Постанова № 4530220, 20.08.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2009 року справа № 2а-302/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.

при секретарі судового засідання Юрченко О.М.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про визнання податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 22.01.08р. №00008208013/0 в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 5466,39 грн., де 1822,13 грн. - основний платіж та 3644,26 грн. штрафна (фінансова) санкція, нечинним,-

в присутності сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про визнання податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 22.01.08р. №00008208013/0 в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 5466,39 грн., де 1822,13 грн. - основний платіж та 3644,26 грн. штрафна (фінансова) санкція, нечинним, в якому зазначив, п одатковим повідомленням-рішенням №00008208013/0 від 22.01.08р., винесеним Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, згідно акту документальної перевірки за № 16/08-3/00190816 від 11.01.2008 року, ВАТ "Алчевський коксохімічний завод" донараховано податок з доходів найманих працівників у сумі 5486-64 грн.

Відкрите акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» не може погодитись з рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, у зв'язку з чим позивач просить відмінити податкове повідомлення рішення від 22.01.08р. №00008208013/0.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення згідно позову, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, дав пояснення по суті позовних вимог, просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську була проведена документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод». За результатами перевірки складено акт документальної перевірки за № 16/08-3/00190816 від 11.01.2008 року, яким встановлено порушення абз. «г» п.п. 4.2.9 п.4.2. ст..4 та п.п.9.12.2 та п.9.12 ст9. Закону України від 22.05.3003 року № 889 - ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» п.1.5. п. 1.6, п.1.11 та п.1.12 ст.1 розділу І «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» № 59 від 13.03.1998 року (із змінами та доповненнями).

Н а підставі Акту перевірки за № 16/08-3/00190816 від 11.01.2008 року  СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську було винесено п одаткове повідомлення-рішення №00008208013/0 від 22.01.08р., в якому ВАТ "Алчевський коксохімічний завод" донараховано податок з доходів найманих працівників у сумі 5486,64 грн.

Як вибачається з матеріалів справи, п еревіркою авансових звітів встановлені порушення: -абз. „г" п.п 4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV „Про податок з доходів фізичних осіб", яким передбачено: "дохід, отриманий платником податку від його працедавця, як додаткове благо, а саме у вигляді:

- суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно вказаним Законом, п.1.11 ст. 1 розділу І „Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" № 59 від 13.03.1998 року яким передбачено, що разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат;

- п. 1.1 ст. 1 розділу І „Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" № 59 від 13.03.1998 року яким передбачено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат та тим що, Відкритим акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» було відшкодовано витрати, які не підтверджені відповідними платіжними документами та документами в оригіналі.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 розділу І „Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" № 59 від 13.03.1998 року витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат.

Судом встановлено, що згідно авансових звітів, які вказані в Акті перевірки ,   працівники підприємства, які отримали готівкові кошти під звіт від підприємства на відрядження, та з метою придбання для потреб останнього товарів, звітували за витрачені готівкові кошти. Всі відрядження на ВАТ „Алчевськкокс" обов'язково оформлюються наказами у встановленому порядку. Згідно наказів під звіт видаються кошти на добові, мешкання та заправку автотранспорту у дорозі. Всі водії, направлені у відрядження отримують затверджений маршрутний лист. Крім того до авансових звітів додавались посвідчення про відрядження, оформлені в установленому порядку, товарно-транспортні накладні, що підтверджували факт доставки на підприємство вантажів відрядженими водіями, що підтверджувало виконання завдання на відрядження та використання для цього бензину придбаного за рахунок коштів, наданих водіям під звіт.

 Таким чином, жодним Законом України не встановлені функції контролю відрядженими робітниками, які знаходяться у трудових відносинах з підприємством, над суб'єктами підприємницької діяльності з якими вони контактують у відряджені, тому в исновок про те, що підтверджуючі документи, пред ' явлені в оригіналі   є недостовірними, не відповідає вимогам законодавства та доказів цього в Акті перевірки не вказано.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту перевірки вказано, що при авансовому звіті № 85 від 27.02.2007 pоку, наданого інженером по надзору ОСОБА_3відсутній платіжний документ встановленої форми, а замість нього у звіті додано документ, який роздрукований Інститутом підготовки кадрів промисловості м. Київа без напису «фіскальний чек» і тому з неї треба було утримати податок з доходів фізичних осіб на суму 234,00 грн.

Згідно п. 1.6. „Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" № 59 від 13.03.1998 року підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.

 Судом встановлено, інженером по надзору ОСОБА_3до авансового звіту № 85 від 27.02.2007 року як підтвердний документ що підтверджує фактичні витрати на наймання жилого приміщення було надано в оригіналі Рахунок № 0255 готелю Інституту підготовки кадрів промисловості м. Київ форми № 4-г, затвердженої наказом Держбуду України і Держкомтуризму України від 25 січня 1999 року №14/03, в якому вказано прізвище проживаючого, термін проживання, вартість одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання та загальна сума, яка одержана за проживання згідно рахунку -1560,00 грн.

Таким чином, підстав вважати наданий документ не відповідним вимогам діючого законодавства і недійсним не має.

Відповідно Акту перевірки вказано, що при авансовому звіті № 73 від

22.09.2006 pоку, наданого помічником генерального директора Коваленко A.M. відсутній

платіжний документ встановленої форми та змісту - фіскальний чек, а замість нього у

звіті додано документ з написом „Копія чека" та з штампом ПП „Пікта", що підтверджує

факт сплати за товар - сувенір „Глобус" на суму 2750,00 грн. і тому з нього треба було

утримати податок з доходів фізичних осіб на суму 357,50 грн.

Згідно з п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як „сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону; " п. 9.10. вказаного Закону встановлює порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів,отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Судом встановлено, що помічником директора Коваленко A.M. за готівкові кошти 20.09.2006 року придбай сувенір „Глобус" у ПП „Пікта" та 21.09.2006 року на підставі його заяви витрачені кошти було відшкодовано у повному обсязі. Авансовим звітом № 73 від 22.09.2006 року без порушень пункту 9.10 статті 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" Коваленко A.M. звітував за витрачені кошти. Для підтвердження придбання сувеніру „Глобус" на адресу приватного підприємства „Пікта" направлено запит № 05-755 від 29.01.2008 року. У відповідь надано завірену копію Z - звіта від 20.09.2006 року з надписом „Фіскальний чек", який підтверджує здійснення продажу товару.

Таким чином, суд вважає, що утримати податок з доходів фізичних осіб у сумі 357,50 грн. з помічника директора Коваленко A.M. на підставі п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не було підстав.

Крім того, згідно акту перевірки ВАТ „ Алчевськкокс " зайво відшкодована плата за бронювання місця у готелі у сумі 146,44 грн., не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 20,77 грн.

Згідно п.1.6 „Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" № 59 від 13.03.1998 року працівникові, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця в готелях у розмірі не більш як 50 відсотків його вартості за одну добу, згідно з поданими підтвердними документами в оригіналі.

Згідно авансовому звіту від 18.12.2006 року № 64 Скрипченко Л.В. за бронювання місця у готелі „Київський" м. Харкова відшкодовано 60,00 грн., вартість проживання за одну добу згідно документу ВЕП „Держпром" №128759 від 13.12.06 р., фіскальний чек №-1-11.31.05-204,00 грн.

Згідно авансового звіту від 18.12.2006 року №65 Коваленко Л.Ю. за бронювання місця у готелі „Київський" м. Харкова відшкодовано 60,00 грн., вартість проживання за одну добу згідно документу ВЕП „Держпром" №128751 від 13.12.06 р., фіскальний чек №-1- 07-44:04-204,00 грн.

 Згідно авансового звіту від 21.03.2007 року № 8 Ткаченко Н.М. за бронювання місця у готельному комплексі „Братислава" м. Києва відшкодовано 95,00 грн., вартість проживання за одну добу згідно рахунку №57485 від 15.03.07 р.- 195,00 грн.

 Згідно авансового звіту від 02.07.2007 року №2 Соловйова М.О. за бронювання місця у готелі „Ленінград" м.Череповець відшкодовано 400,00 руб., вартість проживання за одну добу згідно рахунку № 4049 від 26.06 07 р.- 1 600,00 руб.

 Таким чином, в вищевказаних актах перевірки відшкодовані суми за бронювання місць у готелях не перевищували 50 відсотків його вартості за одну добу, згідно з поданими підтвердними документами в оригіналі.

Що стосується податку з доходів фізичних осіб у сумі 464,13 грн. то згідно акту перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 464,13 грн., у зв'язку з висновком у акті перевірки про порушення вимог п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме, підприємством не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб із суми доходу, сплаченого суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам.

Відповідно до ст.50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Будь-яка підприємницька діяльність, не заборонена Законом, яку здійснює СПДФО, є діяльністю в межах його підприємницької діяльності  А доходи, специфіка отримання яких покладає на СПДФО ризики, пов'язані із наданням послуг (виконанням робіт) на користь інших осіб - замовників послуг (робіт), є доходами, отриманими в межах їх підприємницької діяльності .

Відповідно п. 22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що Декрет КМУ від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст.9 Закону про ПДФО та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування СПДФО.

Підпунктом 9.12.1 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Судом встановлено, що до спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування (згідно з Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.09.99 р. № 746) та звичайна (загальна) система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету, окрім фіксованого податку).

Оскільки до прийняття спеціального закону оподаткування доходу суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи провадиться на підставі Декрету та Указу, термін "загальний оподатковуваний дохід (оподатковуваний дохід)" у значенні, наданому Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", до такого доходу не застосовується.

 Крім того, всі доходи, вказані в акті перевірки , сплачені на користь СПДФО не підприємством, а фізичними особами - працівниками підприємства, які згідно наказу перебуваючи у відрядженні придбали послуги з проживання, автостоянки, або придбали матеріали на господарські потреби.

Відповідно до абзацу «в» пункту 17.2 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, сплачених на користь платника податку фізичними особами - є такий платник податку.

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа отримувала доходи від діяльності, не вказаних у свідоцтві, від осіб, які не виступають по відношенню до нього податковим агентом, то відповідальність за надання податкової декларації з сумою отриманого доходу до податкової інспекції та сплату податку полягає на суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які зазначені в акті перевірки, отримували доходи в межах здійснення власної на свій ризик підприємницької діяльності, а також отримували доходи від фізичних осіб, а тому у підприємства відсутні правові підстави визначати об'єкт оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №00008208013/0 від 22.01.08р., винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 5466,39 грн., де 1822,13 грн. - основний платіж та 3644,26 грн. штрафна (фінансова) санкція .

Згідно з ч.1 ст.94. Кодексу адміністративного судочинства України я кщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно квитанції № 530 від 28.01.2008 року позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, ст. ст.2, 87, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 00008208013/0 від 22.01.2008 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 5466,39 грн., де 1822,13 грн. - основний платіж та 3644,26 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУДДЯ   Т.С.УШАКОВ