Рішення № 45307593, 29.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015Справа №910/3685/15-г

За позовомПриватного акціонерного товариства «Астра Люкс»доМіністерства оборони Українипро стягнення 1 533 012,00 грн.Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача:Поддубний В.О. - представник, дов. № 104 від 04.02.15 р.Від відповідача: Кривошей Д.А. - представник ,довю № 220/854/д від 14.11.14 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Астра Люкс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за Договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/14/167 від 10.10.2014 р. в розмірі 1533 012,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов Договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/14/167 від 10.10.2014 р. відповідач не сплатив визначену у договорі суму грошових коштів за поставлений товар, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 р. порушено провадження у справі №910/3685/15-г, розгляд справи призначено на 07.04.2015 р.

07.04.2015 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2015 р. судове засідання у справі №910/3685/15-г призначено на 29.04.2015 р..

В судове засідання 29.04.15 р. з'явились представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 29.04.15 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання (без вихідних реквізитів) про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Також до початку судового засідання 29.04.15 р. через канцелярію суду представником відповідача подані додаткові пояснення (без вихідних реквізитів), в яких відповідач зазначає про відсутність бюджетних коштів з відповідним призначенням на оплату отриманої згідно Договору №286/3/14/167 від 10.10.2014 р. продукції.

Додаткові пояснення разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.04.15 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву б/н від 06.04.15 р., в якому як на підставу необґрунтованості вимог позивача посилався на невиконання останнім положень спірного договору в частині надання рахунку на оплату у відповідний бюджетний період, а тому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 29.04.15 р. позивачем та відповідачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 29.04.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.04.15 р. проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Міністерством оборони України (далі - Замовник) та Приватним акціонерним товариством «Астра Люкс» (далі - Постачальник) було укладено Договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/14/167 від 10.10.2014 р. (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується у 2014 році поставити Замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот 3. Куртка утеплена польова з тканини вибивної (камуфльованої) (надалі - товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

Розділами ІІ-VII Договору сторони узгодили якість товару, ціну договору, порядок здійснення оплати, поставку товару, права та обов'язки сторін та їх відповідальність тощо.

Пунктом 10.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 25.12.2014 р. до нього визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до

31.03.2015 р. (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (надалі - матеріали), які встановленим порядком погоджуються з Замовником. Замовником погоджено виготовлення штанів утеплених польових з тканини верху вибивної (камуфльованої) арт. 2701.

Відповідно до п. 1.3. Договору Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару, залежно від реального фінансування видатків Замовника.

У відповідності до п. 5.1. Договору Товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Incoterms» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно- розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України (надалі - одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які будуть невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень.

Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою Замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором.

Поставку товару одержувачам Замовника Постачальник зобов'язаний провести з обов'язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантажені й партії.

У відповідності до п. 5.3. Договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Строк поставки товару визначений в специфікації Договору (п. 1.2. Договору).

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 7 912 320,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 1 318 720,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: №477 від 26.11.2014 р. на суму 840 684,00 грн., №443 від 04.12.2014 р. на суму 890 136,00 грн., №475 від 09.12.2014 р. на суму 642 876,00 грн., №477 від 18.11.2014 р. на суму 2 373 696,00 грн., №476 від 09.12.2014 р. на суму 346 164,00 грн., №490 від 16.12.2014 р. на суму 989 040,00 грн., №497 від 19.12.2014 р. на суму 692 328,00 грн., №499 від 19.12.2014 р. на суму 1 976 080,00 грн., №498 від 19.12.2014 р. на суму 1 533 012,00 грн.; повідомленнями-підтвердженнями отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку, відповідними актами приймального контролю (якості), а також рахунками-фактурами за спірний період, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання товару відповідачем в сумі 7 912 320,00 грн. підтверджується засвідченими печаткою одержувача товару - військової частини А2756 підписами на вищевказаних видаткових накладних, актах приймального контролю (якості) та повідомленнях - підтвердженнях уповноваженого представника вказаної військової частини.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 2.1 Договору Товар постачається 1 сортом згідно ГОСТ 11259-79, Якість Товару маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам ГОСТ 1915, нормативно - технічній документації, а також затвердженому зразку.

Відповідно до п.2.7 Договору приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений та підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком - фактурою.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними накладними відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого товару та актів про недоліки товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Приватним акціонерним товариством «Астра Люкс» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару Міністерству оборони України, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до п. 1.2. Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються специфікацією. Ціна товару з ПДВ складає: 7 912 320,00 грн..

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору сторони обумовили, що ціна цього Договору становить: 7 912 320,00 грн., у тому числі ПДВ 1 318 720,00 грн. (резервний фонд); ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

До рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача Замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова Накладна Постачальника; повідомлення-підтвердження (п. 4.2. Договору).

Відповідно до статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України та зважаючи на п. 2.4. Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року № 309 Постачальник зобов'язаний надавати документи, які являються підставою для оплати товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття товару одержувачем (п. 5.2.) у місцях поставки товару, але не пізніше передостаннього робочого дня календарного місяця, у якому відбулась поставка.

Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації оплата поставленого товару не проводиться.

Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу Замовника в більшій кількості, ніж передбачена рознарядкою для даного здавального періоду без згоди Замовника.

За умовами п. 4.3. Договору, з метою повного використання бюджетних асигнувань на 2014 рік, на підставі частини другої статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (зі змінами) та відповідно до вимог абзацу 11, п. п 1, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 р. №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами) та дозволу Головного розпорядника коштів від 12.11.2014 р. №17238/з, Замовник здійснює попередню оплату товарів, що згідно з договором передбачається поставити протягом 2014 бюджетного року у розмірі, що не перевищує 30 відсотків суми договору, а саме 2 373 696,00 грн. на термін не більше одного місяця.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012 р. №1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами», Постачальник зобов'язується надати Замовнику документи, що підтверджують фактичну поставку товарів у 2014 році на суму попередньої оплати протягом 2-х робочих днів після завершення терміну, на який видано попередню оплату, про що сторонами складається акт звіряння фактично поставленого товару. Залишок невикористаних коштів Постачальник зобов'язується повернути на реєстраційний рахунок Замовника в Державній казначейській службі України не пізніше 30 діб від дати отриманої попередньої оплати.

Згідно з п. 6.1.1. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлені товари протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформлених документів, передбачених Договором.

Як встановлено судом за матеріалами справи, станом на 02.02.2015 р. Міністерство оборони України виконало свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за Договором частково у розмірі 6 379 308,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 533 012,00 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актом від 02.02.2015 р. звіряння розрахунків між ПрАТ «Астра Люкс» та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за продукцію, поставлену за договором №286/3/14/167 від 10.10.2014 р. за КПКВ 2101710 РФ.

В судовому засіданні 29.04.15 р. факт часткової оплати поставленого за Договором товару у вищезазначеній сумі та розмір залишку неоплаченої заборгованості за поставлений товар підтверджено уповноваженими представниками сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Приватному акціонерному товариству «Астра Люкс» грошових коштів в сумі 1 533 012,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Міністерства оброни України утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/14/167 від 10.10.2014 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 533 012,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Судом досліджено, що відповідач у поданому відзиві на позовну заяву як на підставу не здійснення оплати спірних коштів посилається на надання позивачем Міністерству оборони України рахунків на оплату після закінчення 2014 бюджетного року, що суперечить п. 4.2 Договору, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для реєстрації зобов'язань в органах Державної казначейської служби України, внаслідок чого на підставі ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення на оплату отриманого від ПрАТ «Астра Люкс» товару втратило чинність після закінчення бюджетного періоду.

Як вбачається з умов спірного Договору його предметом є здійснення позивачем поставки товару відповідачу, який кореспондується з обов'язком останнього здійснити відповідну оплату.

Документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару згідно Договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з оплати поставленого товару, є видаткові накладні, акти приймального контролю (якості), повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку, які сторонами належним чином оформлені та підписані без зауважень.

Суд зазначає, що саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість поставленого товару. При цьому рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

При цьому, в матеріалах справи наявні копії рахунків - фактур № 477 від 18.11.14 р. , № 571 від 09.12.14 р., № 588 від 16.12.14 р., № 598 від 19.12.14 р., № 599 від 19.12.14 р., № 600 від 19.12.14 р., які виставлені позивачем на виконання умов Договору та були направлені на адресу відповідача супровідними листами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як зазначено в п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, враховуючи вищезазначені умови Договору щодо встановлення строку оплати та приписи чинного законодавства, обов'язок відповідача оплатити поставлений товар пов'язаний із фактом отриманням (прийняття) самого товару, а не рахунку - фактури на його оплату, який в свою чергу містить інформацію щодо найменування, кількості, ціни, загальної вартості товару та банківські реквізити постачальника, відомості про які відомі відповідачу згідно специфікації та товаросупровідних документів на поставлений товар.

Тобто, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати поставлений товар.

Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 29.09.2009 р. у справі № 37/405.

Окрім того, з наведених рахунків-фактур вбачається, що реквізити позивача збігаються з реквізитами, вказаними у договорі та рахунку- фактурі № 599 від 19.12.2014 р. на оплату поставленого 19.12.2014 р. товару згідно видаткової накладної № 498 від 19.12.2014 р., отже відповідач був обізнаний із реквізитами, за якими йому слід було перераховувати кошти на оплату вартості товару за останньою поставкою.

Доказів зміни зазначених платіжних реквізитів станом на час проведення судового засідання 29.04.15 р. сторонами суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний виконати свій обов'язок за спірним Договором та вчинити відповідні дії для здійснення оплати за поставлений позивачем товар за відсутності рахунку-фактури № 599 від 19.12.2014 р., враховуючи, що сам факт здійснення ПАТ «Астра Люкс» поставки відповідачем не заперечується.

При цьому судом не приймаються до уваги як такі, що позбавлені фактичного та правового обґрунтування і не відповідають нормам чинного законодавства посилання відповідача як на підстави невиконання зобов'язань за Договором дії позивача, органів Державної казначейської служби України та відсутність його вини у виникненні заборгованості, зкоерма, в нездійсненні реєстрації спірної заборгованості у органах Державної казначейської служби України, що в свою чергу призвело до відсутності відповідного бюджетного призначення на 2015 рік, а відтак до неможливості відповідача здійснити оплату поставленого позивачем товару у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, оскільки чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Бюджетні установи для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності, укладають договори, оплата за якими здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

При цьому, не зважаючи на залучення до відносин між бюджетними установами бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, якими, зокрема, є позивач та відповідач.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд зазначає, що ані Господарський кодекс України, ані Цивільний кодекс України при визначенні відповідальності за укладеним Договором не виділяють в окрему категорію осіб "бюджетні установи" і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, орган державної влади, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. №3-28гс12 у справі №11/446., а також у постановах Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. у справі №903/344/14 та від 20.11.2014 р. у справі №910/11121/14.

Таким чином, посилання відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування оплати за поставлений товар.

Інших обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем суду не надано.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код 00034022) на користь Приватного акціонерного товариства «Астра Люкс» (03061, м. Київ, вул. Бориспільська, 54, код 19255777) заборгованість у розмірі 1 533 012 (один мільйон п'ятсот тридцять три тисячі дванадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 30 660 (тридцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 24 коп..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 квітня 2015 р.

Суддя А.М. Селівон