Ухвала суду № 45276416, 07.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5398/14 Справа № 412/15341/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів: Чубукова О.П., Пищиди М.П.

при секретарі: Кулику О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в якому просять суд:

- визнати недійсним заповіт від 09.06.2008 року ОСОБА_7, померлого 10.06.2008 року на квартиру АДРЕСА_1 та на грошові вклади у ВАТ «Державний ощадний банк України»;

-визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 3/4 частин грошових вкладів у ВАТ «Державний ощадний банк України»;

-визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/4 частин грошових вкладів у ВАТ «Державний ощадний банк України»;

В обґрунтування заявленого позову позивачі посилались на те, що 10.06.2008 року помер ОСОБА_7 чоловік ОСОБА_5 та батько ОСОБА_4 Хоча фактично ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 РФ, однак вони підтримували тісні взаємовідносини з ОСОБА_7, який фактично жив на два будинки в АДРЕСА_2 та в м. Чехов, де постійно проживають позивачі. Так, в період з січня по квітень 2008 року ОСОБА_7 жив в м. Чехов та проходив там стаціонарне лікування після якого знову повернувся до м. Дніпропетровська. Більш того, позивачі та померлий завжди проводили відпустки разом, їздячи то на Кавказ, то в Крим.

В червні 2008 року позивачці ОСОБА_4 стало відомо, що її батькові ОСОБА_7 стало зле, однак вона не змогла приїхати так як була за кордоном, а коли повернулась, то дізналась, що її батько помер, склавши перед смертю заповіт згідно якого квартиру АДРЕСА_1 та грошові вклади у ВАТ «Державний ощадний банк України», належні йому, заповів відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Позивачі вважають, що вказаний заповіт підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 225 ЦК України, так як ОСОБА_7 на момент складання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, заповіт було складено без наявності вільного волевиявлення ОСОБА_7 та зміст заповіту не відповідав його внутрішній волі.

Так, за декілька років до своєї смерті ОСОБА_7 страждав рядом тяжких захворювань, які призвели його до психічного розладу, в зв'язку з чим він неодноразово звертався до різних медичних закладів. Позивачі в останній час тісно спілкувались з померлим і він не висловлював жодних намірів складати заповіт на користь третіх осіб. Заповіт складено в передсмертному стані, що ставить під сумнів можливість заповідача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Також позивач ОСОБА_8 вважає, що грошові кошти, які знаходиться на рахунках ВАТ «Державний ощадний банк України», являються спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а отже 1/2 частина цих коштів належать їй на праві спільної сумісної власності, а інша 1/2 частина коштів являються спадковим майном.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним заповіт складений ОСОБА_7 та посвідчений 09 червня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 81 гривня.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ОСОБА_3, оскаржує рішення суду тільки в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та просять рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Зясувавши в достатньо повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що 10.06.2008 року помер ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 7), чоловік ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 9) та батько ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 10).

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, який було посвідчено 09.06.2008 року вдома у ОСОБА_7 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 15) згідно якого ОСОБА_7 належну йому квартиру АДРЕСА_3 заповів у рівних частинах ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а грошові вклади з усіма належними відсотками і компенсаціями, які знаходяться на зберіганні на рахунках № К-14579, № 07900733, № К-295-0, № 91551 12919, № 07501211, № К-13337-1, № 07700316, № 15898 в філії ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 6719/058 м. Дніпропетровська та усі ніші рахунки, відкриті в «Державному Ощадному банку України» померлий заповів ОСОБА_2

Задовольняючи позов в частині визнання заповіту недійсним, районний суд зробив правильний та обґрунтований висновок, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_7 не міг усвідомлювати значення своїх дій та в повній мірі керувати ними.

До вказаного висновку суд прийшов на підставі доказів, які були надані суду, та досліджені ним під час розгляду справи без порушень встановленого порядку їх надання та дослідження.

Як вбачається з акту № 33 від 09.12.2010 року, зробленого експертами відділення судово-психіатричної експертизи КЗ «Дніпропетровська кринична психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради (т. 1 а.с. 183) вбачається, що ОСОБА_7 станом на 09.06.2008 року виявляв хронічний стійкий психічний розлад в формі судинної (атеросклеротичної) деменції і за своїм психічним станом в той час він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Такий висновок експертів-психіатрів був підтверджений актом повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 11 від 23.04.2012 року (т. 1 а.с. 229), проведеного в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології, згідно якого на момент складання заповіту ОСОБА_7 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, змінами особистості, що істотно впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та позбавляло його в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Як вбачається з вказаного висновку, при проведені повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи лікарями було надано в повній мірі, як оцінку показанням свідків, допитаними в судовому засіданні, так і медичній документації, наданій позивачами.

Висновки судових експертизах відповідачами не спростовані, їх посилання на те, що ці експертні висновки зроблені на підставі сфальшованих медичних документів, нічим в суді не підтверджені.

Вироку суду з вказаного приводу постановлено не було. Винні особи у фальшуванні доказів судом не встановлені.

Таким чином, районний суд прийшов до беззаперечного висновку про те, що акт повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 11 являється повним та обґрунтованим, він не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумніву в його правильності та не може бути не прийнятий судом.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів, тоді як апеляційний суд в силу ч.2 ст.303 ЦПКУ позбавлений можливості робити таку переоцінку

Посилання відповідачів, як в суді першої інстанції, так і посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що у виписці з історії хвороби № 73/3 Чеховської районної лікарні № 1 (т. 1 а.с. 93) записи «Консультація психіатра» та дописки про те, що ОСОБА_7 має неадекватну дещо агресивну поведінку виконані іншою кульковою ручкою районним судом було перевірено під час слухання справи, що знайшло відображення в рішенні суду першої інстанції та зроблено висновок, що це жодним чином не спростовує висновку експертів, оскільки врач ОСОБА_9 підтвердила той факт, що всі записи вона виконувала одночасно.

Також не можна погодитись з твердженням апелянта про, що огляд ОСОБА_7 в КЗ ДКМЛ № 14 проведено без його згоди, а тому не можна приймати до уваги висновок лікаря-психіатра цього медичного закладу, оскільки з висновку № 697-13 судової почеркознавчої експертизи від 01.07.2013 року (т. 2 а.с. 183) вбачається, що підпис імені ОСОБА_7, який розташований в графі «Підпис пацієнта» в згоді на огляд лікарем-психіатром КЗ 14 МЛ від 17.09.2007 року виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою, що суперечить ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу». Однак сам пособі факт проведення огляду з порушенням вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» міг слугувати підставою для притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності, але ніяким чином не спростовує діагнозу, встановленого лікарем на день огляду.

Справа вирішена судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 ЦК України

Таким чином, зясувавши в достатньо повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду на спростовують.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши справу в повному обємі, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційній скарзі доводів.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: