Ухвала суду № 45249535, 16.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/4441/15

Справа №642/1377/13-ц

Головуючий 1 інстанції: Грінчук О.П.

Категорія:інші Доповідач: Гуцал Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Гуцал Л.В.,

суддів Коростійової В.І., Крилової Т.Г.

за участю секретаря Лашакової Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2015 року за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, -

встановила:

24 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця. Просив визнати неправомірною бездіяльність Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по ненадісланню постанов виконавчого провадження ВП 3956121,42850674, зобовязати усунути порушення. Заявник також просив поновити строк на подання скарги у разі, якщо суд вважатиме такий строк пропущеним.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 24 березня 2015 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та заявнику запропоновано у триденний строк усунути недоліки скарги: зазначити докази в обгрунтування обставин на які ОСОБА_1 посилається в скарзі; зазначити момент, коли він дізнався про те, що його права порушені, та причини неможливості звернення до суду у передбачений ст.385 ЦПК України десятиденнитй строк.

23 квітня 2015 року ОСОБА_1 на виконання ухвали суду подав заяву про усунення недоліків, в якій обгрунтував доводи скарги та зазначив про те, що бездіяльність, яку він оскаржує носить триваючий характер і про таку бездіяльність він дізнався у день подання скарги до суду.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2015 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявникові.

Непогоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ним ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаргу обґрунтовано тим, що суд дійшов невірного висновку про пропуск заявником строку на звернення зі скаргою, крім того, допустився порушень норм процесуального права, зазначивши у мотивувальній частині ухвали про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених ст.ст.383,385 ЦПК України, тоді як ці норми не передбачають такої процесуальної дії.

Заслухавши доповідача, представника заявника, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах встановленихст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановлюючи ухвалу про повернення скарги заявнику, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження його звернення до суду у передбачені ст.385 ЦПК України строки, або доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску такого строку та зазначив, що у такому випадку необхідно відмовити у відкритті провадження за вказаною скаргою.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно дост. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідност. 385 ЦПК Українискаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх зясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи (п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6).

Матеріали справи свідчать, що при подачі скарги ОСОБА_1 просив одночасно вирішити питання про поновлення процесуального строку на її подання. Крім того, виконуючи ухвалу суду про залишення заяви без руху, ОСОБА_1 уточнив коли йому стало відомо про порушення права бездіяльністю посадових осіб ВДВС.

Відповідно до ст.72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

За приписами ст.73 ЦПК України суд поновлює встановлений законом строк за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала.

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження по справі, а у резолютивній частині ухвали зазначив про повернення скарги заявнику.

Тоді як, відповідно до приписів ст.ст.72,73 ЦПК України, дійшовши висновку про пропуск заявником, встановленого ст.385 цього Кодексу строку, суд повинен був у встановленому законом порядку вирішити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги, і у разі відсутності підстав для задоволення такого клопотання - залишити заяву без розгляду.

Крім того, вказуючи на те, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження звернення до суду у встановлений законом строк, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки доводам заявника стосовно того, що оскаржувана ним бездіяльність носить триваючий характер та що, про порушення свого права він дізнався у день звернення до суду зі скаргою.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими, при постановленні ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п. 4 ч.1ст. 311 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: