увійти
УКР
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| "10" лютого 2009 р. | Справа № 5/7
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Експорт", м. Львів до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1 про стягнення 21689,17 грн., Представники сторін участі не брали.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Експорт" 31.12.2008 року направило до господарського суду позовну заяву, яка містить вимоги про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 15014,56 грн. основного боргу, 2194,69 грн. пені, 2792,99 грн. - 0,083%, 275,82 грн. - 3% річних, 1411,11 грн. втрат від інфляції, а всього на загальну суму 21689,17 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 03/20-1 від 20.03.2008 року. Позивач 03.02.2009 року направив господарському суду та відповідачу заяву про уточнення позовних вимог від 03.02.2009 року № 35/02-К/ю в якій зазначено вимоги про стягнення з відповідача: 2280,47 грн. пені; 2792,99 грн. 0,083% за користування чужими коштами; 275,82 грн. 3% річних та 1726,42 грн. інфляційних втрат. При цьому позивач повідомив, що відповідач сплатив залишок боргу, що засвідчено платіжним дорученням № 2040 від 12.01.2009 року. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення йому поштового відправлення № 549859 з ухвалою про порушення провадження в даній справі, але відзиву на позовну заяву не подав, клопотань до суду не надходило. Відповідно ст. 75 ГПК справа розглянута за наявними в ній матеріалами. Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд встановив наступні обставини справи. Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Експорт" - продавець (далі - ТОВ "Торговий дім "Оріон-Експорт") та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - покупець (далі - ОСОБА_1.) 20.03.2008 року укладено договір № 03/20-1. Пунктом 6.1. договору № 03/20-1 встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008 року. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань. Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно п. 1.1. договору № 03/20-1 продавець зобов'язується постачати покупцю плиту ОSВ в асортименті, надалі - товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Пунктами 2.1., 2.2. договору № 03/20-1 визначено, що товар постачається покупцеві на умовах ЕХW (згідно "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року) на склад продавця, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 3, склад ТОВ "Торговий дім "Оріон-Експорт". Завантаження товару в пункті призначення (склад продавця) здійснюється за рахунок продавця. Продавець надає покупцю необхідні документи (накладну на товар, податкову накладну). Відповідно до п. 4.1. договору № 03/20-1 асортимент, кількість, ціна та порядок (умови) її зміни, вартість та терміни поставки товару вказуються в специфікації (ях), що є невід'ємною частиною даного договору. Позивач належним чином виконав зобов'язання за договором № 03/20-1 відвантаживши відповідачу товар за накладною № КSТ-001570 від 11.08.2008 року, а саме плити Grant OSB 9,5 (1220*2440), Grant OSB 15 (1220*2440) на суму 63694,56 грн. Згідно п. 5.1. договору № 03/20-1 розрахунок за отриманий товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару покупцю шляхом переказу належної суми у безготівковому порядку на рахунок продавця, якщо інші умови та порядок розрахунків не вказані в специфікації. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок продавця. З метою оплати поставленого товару позивач направив відповідачу рахунок № КОТ-001719 від 11.08.2008 року на суму 63694,56 грн. Відповідач частково розрахувався з позивачем, а саме згідно виписки з особового рахунку позивача, за поставлений товар від відповідача надійшли кошти в загальній сумі 48680,00 грн., а саме: 19.09.2008 року - 10000,00 грн.; 01.10.2008 року - 13680,00 грн.; 27.10.2008 року - 5000,00 грн.; 11.11.2008 року - 10000,00 грн.; 13.11.2008 року - 5000,00 грн.; 14.11.2008 року -5000,00 грн. Після подання позивачем до господарського суду позовної заяви у даній справі від ОСОБА_1. позивачу за поставлений товар надійшли кошти за платіжним дорученням № 2040 від 12.01.2009 р. на суму 15014,56 грн. Отже, після звернення позивача до господарського суду спір про стягнення основного боргу в сумі 15014,56 грн. був врегульований відповідачем у добровільному порядку шляхом сплати коштів на рахунок позивача. Таким чином, у частині стягнення 15014,56 грн. основного боргу предмет спору в справі відсутній, тому в цій частині провадження в справі підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України. При вирішенні спору за іншими вимогами позивача господарський суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. За умовами договору