Постанова № 45338324, 02.06.2015, Сумський окружний адміністративний суд

копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 р. справа № 818/1332/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1332/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29.12.2014 року №0015761703, №0015771703, №0015781703. Свої вимоги мотивує тим, що податковий орган дійшов помилкових висновків про не підтвердження використання паливно-мастильних матеріалів кількості 2765,79 л. у господарській діяльності, про порушення позивачем, як податковим агентом під час нарахування доходу на користь фізичних осіб-орендодавців, вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 3645,0 грн. На думку позивача, ним були надані всі документи, що підтверджують використання ПММ в господарській діяльності. Що стосується нарахування доходу на користь фізичних осіб-орендодавців власників автомобілів, які використовує позивач за договорами оренди, то за домовленостями з орендодавцями, позивач не сплачував їм орендної плати, передбаченої договорами оренди.

Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що позивачем до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують використання паливно-мастильних матеріалів у кількості 2765,79 л. у господарській діяльності, у зв'язку з чим платником занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість від здійснення оподатковуваних операцій за грудень 2013 р. у сумі 3988 грн. В ході перевірки встановлено, що, згідно умов договорів оренди транспортних засобів, самозайнятою особою ОСОБА_1 нараховано на користь фізичних осіб власників транспортних засобів орендної плати в розмірі 30000 грн., у тому числі: за 2012 рік в сумі 5700 грн., за 2013 рік в сумі 24300 грн. Але, ОСОБА_1, який виступає податковим агентом під час нарахування доходу на користь фізичних осіб-орендодавців, в порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 3645 грн. Також, при перевірці правильності складання довідки за формою 1-ДФ та своєчасності подання її до податкового органу, згідно вимог п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України встановлено порушення порядку заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за (IV кв. 2012, II кв. 2013р., III кв. 2013р., IV кв. 2013р.), а саме, не відображення у податковому розрахунку за формою 1-ДФ суми нарахованого доходу за ознакою 106 „ дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду " на користь фізичних осіб у сумі 28800,0 грн. та нарахованого податку на доходи фізичних осіб за вказаний дохід у сумі 3645,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали, з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Охтирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 14.08.2012 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства, щодо укладення трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуваня, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 14.08.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 12.12.2014р. №265/18-11-17-0123/НОМЕР_1 (а.с.14-44).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення :

1. пп.296.1.2. п.296.1 ст.296, п. 121.1 ст.121 Податкового кодексу України, а саме платником допущено часткове відображення сум доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, та не відображення витрат, понесених від здійснення підприємницької діяльності у книзі обліку доходів та витрат за період з 14.08.2012 р. по 31.12.2013р.

2. п.292.3 ст.292 Податкового кодексу України платником занижено єдиний податок у розмірі 354,96 грн., в тому числі по періодах 2013 рік - 354,96 грн.

3. пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України платником податків -самозайнятою особою ОСОБА_1 не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 3645 грн., в тому числі по періодах:

-2012 рік - 855 грн.,

-2013 рік - 2790 грн.,

4. пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, встановлено не відображення у податковому розрахунку за формою 1-ДФ суму нарахованого доходу за ознакою 106 «дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду» на користь фізичних осіб у сумі 28800 грн. та нарахованого податку на доходи фізичних осіб на вказаний дохід у сумі 3645,00 грн.

5. пп. «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість від здійснення оподатковуваних операцій за перевіряємий період всього у сумі 3988 грн., в тому числі за грудень 2013 рік у сумі 3988 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.12.2014 року №0015771703 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в розмірі 3645 грн. та застосована штрафна санкція в розмірі 911,25 грн.; №0015761703 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3988 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 997 грн.; № НОМЕР_2 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку із застосування штрафної санкції в розмірі 510 грн. (а.с.11-13).

Як вбачається з акту перевірки, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажні автомобільні перевезення, для здійснення яких використовуються паливно-мастильні матеріали: дизпаливо, бензин А-80, бензин А-95, бензин А-92 та природний паливний компримований газ.

З метою перевірки правильності формування податкового кредиту (підтвердження використання ПММ у підприємницькій діяльності) податковим органом було досліджено загальний пробіг вантажних автомобілів згідно наданих шляхових листів (показів спідометрів при виїзді та показів спідометрів при поверненні) та співставлено рух пального при виїзді та поверненні транспортних засобів.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс) право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Пункти 198.1 та 198.2 Кодексу визначають у разі здійснення яких операцій у платника податку виникає право віднесення сум податку на податковий кредит, а також дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог закону.

Відповідно до пп.139.1.9 ст.139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до аналізу вказаних первинних документів, встановлено, що фактично підприємцем у підприємницькій діяльності використано всього 87669,83 літрів палива (з урахуванням залишків).

За даними податкових накладних, які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період, що перевірявся встановлено придбання паливно-мастильних матеріалів в кількості 90435,62 літри, в тому числі: дизельного палива становить 81813,68 літрів, бензину різних видів 1498,13 літрів, природного паливного компримованого газу 7123,81 метрів кубічних.

Проте, платником згідно первинних документів (товарно-транспортні накладні, шляхові листи) підтверджено використання у господарській діяльності ПММ в кількості 87669,83 літри.

Підтверджуючих документів використання ПММ в кількості 2765,79 літри у господарській діяльності позивачем не надано.

Також позивачем не було надано первинні документи щодо ведення обліку паливно-мастильних матеріалів за перевіряємий період. Враховуючи середню ціну на паливо, яка становить 7,21 грн. (дизельне паливо - 7,67 грн., бензин - 8,50 грн., газ - 5,46 грн.), обсяг оподатковуваних операцій на митній території України, що не включений підприємцем до об'єкту оподаткування ПДВ становить 19941,34 грн. (сума ПДВ - 3988 грн.). Відповідно пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. В порушення пункту пп. г) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість від здійснення оподатковуваних операцій за грудень 2013 р. у сумі 3988 грн., а тому податковою інспекцією правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014 №0015761703 по ПДВ та застосовано штрафні санкції в розмірі 997 грн. Згідно акту перевірки позивачем, як податковим агентом, під час нарахування доходу на користь фізичних осіб-орендодавців вантажних автомобілів, в порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 3645грн. Суд погоджується з даним висновком податкової інспекції і зазначає наступне. За умовами договорів оренди транспортних засобів, укладених позивачем з фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розмір орендної плати становить 100грн. або 200грн. за автомобіль і 100грн. за причеп щомісячно. Відповідно до вказаних договорів, ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був нарахувати та виплатити на користь вказаних фізичних осіб власників транспортних засобів орендної плати в загальній сумі 30000 грн. Платнику направлено лист №11025/18-11-17-0116 від 28.11.2014р. з проханням надати первинні документи, що підтверджують розрахунки з контрагентами-орендодавцями (банківські виписки, товарні чеки, рахунки-фактури тощо) за користування транспортними засобами. Проте, позивачем до перевірки не надані документи, що підтверджують сплату орендної плати орендодавцям за користування транспортними засобами. В той же час ОСОБА_1 надав письмові пояснення про те, що договори оренди з вищевказаними фізичними особами є ідентичними, тобто за оренду одного ТЗ (автомобіля чи причепа) встановлена плата в розмірі 100 грн., а по договорам ОСОБА_10 та ОСОБА_9 плата становить 200 грн. За автомобіль і 100 грн. за причіп. Позивачем за 4 квартал 2012 року було виплачено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 суми за оренду транспортних засобів та сплачений прибутковий податок з нарахованих сум оренди у 2013 році, що відображено в платіжній відомості та у податковому розрахунку сум доходів нарахованих (перерахованих) на користь платників податків та сум утриманих з них податку за формою 1-ДФ за 1 кв. 2013 року. За 2013 рік орендна плата ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 не виплачувалась у зв'язку з тяжким фінансовим станом в 1 кварталі 2014 року, про що орендодавцям було повідомлено та отримано їх схвалення про перенесення сплати орендної плати за оренду транспортних засобів за 2013 рік на кінець 2014 року. Суми орендної плати оренди ТЗ не виплачені на даний час. Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є: юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі). Згідно пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Податкові агенти зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. За приписами п. 57.1 ст. 57 Кодексу податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Пунктом 297.3 статті 297 Податкового кодексу України визначено, що платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах. Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із сум такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Ставка податку встановлюється відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України в розмірі 15 відсотків бази оподаткування та в разі перевищення десятикратного розміру мінімального розміру заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення 17 відсотків. Згідно акту перевірки, самозайнятою особою ОСОБА_1 нараховано на користь фізичних осіб-орендодавців дохід за перевіряємий період в загальній сумі 30000 грн., в тому числі за період з 14.08.12 по 31.12.12 в сумі 2700 грн., за період з 01.01.13 по 31.12.13 в сумі 24300 грн. Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Отже, ОСОБА_1, який виступає податковим агентом під час нарахування доходу на користь фізичних осіб-орендодавців, в порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 3645,0 грн., в тому числі по періодах: 2012 рік - 855грн., 2013 рік - 2790 грн. Суд також зазначає, що податковий агент - особа, на яку покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені для платників податків (ст. 18 Податкового Кодексу України). За приписами пп.»а» п. 176.2 ст. 176 та пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, та подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку до органів державної податкової служби за місцем свого розташування. При цьому у податковому розрахунку за формою 1-ДФ відображаються не тільки доходи, що підлягають оподаткуванню, а й доходи, які не оподатковуються при їх виплаті, зокрема доходи фізичних осіб-підприємців. Форма цього розрахунку (форма 1-ДФ) та порядок її заповнення затверджено наказом ДПА України від 24.12.10 №1020. У Довіднику ознак доходів, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду, відображається в податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою доходу „106" (IV кв. 2012, II кв. 2013р., III кВ. 2013р., IV к. 2013р.). Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. При перевірці правильності складання довідки за формою 1-ДФ та своєчасності подання її до податкового органу, згідно вимог п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України встановлено порушення порядку заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за (IV кв. 2012, II кв. 2013р., III кв. 2013р., IV кв. 2013р.), а саме, не відображення у податковому розрахунку за формою 1-ДФ суму нарахованого доходу за ознакою 106 „ дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду" на користь фізичних осіб у сумі 28800грн. та нарахованого податку на доходи фізичних осіб на вказаний дохід у сумі 3645,00 грн. Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2014 року №0015761703, №0015771703, №0015781703. Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29.12.2014 року №0015761703, №0015771703, №0015781703 -відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (42700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (рахунок №31217206784002, отримувач УДКС у м. Суми, МФО 837013, код ЄДРПОУ 37970593, банк ГУ ДКСУ у Сумській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови складено 5 червня 2015 року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар