Ухвала суду № 45348771, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ К/9991/39383/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Голубєва Г.К. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р.

у справі № 2а-15546/11/0170/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Кримський Титан» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001514001 від 21.11.2011 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 28,23 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити в її задоволенні та залишити рішення судів попередніх інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія» за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 425/40-01/32785994 від 08.11.2011 р., за висновками якого встановлено, що відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, пп. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Останнє, у свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують: пп. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, що привело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 10904,60 грн. та у свою чергу до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту березня 2011 року на 10904,60 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001514001 від 21.11.2011 р., яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 10905,00 грн. і застосовані штрафні санкцій у сумі 1 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Тобто, з викладених норм вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника податків права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що філія «Іршанський ГЗК» ЗАТ «Кримський Титан» мала господарські відносини з ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія» на підставі договору купівлі-продажу №4-02/11 від 21.10.2008 р.

ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія» була виписана податкова накладна №0001003 від 10.03.2011 р. на суму 65427,60 грн., в тому числі ПДВ 10904,60 грн.

Згідно платіжного доручення №1161 від 10.03.2011 р. (призначення платежу оплата за втулку бронзову згідно рахунку № 25022, 25021 від 25.02.2011 р.) відповідно до умов договору позивач здійснив оплату на загальну суму 65427,60 грн., в тому числі ПДВ 10904,60 грн.

Таким чином, сума податку на додану вартість - 10904,60 грн. була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія».

Товар, який є предметом договору, був отриманий позивачем, що підтверджується видатковою накладною № 30031 від 30.03.2011 р. загальна сума 71511,60 грн., в т.ч. ПДВ 11918,60 грн., до якої увійшов товар, який зазначений у податкової накладної №0001003 від 10.03.2011 р. на суму 65427,60 грн., в тому числі ПДВ 10904,60 грн., та прибутковим ордером від 31.03.2011 р. №1414 на загальну суму 71511,60 грн., в т.ч. ПДВ 11918,60 грн.

Використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується лімітно-забірними картками, накладною вимогою на відпуск матеріалів, випискою з балансового рахунку 202.1.

Слід зазначити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Актом перевірки не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що здійснення спірних операцій не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування або протиправно отримати певні податкові вигоди.

Висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про неправомірність формування податкового кредиту ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в базі АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача з ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. у справі № 2а-15546/11/0170/15 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Голубєва Г.К. Пилипчук Н.Г.