Ухвала суду № 45339632, 17.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2015 рокусправа № 804/663/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

з участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі № 804/663/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області, в якому позивач просить стягнути з відповідача відшкодування понесених витрат у розмірі 3318,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області заборгованість з відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 3048,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач з таким судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права і без повного з'ясування обставин у справі, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що особи, відшкодування витрат на виплату пенсій яким вимагає відповідач, не перебувають на обліку у Відділенні відповідача і відсутні їх особові справи та необхідні документи про страхові випадки. Крім того, стягнення сум з відповідача не відповідає встановленому порядку, який передбачає здійснення відшкодування на централізованому рівні.

Представник відповідача у судовому засіданні просив їх апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні всіх позовних вимог.

Позивач в судове засідання надав клопотання про розгляд справи без його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за межами України на території країн СРСР та СНД та суми на поховання громадян, які отримали пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідачем не були враховані суми, визначені у актах щомісячної звірки на загальну суму 3318,25 грн., в тому числі:

1) виплати особам, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, який стався за межами України на території республік СРСР та країн учасниць СНД в сумі 3048,48 грн., а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

2) виплати на поховання громадян, які отримали пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 269,77 грн. щодо ОСОБА_6

Крім того, судом встановлено, що з ОСОБА_2 страховий випадок стався під час виконання трудових обов'язків на Тюменській КТОФ Тюменської області, що підтверджено актом про нещасний випадок форми Н-1 від 14.10.1993р. №5 та випискою з акту огляду МСЕК була присвоєна ІІІ група інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом (а.с. 14-16).

З ОСОБА_3 страховий випадок стався під час виконання трудових обов'язків на Ханужській пристані по Набережній, 48 МРФ, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 27.12.1981р. та випискою з акту огляду МСЕК була присвоєна ІІІ група інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом (а.с. 18-20).

ОСОБА_4, отримала трудове каліцтво під час виконання трудових обов'язків на Павловському заводі СМІ м. Павлова, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві Н-1 від 30.12.1983р. №18 та випискою з акту огляду МСЕК про присвоєння ІІІ група інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом (а.с.17,21).

ОСОБА_5 отримав трудове каліцтво під час виконання трудових обов'язків в Лінійно-дорожньому експлуатаційному управлінні Камчатської області, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві Н-1 від 29.07.1978р. №69 та випискою з акта огляду МСЕК про присвоєння І групи інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом (а.с.22-23).

Задовольняючи частково позовні вимоги стосовно осіб, з якими страховий випадок стався за межами України, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на виплату пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення цих позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Абзацом 1 частини 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Абзацом 2 цієї частини встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, абзацом 7 наведеної вище частини передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до підпункту «г» п.1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів к сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Тобто, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пенсії по інвалідності (основний розмір), які виплачуються Пенсійним Фондом України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на поховання ОСОБА_6, суд першої інстанцій правильно виходили з того, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (абзац 2 частини дев'ятої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"), але доказів про це суду не надано.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова не оскаржується, тому перегляд справи здійснюється в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі № 804/663/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 18 червня 2015 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко