.1);

№3-т, за яким постачальник, тендерна документація якого була акцептована, зобов'язаний поставити у власність покупцю м'ясо та харчові субпродукти свійської птиці (15.12.1);

№4-т, за яким постачальник, тендерна документація якого була акцептована, зобов'язаний поставити у власність покупцю м'ясопродукти (15.13.1);

№5-т, за яким постачальник, тендерна документація якого була акцептована, зобов'язаний поставити у власність покупцю продукцію рибну (15.20.1);

№6-т, за яким постачальник, тендерна документація якого була акцептована, зобов'язаний поставити у власність покупцю сир сичужній та кисломолочний;

№7-т, за яким постачальник, тендерна документація якого була акцептована, зобов'язаний поставити у власність покупцю фрукти ягоди та горіхи (01.13.2);

№8-т, за яким постачальник, тендерна документація якого була акцептована, зобов'язаний поставити у власність покупцю овочі свіжі (01.12.1).

У додаткових угодах до вказаних договорів, у п. 3.4 визначено, що транспортні витрати з доставки товару відповідно до умов договорів відносяться до витрат замовника і сплачуються окремо від вартості товару на підставі рахунків та товарно-транспортних накладних за кожну партію.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Севпродукт» на адресу ЦОВ ДПСУ «Піщане» виписано: накладні та податкові накладні на поставку товарів за серпень 2011 р. на загальну суму 1 644 754, 14 грн., з визначенням ПДВ у розмірі 274 125, 68 грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, а товар поставлявся в повному об'ємі, що підтверджується накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що доказів, які б вказували на недійсність первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідачем суду не надано.

У той же час, за результатами здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Севпродукт» були спрямовані на нереальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що ТОВ «Севпродукт» не є виробником (імпортером) постачальником реалізованих на адресу покупців, у тому числі позивача, продуктів постачання, яким по пред'явлених документах є ТОВ «Леард», при цьому факт поставки продуктів харчування по ланцюгу постачання від постачальника ТОВ «Леард» до покупців ТОВ «Севпродукт» та ЦОВ ДПСУ «Піщане» не підтверджений товарно-транспортними накладними або іншими документами, що описують факт постачання як господарську операцію по ланцюгу руху товару між контрагентів, податкові накладні не підтверджують реальність поставки товару, тому позивачем завищено суму податкового кредиту за серпень 2011 року.

У відповідності до приписів пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Севпродукт».

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.06.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. у справі №2а - 4194/12/0170/20 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.СуддіГолубєва Г.К. Пилипчук Н.Г.