граничний строк оплати отриманого відповідачем товару наступив 11.09.2008 р. Але відповідач допустив прострочення оплати товару. У відповідності до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку порушення (прострочення) покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару, він сплачує продавцю пеню у розмірі 0,083% та проценти (відсотки за користування чужими грошовими коштами) у розмірі 0,083% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами належними до оплати продавцеві. Із розрахунку пені вбачається, що позивач обчислив пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочення оплати. Розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 становить 12%. Тобто, розмір пені за кожен день прострочення обчислюється в розмірі 0,0655 %, що менше за розмір пені, передбачений договором, що становить 0,083 % . Згідно обґрунтованого розрахунку за період прострочення сплати відповідачем коштів за отриманий товар з 11.09.2008 р. до 12.01.2009 р. пеня правомірно обчислена в розмірі 2421,24 грн., але позивач подав вимогу про стягнення пені в меншому розмірі - 2280,47 грн., що є його правом. Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку порушення (прострочення) покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару, він сплачує продавцю проценти (відсотки за користування чужими грошовими коштами) у розмірі 0,083% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами належними до оплати продавцеві. Передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України та пунктом 7.2 укладеного сторонами договору проценти в розмірі 0,083 є платою за користування чужими грошовими коштами, які, зокрема, відповідач повинен був сплатити, але не сплатив своєчасно на користь позивача. Позивач проценти за користування чужими грошовими коштами правомірно обчислив за період з 11.09.2008 до 20.12.2008 у розмірі 0,083 % від вартості неоплаченого товару за кожний день користування відповідачем чужими, належними до сплати коштами. Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума процентів у розмірі 0,083, обчислених за користування чужими грошовими коштами за кожний день прострочення, становить 2792,99 грн. Позивач не збільшував розмір цих процентів за користування чужими грошовими коштами за станом на 12.01.2009 року. Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вбачається, що три проценти річних від простроченої суми, встановлені ст. 625 ЦК України, розглядаються як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності - різновид санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання. Згідно повідомлення Державного комітету статистики України індекс інфляції у вересні 2008 року складає 101,1%, у жовтні 2008 року - 101,7%, у листопаді 2008 року - 101,5%, у грудні 2008 року - 102,1%. Відповідно правомірного та обґрунтованого розрахунку втрати позивача від інфляції з урахуванням встановленого індексу інфляції за період вересень - грудень 2008 року складають суму 1726,42 грн. Також за обґрунтованим та правомірним розрахунком позивача три проценти річних за період прострочення сплати відповідачем коштів з 11.09.08 до 20.12.08 складають 275,82 грн. Позивач не збільшував розмір цих трьох процентів до 12.01.09 - дня сплати відповідачем залишку боргу в сумі 15014,56 грн. Таким чином, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції з урахуванням встановленого індексу інфляції, про стягнення 0,083% за користування чужими грошовими коштами та про стягнення трьох процентів річних є правомірними та обґрунтованими і підлягають задоволенню. Державне мито справі в сумі 220,00 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який допустив прострочення виконання свого грошового зобов'язання перед позивачем. Керуючись ст.ст. 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - ВИРІШИВ: За вимогою про стягнення основного боргу в сумі 15014,56 грн. провадження в справі припинити. Позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції з урахуванням встановленого індексу інфляції, про стягнення 0,083% за користування чужими грошовими коштами та про стягнення трьох процентів річних задовольнити повністю. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Експорт" (79066, м. Львів, Сихівський район, вул. Сихівська, буд. 16, ідентифікаційний код 34260291): пеню в розмірі 2280,47 грн., втрати від інфляції з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1726,42 грн.; за користування чужими грошовими коштами 0,083% у розмірі 2792,99 грн.; три проценти річних у розмірі 275,82 грн., а також судові витрати на державне мито в сумі 220,00 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. Наказ видати. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
|
