Постанова № 45336460, 15.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 червня 2015 року (об 11 год. 45 хв.) Справа № 808/2834/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ, відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії державного виконавця Рясної Анастасії Сергіївни Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо винесення постанови від 06.05.2015 про відкриття виконавчого провадження №47424791;

скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2015 ВП №47424791, прийняту державним виконавцем Рясною Анастасією Сергіївною Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові та поясненнях (вх. №24798 від 15.06.2015). Зокрема, пояснює, що виконавчий напис №4912 від 17.07.2013, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вступив в силу 17.07.2013, при цьому заява про примусове виконання подана 30.04.2015. Посилається на приписи ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що вказаний виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання протягом року. Вважає, що виконавче провадження №47424791 відкрито в порушення Закону України «Про виконавче провадження», на підставі виконавчого документа, строк пред'явлення якого до виконання закінчився, внаслідок чого постанова є протиправною та підлягає скасуванню. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов від 15.06.2015 №306/9 (вх. № 24799). Вказує, що виконавчий напис приватного нотаріуса №4912 від 17.07.2013 вже було пред'явлено стягувачем до примусового виконання та 18.03.2014 державним виконавцем було відкрито відповідне виконавче провадження №42505100. Проте, 04.02.2015 у зв'язку з надходженням на адресу відділу рішення апеляційного суду Запорізької області від 10.12.2014 за №22-ц/778/4707/14, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4912 від 17.07.2013. Пояснює, що 30.04.2015 на адресу відділу надійшла заява від стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про відкриття виконавчого провадження на підставі вищезазначеного виконавчого документа, до якої додано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2015, якою скасовано рішення апеляційного суду Запорізької області від 10.12.2014 за №22-ц/778/4707/14. Посилається на приписи ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання, та відповідно вважає, що оскаржуване рішення прийнято згідно чинного законодавства, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

17.07.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, згідно якого звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки передане в іпотеку ПАТ «ОТП Банк». Право вимоги за зазначеним договором іпотеки було придбано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Договором про відступлення права вимоги від 27.05.2011. Строк платежу за вищезазначеним договором іпотеки настав 03.07.2013. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонує задовольнити вимоги «ОТП Факторинг Україна» у розмірі:

- Залишок заборгованості за кредитом - 52 225,38 швейцарських франків;

- Заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2 960,10 швейцарських франків;

- Витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 грн.,

що всього становить 55 185,48 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 17.07.2013 становить 467 730,05 грн. та 1 700,00 грн., а всього у гривневому еквіваленті 469 430,05 грн.

Вказаний виконавчий напис набрав законної сили з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто 17.07.2013.

13.03.2014 до Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ надійшла заява стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №4912 від 17.07.2013, у зв'язку із чим головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №42505100, про що 18.03.2014 винесено постанову.

04.02.2015 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42505100, у зв'язку із надходженням на адресу відділу рішення апеляційного суду Запорізької області від 10.12.2014 за №22-ц/778/4707/14, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4912 від 17.07.2013.

З приводу вказаних обставин між сторонами спір відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли в зв'язку із тим, що 06.05.2015 державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_5 винесено постанову від 06.05.2015 про відкриття виконавчого провадження №4742479130, на підставі заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яка надійшла до відділу 30.04.2015. До заяви стягувачем додано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2015, якою задоволено касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна», скасовано рішення апеляційного суду Запорізької області від 10.12.2014, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2014 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», треті особи Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено в силі.

Вважаючи дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся із позовом до суду про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2015 ВП №47424791.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

За приписами ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом № 606-XIV.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606).

Матеріалами справи встановлено, що 13.03.2014 стягувач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вже звертався до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №4912 від 17.07.2013, виконавче провадження ВП №42505100 було відкрито 18.03.2014 винесенням постанови та 04.02.2015 вказане виконавче провадження закінчено, у зв'язку із надходженням на адресу відділу рішення апеляційного суду Запорізької області від 10.12.2014 за №22-ц/778/4707/14, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4912 від 17.07.2013.

Пунктом 4 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1, 2 ст.22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Частиною 2 ст. 23 Закону № 606-XIV встановлено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних норм законодавства та матеріалів справи, суд вважає, що 30.04.2015 річний строк пред'явлення виконавчого напису нотаріуса №4912 від 17.07.2013 не сплинув, оскільки, він переривався пред'явленням цього виконавчого напису до виконання вперше.

За нормами ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ураховуючи викладене, відкриваючи виконавче провадження за вказаним відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення про відкриття виконавчого провадження, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак