Рішення № 45301125, 11.06.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/646/2015(м)

264/1587/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Литвиненко Н.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Ігнатоля Т.Г., Лоленко А.В.,

при секретарі Стрижак А.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

14 березня 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі ПАТ «Азовзагальмаш») та зазначав, що він перебував у трудових відносинах із відповідачем та звільнився за власним бажанням 13 жовтня 2014 року. Заборгованість по заробітній платі ПАТ «Азовзагальмаш» перед ним, за його розрахунком, становить 2 000,00 грн., яку до теперішнього часу відповідач не сплатив. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 2 000,00 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 5 400,00 грн., на відшкодування моральної шкоди стягнути 1 000 грн., а всього 8 400,00 грн..

Заочним рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ПАТ «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 2 033 гривні 37 копійок, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 2 000 гривень 00 копійки, моральну шкоду у розмірі 100 гривень, а всього 4 133 гривні 37 копійок. Стягнуто з ПАТ «Азовзагальмаш» на користь держави судовий збір у розмірі 487 гривень 20 копійок.

З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, яка не була йому своєчасно виплачена при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, при встановленні розміру якого суд врахував спірну суму, на яку мав право позивач, частку, яку вона становить в заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, тобто визнав наявність правових підстав для врахування співмірності при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом першрї інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 10 липня 2014 року працював у відповідача і 13 жовтня 2014 року звільнений з ПАТ «Азовзагальмаш» за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до довідки № 238/833 від 15 квітня 2015 року наданої відповідачем, заборгованість за підприємством по заробітній платі перед ОСОБА_1 за серпень-жовтень 2014 року станом на 15 квітня 2015 року становить 2 033,37 грн. з утриманням ПАТ «Азовзагальмаш» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року № 6-39 цс 11, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Суд першої інстанції вважав, що позов в частині стягнення заборгованості із заробітної плати на користь позивача задоволено частково, що є підставою для застосування ч. 2 ст. 117 КзПП України, та принципу співмірності, проте не врахував таке.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив суму заборгованості по заробітній платі, яку просив стягнути з відповідача, за його власним розрахунком, 2 000 грн., оскільки відповіач відмовлял у видачі довідки про розмір заборгованості.

Відповідно до довідки № 238/833 від 15 квітня 2015 року, яку надав відповідач в судове засідання, заборгованість за підприємством по заробітній платі перед ОСОБА_1 за серпень-жовтень 2014 року станом на 15 квітня 2015 року становить 2 033,37 грн., яку суд і стягнув в повному обсязі.

За таких обставин вважати, що позов в частині стягнення заборгованості із заробітної плати на користь позивача задоволено частково, не можна, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 117 КзПП України, оскільки відсутній спір про розмір належних до виплати сум, і судом першої інстанції необгрнутовано застосований принцип співмірності.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд правильно виходив з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з пунктом 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно із довідкою за № 238/ро-805 від 03 квітня 2015 року, наданою відповідачем, яку позивач не оспорював, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 185,16 грн.

Кількість робочих днів починаючи з 14 жовтня 2014 року (наступна дати після звільнення) по день ухвалення судового рішення, з урахуванням графіку роботи позивача складає 60.

Таким чином, розмір середнього заробітку за період з 14 жовтня .2014 року по 11 червня 2015 року складає 11 109,60 грн.(185,16 грн х 60 дн).

Відповідно до ст. 11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5 400,00 грн., ці вимоги під час розгляду справи позивач не змінюваві не уточнював, а тому судова колегія вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в розмірі 5 400 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві затримкою розрахунку, суд першої інстанції правильно враховав конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті через невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, і дійшов обгрунтованого висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 100 грн., що відповідає вимогам закону, принципами справедливості, співмірності та розумності.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволенні апеляційної скарги позивача та про зміну рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2015 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (юридична адреса 87535, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 13504334) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Маріуполя Донецької області, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 2 033 (дві тисячі тридцять три) гривні 37 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку 5 400 (пять тисяч чотириста) гривень 00 коп., на відшкодування моральної шкоди 100 ( сто) гривень, а всього 7 533 ( сім тисяч пятсот тридцять три) гривні 37коп.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2015 року в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Т.Г.Інатоля

А.В. Лоленко