Ухвала суду № 45311971, 18.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3693/13 18.09.2013 18.09.2013 18.09.2013

Провадження №22-ц/784/3019/13

Провадження 22-ц/784/3019/13 Головуючий у 1-ї інстанції: Румянцева Н.О.

Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Буренкової К.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання: Руднік Є.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»)

на ухвалу Ленінського районного суду від 09 липня 2013 року у справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2013 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2013 року позов Банку залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі Банк просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вона ухвалена з порушенням вимог ст. 169 ЦПК.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки представник позивача повторно не зявився до суду, хоча останній був своєчасно і належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, явка позивача визнана обовязковою і від останнього не надійшла заява про розгляд справи у відсутність його представника, то є передбачені ч.3 ст.169 ЦПК підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що в квітні 2013 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові Банк просив розглянути справу за відсутності його представника та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Справа була призначена до розгляду на 08 травня 2013 року, але у звязку з неявкою сторін її розгляд було відкладено на 03 червня 2013 року, в яке сторони також не зявились. Наступний розгляд справи було призначено на 25 червня 2013 року та одночасно ухвалою суду від 03 червня 2013 року визнано обовязковою явку представника Банку. В судове засідання, призначене на 25 червня 2013 року, сторони не зявились, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 09 липня 2013 року.

Ухвалою суду від 09 липня 2013 року позовна заява Банку залишена без розгляду.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 207 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Отже, підставою для застосування зазначених норм є сукупність двох умов: повторна неявка належним чином повідомленого позивача та відсутність його заяви про розгляд справи у його відсутності.

Із змісту позовної заяви вбачається, що Банк просив суд розглянути справу за відсутності його представника та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

За змістом статті 169 ЦПК України розгляд справи може відбутися без участі позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про слухання справи за її відсутності, дала особисті пояснення, він повинен відкласти слухання справи і повторно викликати цю сторону у судове засідання.

Тобто, суд може визнати явку позивача обовязковою у звязку з необхідністю заслухати його особисті пояснення щодо обставин справи, але за змістом частини 3 статті 169 ЦПК України це не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не звернув належну увагу на наявність заяви Банку про розгляд справи у відсутність його представника та на вимоги ч.3 ст. 169, п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК.

За наведеного оскаржувану ухвалу не можна вважати законною, а тому відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК це є підставою для її скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду від 09 липня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді