Ухвала суду № 45339602, 04.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 808/5573/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Запорізькому районі Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. у справі № 808/5573/14

за позовом Приватного підприємства "Свят"

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014р. №0000132211, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2014 Приватне підприємство «Свят» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 22.07.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 149830, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції ПП «Свят» з його контрагентом ТОВ «Транслем» підтверджуються наявними первинними документами, а тому за відсутності підстав вважати господарські операції ПП «Свят» з ТОВ «Транслем» нікчемними, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 808/5573/14 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано недоведеністю відповідачем фактів порушень, які слугували підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки правомірність та реальність господарських операцій позивача підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Запорізькому районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 808/5573/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що надані документи у суді першої інтонації не є належними доказами по справі, оскільки не були надані ані під час проведення перевірки, ані до закінчення перевірки.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає розгляду скарги.

Обставини справи в хронології розвитку свідчать про наступне:

ДПІ у Запорізькому районі м.Запоріжжя надіслано Підприємству запит № 856/10/08-08-15-01 від 17.04.2014 про надання первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Транслем» у січні 2014 року (т.1, а. с.34).

Листом № 382 від 29.05.2014 ПП «Свят» повідомило податковий орган про неможливість надання первинних документів на запит податкового органу суд зазначає, що відповідача письмово повідомлено, що документи по взаємовідносинам з ТОВ «Транслем» направленні до контрагента у зв'язку з наявністю в них описок та на момент надходження запиту повернуті не були у зв'язку з масовими заворушеннями у м.Донецьк (т.1, а. с.36).

ДПІ у Запорізькому районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Свят» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем» (код ЄДРПОУ 38844515) в січні 2014 р., та відображення зазначених взаємовідносин в податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток, за наслідками якої складено акт № 59/2211/13631896 від 07.07.2014 (т.1, а. с.43-46).

Вказана перевірка проводилась з 23.06.2014 по 27.06.2014.

Після початку проведення перевірки відповідачу надано пояснення, що частина документів податкової та бухгалтерської звітності, серед іншого за січень-лютий 2014 року, вилучено СУ ГУМВС України в Запорізькій області та на момент проведення перевірки не повернуто, що підтверджується відповідним описом від 12.06.2014, складеним слідчим СУ ГУМВС України в Запорізькій області Деркачем С. К. На підставі ухвали слідчого судді вилучено документи первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Свят», у т. ч. за січень, лютий 2014 р. (т.1, а. с.14, 15).

Податківцями направлено лист № 539/10/08-08-22 від 26.06.2014 до ГУМВС України в Запорізькій області з проханням надати доступ до вилучених у ПП «Свят» документів (т.1, а. с.41).

Листом СУ ГУМВС України в Запорізькій області, відповідача повідомлено, що фахівцю ДПІ у Запорізькому районі м.Запоріжжя 04.07.2014 надано доступ для ознайомлення з вилученими у ПП «Свят» документами (т.1, а. с.42).

При цьому в матеріалах справи міститься лист СУ ГУМВС України в Запорізькій області від 27.10.2014 № 6/311-2, відповідно до якого слідчий СУ ГУМВС України в Запорізькій області повідомляє, що існує імовірність того, що під час огляду податківцями документів були оглянуті не всі документи ПП «Свят», оскільки частина документів могла знаходитись в іншому кабінеті (т.2, а. с.27).

З огляду на ненадання Підприємством первинних документів податківці дійшли висновку про порушення п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого ПП «Свят» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті всього на суму 99 887 грн., у т. ч. за січень 2014 р. на суму 99 887 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем».

22.08.2014 на підставі даного акту перевірки ДПІ у Запорізькому районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 149830,50 грн., у т. ч. 99887 грн. - за основним платежем та 49943,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.8).

ПП «Свят», вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача неправомірним, звернулось до адміністративного суду з даним позовом.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Запорізькому районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаного акту від 07.07.2014 в ході перевірки не підтверджено реальність отримання товарів з ТОВ «Транслем», в зв'язку з чим встановлена відсутність у позивача права на податковий кредит.

Підставою для такого висновку слугувало ненадання Підприємством до перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем» та дані акту ДПІ у Київському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області № 195/05-64-22-02/3884451 від 28.03.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транслем» (код ЄДРПОУ 38844515) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року», в якому податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій на суму податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками (т.1, а. с.50-55).

Колегія суддів звертає увагу на неправомірність висновків відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Транслем» з огляду виключно на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Як зазначено в даному акті від 28.03.2014 такі висновки мали місце, зокрема, в зв'язку з відсутністю ТОВ «Транслем» за місцезнаходженням, що обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

При цьому, колегія суддів зауважує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на ненадання ПП «Свят» до перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем» з огляду на недотримання самим відповідачем приписів п.85.9 ст.85 ПК України.

Так, згідно п.85.9 ст.85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Обставини даної справи свідчать, що документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Свят» проводилась податковим органом з 23.06.2014 по 27.06.2014, а документи, вилучені у Підприємства, оглядались відповідачем з дозволу правоохоронного органу 04.07.2014. Тобто вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не дотримано вимог п.85.9 ст.85 ПК України щодо перенесення термінів проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Щодо не підтвердження реальності отримання товарів (робіт, послуг), то з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періодах, які перевірялись, позивач мав господарські відносини за договором поставки № 80/13 від 01.11.2013, укладеним з ТОВ «Транслем», відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Транслем») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ПП «Свят») товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (т.1, а.с.79, 80).

Відповідно до п.2.1 договору сировина постачається автотранспортом покупця; ціна товару вказується у видатковій накладній. Згідно п.4.1 договору оплата за сировину проводиться на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу 90 календарних днів.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача (ТОВ «Транслем») статусу юридичної особи, статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність необхідної податкової правосуб'єктності у вказаного контрагента позивача.

Положеннями ч.1 ст.71 КАС України визначається обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому згідно ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, позивачем у доказ реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Транслем» надано суду належним чином оформлені первинні документи, а саме: податкові накладні (т.1, а. с.110-120), видаткова накладна (т.1, а. с.99-109), платіжні доручення та виписки по банківському рахунку, які свідчать про здійснення оплати позивачем за поставлений товар (т.1, а. с.81-98), товарно-транспортні накладні, які свідчать про транспортування товару (т.1, а. с.121-130) та договори оренди транспортних засобів та акти прийому-передачі транспортних засобів, які свідчать про наявність у Підприємства власних автотранспортних засобів, якими здійснювалось транспортування вантажу (т.1, а. с.69-78).

Вищезазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарських операцій та не визивають у колегії суддів сумнівів щодо їх недостовірності.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, виписані вищевказаними контрагентом і які за приписами Податкового кодексу України є єдиною підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають Наказу Мінфіна України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071.

Використання позивачем придбаних Підприємством товарів у власній господарській діяльності відповідачем не заперечувалась.

Отже, вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському і податковому обліку Підприємства матеріали перевірки та матеріали справи не містять.

Також колегія суддів бере до уваги ненадання податковим органом жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про наявність будь-яких порушень ведення господарської діяльності ТОВ «Транслем».

Тим більш, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не являється.

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказаний вище правочин (договір поставки).

Також безпідставними є посилання відповідача на ознаки фіктивності господарської операції позивача та ТОВ «Транслем», оскільки податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України).

Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як зазначено вище, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

Отже, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не надано суду доказів наявності законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 22.08.2014 № НОМЕР_1.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, якою правомірно задоволено позовні вимоги ПП «Свят» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2014 № НОМЕР_1.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Запорізькому районі Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. у справі № 808/5573/14 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. у справі № 808/5573/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко