Ухвала суду № 45339385, 18.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА[1]

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Київ

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року про забезпечення позову,

встановила:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову до Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 28 603,07 грн., 3 346,88 грн. індексації заробітної плати та 77 738,64 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку відповідача НОМЕР_1 в АТ «ОщадБанк» м. Київ, МФО 322669, в межах суми 109 688,59 грн.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника у розгляді іншої справи колегія суддів відхилила, як необґрунтоване.

Заслухавши доповідь по справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

20 лютого 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на кошти на рахунку НОМЕР_1 в АТ «ОщадБанк» м. Київ, МФО 322669, що належать відповідачу в межах суми 109 688,59 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтував доцільність забезпечення позову та не надав доказів такої необхідності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідач починаючи з грудня 2012 року заробітну плату виплачував нерегулярно, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 28 603,07 грн. У липні 2013 р. позивач звільнився з роботи згідно ст.38 КЗпП України внаслідок невиконання законодавства про строки виплати заробітної плати.

Враховуючи посилання позивача на перебування з відповідачем у трудових відносинах, які передбачають виплату заробітної плати, суд першої інстанції не з'ясував, чи дійсно у Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» існують зобов'язання перед позивачем або законні підстави для виникнення таких зобов'язань та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Апеляційний суд м. Києва, скасовуючи ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року та передаючи питання на новий розгляд, в своїй ухвалі від 14 квітня 2015 р. вказав на необхідність з'ясування питання, чи дійсно між сторонами виник спір з приводу несвоєчасної виплати заробітної плати, а також на необхідність при новому розгляді врахувати ту обставину, що загальна сума позовних вимог становить 109 688,59 грн. Крім цього, суд апеляційної інстанції посилався на те, що судом не надано оцінки документам, які зазначені в заяві про забезпечення позову , як додатки, та які не були долучені до контрольної справи. Також належало з'ясовувати питання чи належить рахунок НОМЕР_1 в АТ «ОщадБанк» відповідачу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вказані вимоги суду апеляційної інстанції не виконав та обмежився формальним посиланням на відсутність доказів необхідності забезпечення позову.

Оскільки при постановлені оскаржуваної ухвали судом не враховано вимоги ст. 151, 153 ЦПК України, чим порушено порядок розгляду заяви про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/8579/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Кондратенко О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.