Рішення № 45298694, 17.06.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/13320/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 червня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого судді Мацунича М.В.

суддів : Ігнатюка Б.Ю., Панька В.Ф.

з участю секретаря : Дашковської С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ Райффайзен Банк Аваль на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2, ОСОБА_3 й Приватного підприємства Б.М.М. про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про визнання кредитного договору частково недійсним та зобовязання змінити валюту кредитування, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ПАТ Райффайзен Банк Аваль від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ Райффайзен Банк Аваль звернулось в суд із вищенаведеним позовом, який мотивувало тим, що 18.09.2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль, правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль (далі - Банк) та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір за № 010/02-7/351-M (далі Кредитний договір) за яким надано кредит у сумі 500000,00 доларів США під 12,5% річних на термін по 17.09.2017 року. У забезпечення зобовязань за вищенаведеним кредитом було укладено із Приватним підприємством Б.М.М. 02.07.2007 року Договір іпотеки за № 014/02-2/096-Z/2 за яким передано в іпотеку нерухоме майно загальною площею 606,4 кв.м.. 18.09.2007 року укладено із Приватним підприємством Б.М.М. договір поруки за № 010/02-7/351-Р/1 та з ОСОБА_3 договір поруки за № 010/02-7/351-Р/2. Згідно договорів поруки, а саме п.3.1., Поручитель разом з Боржником несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості. Умови Кредитного договору виконано Банком повністю, що підтверджується меморіальними валютними ордерами на загальну суму 500000,00 доларів США. У порушення вимог п.1.5. Кредитного договору, ОСОБА_2 не забезпечив повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах передбачених договором. Оскільки не сплачував, відсотки за кредит та основну заборгованість у відповідності до графіку погашення кредитної заборгованості, щомісячними платежами. На виконання вимог п.1.9.1. Кредитного договору при невиконанні Позичальником та/або Майновим поручителем своїх боргових зобовязань, Банк має право достроково вимагати виконання Боргових зобовязань у цілому або у визначеній Банком частині. Незважаючи на попередження, щодо примусового стягнення боргу, Боржник наявну суму заборгованості не погасив. Станом на 13.10.2014 року заборгованість ОСОБА_2 перед Банком згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору складає загальну суму 311368,62 доларів США та 24141,11 гривня, пені. Виходячи з наведеного, Банк і просив задовольнити позовні вимоги.

У свою чергу ОСОБА_2 у листопаді 2014 року звернувся в суд із зустрічним позовом, який мотивував тим, що 29.03.2006 року між АППБ Аваль правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ним було підписано Генеральну кредитну угоду № 42, згідно якої Банк зобовязався надати йому кредитні кошти в межах суми 195000,00 доларів США на строк до 28.03.2013 року. Та 18.09.2007 року між ним та Банком було укладено Кредитний договір. І в той же день між ними була підписана Додаткова угода № 1 про внесення змін до попередньої Генеральної кредитної угоди № 42 від 29.03.2006 року, та п.1.2. такої кредитної угоди викладено в іншій редакції, а саме, що загальний розмір позичкової заборгованості його не повинен перевищувати 668500,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 5,05 гривень (на дату укладення кредитних договорів) еквівалентно сумі 3373400,00 гривень, а також змінено термін дії кредитної угоди до 28.09.2017 рік. На час звернення до суду із зустрічним позовом, вартість долара США по відношенню до національної одиниці гривні, значно підвищилась. Та як наслідок, виконання умов Кредитного договору призводить до порушення співвідношення його майнових прав та інтересів Банку, так-як останній отримає значно більшу суму кредиту ніж було обумовлено при укладенні Кредитного договору. Зазначене позбавить його сподівань на отримання вигідного кредиту на які розраховував при укладенні такого. При укладенні Кредитного договору було порушено істотну умову такого договору, яка стосується його Предмету, а саме, отримання кредиту в іноземній валюті, і використання такої як засобу платежу, (п.2.1.). Оскільки, Банк має право надати кредит в іноземній валюті фізичній особі за умови наявності індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій. Та в супереч вимог ЗУ Про захист прав споживачів Банк не попередив позичальника як споживача послуг про валютні ризики, які під час виконання зобовязань покладені на споживача, а в даному випадку має місце істотна зміна обставин внаслідок яких сума кредитного договору збільшилась в два з половиною рази. А звідси, умови Кредитного договору носять дискримінаційний характер. Враховуючи наведене й просив визнати недійсними п.1.2. Генеральної кредитної угоди № 42 від 29.03.2006 року, п. 1 Додаткової угоди № 1 від 18.09.2007 року про внесення змін до Генеральної кредитної угоди № 42 від 29.03.2006 року та п. 2 Кредитного договору в частині валюти кредитування. А також, зобовязати Банк здійснити переведення валюти кредитування в національну грошову одиницю - гривню по курсу НБУ на час підписання Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 від 18.09.2007 року про внесення змін до Генеральної кредитної угоди № 42 від 29.03.2006 року.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 січня 2015 року відмовлено Банку в задоволенні первісного позову, та зустрічний позов, задоволено.

ПАТ Райффайзен Банк Аваль від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ Райффайзен Банк Аваль, подав апеляційну скаргу на рішення суду в якій просить скасувати таке, і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, та відхилення зустрічного позову. При цьому посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права й ухвалено в порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, представник апелянта в особі Бойко О.М. підтримала, вимоги скарги, оскільки рішення суду не відповідає матеріалам справи, а також вимогам норм чинного законодавства.

Представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в особі ОСОБА_5, заперечила, доводи апеляційної скарги з підстав необґрунтованості такої та просила відхилити таку.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог статей 212 - 214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й, всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається, рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам закону ухвалене в справі рішення суду не відповідає. Та через це підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову, та відхилення зустрічного позову.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи із приписів свободи договору між Банком та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір на суму 500000,00 доларів США під 12,5 відсотків річних на строк по 17.09.2017 року, а.с. 8-12, 27-28.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, ч. 2 цієї статті.

Маючи намір отримати кредит, ОСОБА_2 подав Банку анкету-заяву на кредит під комерційну іпотеку від 30.08.2007 року. Зі змісту такої вбачається, що бажає отримати 500000,00 доларів США під 12,5 % на термін 120 місяців для розвитку бізнесу під комерційну іпотеку, а.с. 93-94.

Виходячи зі змісту Кредитного договору в п. 2 Частини №1 зазначено, що валютою Кредиту являються долари США, розмір кредиту 500000,00 тисяч, які підлягають остаточному поверненню по 17.09.2017 року, включно. А в п. 4 Частини №1 цього договору зазначено, що сума Кредиту та процентів погашається щомісяця рівними частинами на протязі всього строку дії Кредитного договору.

Отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у загальному розмірі 500000,00 доларів США підтверджується Меморіальними валютними ордерами за № 1 від 18.09.2007 року на суму 150000,00 доларів США; за № 1 від 25.09.2007 року на суму 155000,00 доларів США; за № 33 від 23.10.2007 року на суму 110000,00 доларів США; за № 45 від 15.11.2007 року на суму 35000,00 доларів США; за № 40 від 23.01.2008 року на суму 20000,00 доларів США та за № 29 від 13.02.2008 року на суму 30000,00 доларів США, а.с. 44-49.

Як слідує з підпункту 1.5.1. Частини №2 Кредитного договору, погашення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього Договору, а.с. 20-22). У підпункті 1.5.1.1. цього договору значиться, що нараховані проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк передбачений у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів, а.с. 9 на звороті.

Виходячи з підпунктів 2.3.1. і 2.3.2. Частини №2 Кредитного договору, ОСОБА_2 зобовязався у строки, передбачені цим Договором, забезпечення повернення Банку отриманого кредиту та сплатити нараховані проценти, передбачених Договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків Банку, викликаних неналежним виконанням цього Договору. У випадку порушення умов цього Договору сплачувати Банку пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим Договором, а.с. 11.

Як зазначено в розрахунку заборгованості по Кредитному договору станом на 13.10.2014 року, ОСОБА_2 має заборгованість перед Банком, яка складається із залишку тіла кредиту 299101,54 долари США, прострочених відсотків 7452,77 доларів США, поточних відсотків 4814,31 доларів США й пені 24141,11 гривня, а.с. 52.

Наявність заборгованості стверджується також виписками з валютних рахунків ОСОБА_2 про рух коштів з погашення Кредитного договору, Т.2., а.с. .

А виходячи з положень п.1.9.1. Частини №2 Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань у цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх боргових та інших зобовязань за цим Договором, а.с. 10.

З метою спонукати відповідачів погасити наявну заборгованість по Кредитному договору, Банком на адресу останніх було надіслано 26.08.2014 року Претензію-вимогу в які пропонувалось протягом 30 днів погасити виниклу перед Банком заборгованість, та попереджено про дострокове стягнення кредиту в цілому, а.с. 53-55.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А згідно ст. 530 ЦК України зобовязання повинно виконуватись в установлений строк (термін).

Згідно ч.ч. 1 і 2 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. А поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки і відшкодування збитків.

Такі ж вимоги містяться і в п.3.1. Договорах поруки за № 010/02-7/351-Р/1 та № 010/02-7/351-Р/2 від 18.09.2007 року, а.с. 50, 51.

Виходячи із сукупності наведених обставин та зважуючи на вимоги укладених угод з огляду на норми матеріального права, колегія суддів дійшла до думки, що вимоги первісного позову є підставними, а тому підлягають задоволенню у цілому.

На відміну від підставності первісного позову, таке ж не можна стверджувати стосовно зустрічного позову, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з розяснень п. 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. А звідси, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 ЗУ Про банки і банківську діяльність) банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу II ЗУ від 15.02.2011 року за N 3024-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання). Стосовно вимог підпункту в п. 4 ст. 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Та п. 11 цієї ж постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ передбачено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт г п. 4 ст. 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень ст. 11 Декрету про валютне регулювання, ст. 44 ЗУ Про Національний банк України в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року N 483 (зареєстровано у МЮ України 09.11.2004 року N 1429/10028). Згідно з п. 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу II ЗУ від 15.02.2011 року за N 3024-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу в жодної зі сторін кредитного договору.

В підтвердження наведеного Банк долучив до матеріалів справи Банківську ліцензію № 10 від 11.10.2006 року на право здійснення банківських операцій; Дозвіл № 10-4 від 11.10.2006 року на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч.ч. 2 і 4 ст. 47 ЗУ Про банки і банківську діяльність згідно з додатком до нього; Додаток до Дозволу № 10-4 від 11.10.2006 року із зазначенням Переліку операцій, які має право здійснювати Банк; Дозвіл № 153 від 13.11.2006 року (погоджений 23.11.2006 року Управлінням НБУ в Закарпатській області) на право здійснення відповідних банківських та інших операцій, а.с. 64, 65, 66 і 67.

Зважуючи на зазначені норми матеріального права та розяснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з урахування наявності в Банку відповідної Банківської ліцензії, дозволів на право здійснення банківських операцій із валютними цінностями, колегія суддів зазначає, що твердження ОСОБА_2 стосовно того, що Банк не мав права видавати кредит в іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії як в останнього, так і в нього не можна визнати підставним.

Виходячи зі змісту п. 2 Частини №1 Кредитного договору, валютою кредиту є долар США. Так і сам ОСОБА_2 в Анкеті-заяві на кредит під комерційну іпотеку від 30.08.2007 року визначив валюту кредитування таку як долар США (500000,00 тисяч).

Безпосередньо в підпункті 1.11.1. Частини №2 Кредитного договору зазначено, що всі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом, повинні здійснюватись Позичальником у валюті Кредиту в строки та на умовах встановлених цим Договором, а.с. 10 на звороті.

На виконання даної вимоги, згідно Меморіальних валютних ордерів, ОСОБА_2 отримував саме долари США від Банку, та й погашав кредит, доларами США, що стверджується рухом коштів на валютних рахунках.

Таким чином, твердження ОСОБА_2, що валютою кредиту є грошова одиниця України гривня, є безпідставним.

В доводах зустрічного позову, ОСОБА_2 посилається на те, що при укладенні Кредитного договору, Банк не надав йому як споживачу фінансових послуг, письмової інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Таке твердження ОСОБА_2 не відповідає матеріалам справи, виходячи з наступного.

В Анкеті-заяві на кредит під комерційну іпотеку від 30.08.2007 року на третьому аркуші такої перед підписами сторін значиться запис : Підписанням цієї анкети-заяви підтверджую, що Банк надав мені в письмовій формі та в повному обємі інформацію передбачену п. 2 ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів та ст. 222 КК України, а.с. 94.

Також у п. 6.7. Частини №2 Кредитного договору зазначено, що Позичальник перед укладенням цього Договору в письмовій формі повідомлений про всі умови споживчого кредитування в Банку та орієнтовну сукупну вартість кредиту (відповідно до вимог ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджених Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007р.), що підтверджується повідомленням про Умови кредитування, які є невідємною частиною цього Договору, та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана Позичальнику інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною, а.с. 12.

Крім цього, укладений між сторонами Кредитний договір, який складається із Частини №1 і Частини №2 та невідємною частиною якого є Додаток № 1 Графік повернення кредиту (із подальшими додатковими змінами) з помісячною датою сплати коштів, сумою внеску у валюті, з розбивкою погашення тіла кредиту, сплати відсотків та помісячним залишком заборгованості по кредиту на весь термін користування кредитом, а.с. 13-14.

Невідємною частиною Кредитного договору є також Додаток № 2 до Додаткової угоди № 010/02-7/351-М/5 - Умови кредитування за програмою Комерційна іпотека на розвиток бізнесу для клієнтів МСБ, (фізичної особи). Такий Додаток містить детальний опис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інші фінансові зобовязання споживача, а.с. 33-34, 37-38.

Вищенаведені документи містять підписи ОСОБА_2, що свідчить про його обізнаність з умовами кредитування та висловлення згоди із запропонованими умовами. Крім цього, ОСОБА_2 виходячи з вимог ч. 3 ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів і ч. 2 ст. 1056 ЦК України мав право протягом 14-ти календарних днів відкликати свою згоду на укладення споживчого кредитного договору. Але таким своїм правом не скористався, що свідчить про його згоду з умовами кредитування та сукупною вартістю кредиту.

Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_2 із приводу того, що мають місце істотні обставини із приводу знецінення національної грошової одиниці, що призвело до валютних ризиків для нього, та здійснення Банком нечесної підприємницької практики.

Як наведено в розясненні п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

А в підпункті 1.12.1. Частини №2 Кредитного договору зазначено, що при отриманні кредиту Позичальник гарантує, що : а) спроможний здійснити цей Договір та виконати зобовязання за ним; б) умови даного Договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; в) позичальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин. Підпункт 1.12.2. цього Кредитного договору передбачає, що сторони погодили, що з укладенням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього Договору.

Виходячи зі змісту підпункту 1.12.8. Частини №2 Кредитного договору, Позичальник свідчить, що всі ризики, повязані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходив при укладенні цього Договору, договору застави, Позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього Договору, договору застави, а також невиконання Позичальником зобовязань за вищезазначеними договорами, а.с. 11.

Наведене вказує на те, що умови Кредитного договору для ОСОБА_2 на момент укладення були для нього зрозумілими і такими, що відповідають його інтересам та являються для нього розумними й справедливими. Дане твердження стверджується й самими діями Позичальника, який до жовтня 2013 року справно та своєчасно сплачував кредит не предявляючи до Банку будь-яких вимог, що мало місце зростання/коливання курсу іноземної валюти. Виходячи із цього, право ОСОБА_2 як споживача фінансових послуг не було обмежено на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредиту. Крім цього, усі ризики, повязані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходив при укладенні Кредитного договору, останній прийняв на себе добровільно без будь-якого примусу з боку Банку.

У ході судового розгляду, Банк подав суду 15.01.2015 року Заяву про застосування строків позовної давності до вимог зустрічного позову, а.с. 142. При цьому виходив із того, що між сторонами укладено 29.03.2006 року Генеральну кредитну угоду за № 42; 18.09.2007 року Кредитний договір та 18.09.2007 року Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Генеральної кредитної угоди № 42. А із зустрічним позовом ОСОБА_2 звернувся в суд, лише 20 листопада 2014 року, тобто, після спливу загальної позовної давності, тривалістю в три роки. А тому, наявні підстави для застосування вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Проте, колегія суддів із цього приводу зазначає, що оскільки доводи зустрічного позову не знайшли свого ствердження, а тому, у задоволенні зустрічних вимог слід відмовити за недоведеністю таких, а не в звязку зі спливом позовної давності.

Не можна визнати слушними й доводи представника ОСОБА_5 стосовно того, що позичальником сплачено отриманий кредит, і що про це свідчать надані суду копії квитанцій. Як убачається з Детального розрахунку сплачених платежів із погашення кредиту та відсотків за користування кредитом за період з 29 березня 2006 року по 11 листопада 2014 року, такі платежі вчинялись до 18 вересня 2007 року, коли було укладено спірний Кредитний договір, а також стосуються платежів іншого Кредитного договору № 014/02-2/096-М від 29 березня 2006 року, який повністю погашено ОСОБА_2 25 листопада 2011 року. У той же час, ОСОБА_2 не надав суду належного й допустимого доказу з Банку із приводу того, що Кредитний договір повністю погашено.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, а це у відповідності до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування, та ухвалення в звязку із цим нового рішення про задоволення первісного позову, та відхилення зустрічного позову.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ Райффайзен Банк Аваль підлягає стягненню з ОСОБА_2, ОСОБА_3 й Приватного підприємства Б.М.М. сума по 1827 гривень із кожного у відшкодування судових витрат, а.с. 7, 180.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

р і ш и в :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ Райффайзен Банк Аваль, задоволити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 січня 2015 року скасувати та ухвалити в справі нове рішення суду про задоволення первісного позову та відхилення зустрічного позову.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 й Приватного підприємства Б.М.М. на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість по кредитному договору № 010/02-7/351-М від 18.09.2007 року на загальну суму 311368,62 доларів США з якої : 299101,51 долар США залишок тіла кредиту; 7452,77 долари США прострочені відсотки; 4814,31 доларів США поточні відсотки, а також 24141,11 гривну пені.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про визнання кредитного договору частково недійсним та зобовязання змінити валюту кредитування, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 й Приватного підприємства Б.М.М. на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ Райффайзен Банк Аваль по 1827 гривень із кожного у відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : ___ Судді : ______

______