Рішення № 45248754, 17.06.2015, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9660/14-ц

№ производства 2/646/153/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2015 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Васильєвої О.О.,

при секретарі судового засідання Міщенко О.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області про визнання права власності, визначення порядку користування житлом , усунення перешкод у користування квартирою, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області про визнання права власності, визначення порядку користування житлом, усунення перешкод у користування квартирою, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, у якій, з урахуванням уточнень, просить суд визнати за позивачем право власності 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.09.1999 року; визначити порядок користування квартирою 34 у буд.60 пр.Гагаріна в м.Харків наступним чином: виділити в користування позивачу кімнату № 3 на плані технічного паспорта площею 9,2 кв.м., у спільному користуванні залишити кімнату №2 площею 19,1 коридор № 1 площею 9,5 кв.м, кухню № 8 на плані технічного паспорта площею 6,8 кв.м, туалет № 10 на плані технічного паспорта площею 1,2 кв.м, ванну кімнату № 9 на плані технічного паспорта площею 2,0 кв.м.; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити позивачу перешкод в користуванні, володінні та розпорядженні належними позивачу частинами квартири АДРЕСА_2 в м.Харкові.

В обґрунтування позову зазначала, що позивач, згідно свідоцтва на право власності на житло №9-99020-35-36 від 13.09.1999 року, є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_3.

Іншими співвласниками квартири є брат позивача, ОСОБА_3, та її дочка, ОСОБА_2, ОСОБА_4, яка також була співвласником даної квартири, однак 14.08.2012 року померла, а все належне їй майно заповіла відповідачу ОСОБА_3

Після приватизації даної квартири та отримання свідоцтва про право власності на житло сторони по справі, набули права спільної сумісної власності на квартиру.

На сьогоднішній день, між сторонами як співвласниками цього майна виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із сумісного спільного володіння не досягнуто.

Зазначає, що позивач фактично позбавлена можливості користуватися та володіти своєю часткою у квартирі, між нею та відповідачем як власниками цього нерухомого майна виникають непорозуміння, сварки, суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна. Відповідач вчиняє перешкоди, щоб позбавити позивача права користування та володіння та врешті-решт й права власності на її частку квартири.

Також, ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила суд визнати за нею право власності 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.09.1999 року; визначити порядок користування квартирою 34 у буд.60 пр.Гагаріна в м.Харків наступним чином: виділити в користування ОСОБА_2 кімнату № 5 на плані технічного паспорта площею 11,1 кв.м., у спільному користуванні залишити кімнату №2 площею 19,1 коридор № 1 площею 9,5 кв.м., кухню № 8 на плані технічного паспорта площею 6,8 кв.м, туалет № 10 на плані технічного паспорта площею 1,2 кв.м., ванну кімнату № 9 на плані технічного паспорта площею 2,0 кв.м.; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні, володінні та розпорядженні належними їй частинами квартири АДРЕСА_4; стягнути з відповідача ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 10000 грн. (десять тисяч гривень) у якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав користування, володіння та розпоряджання належними позивачу (однією четвертою) частинами квартири АДРЕСА_5.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач ОСОБА_2, згідно свідоцтва на право власності на житло №9-99020-35-36 від 13.09.1999 року, є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_6. Іншими співвласниками квартири є її дядько ОСОБА_3, мати ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка також була співвласником даної квартири, однак 14.08.2012 року померла, а все належне їй майно заповіла відповідачу ОСОБА_3 Після приватизації даної квартири та отримання свідоцтва про право власності на житло сторони по справі, набули права спільної сумісної власності на квартиру.

На сьогоднішній день, між сторонами як співвласниками цього майна виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із сумісного спільного володіння не досягнуто.

Зазначає, що на сьогоднішній день, фактично позбавлена можливості користуватися та володіти своєю часткою у квартирі, між нею та відповідачем ОСОБА_3 як власниками цього нерухомого майна виникають непорозуміння, сварки, суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна. Відповідач вчиняє перешкоди, щоб позбавити позивача права користування та володіння та врешті-решт й права власності на її частку квартири.

Після декількох невдалих спроб позивача особисто самостійно вселитися у належну їй на праві спільної часткової власності квартиру, вона звернулась по допомогу до органів. Однак, вжиті заходи не вплинули на протиправну поведінку відповідача.

Зазначає також, що у зв'язку із вчиненням відповідачем ОСОБА_3, протиправних дій та вчинення перешкод щодо користування позивачем квартирою за адресою: АДРЕСА_7, а також довго тривалість таких дій, в наслідок яких позивач на сьогодні позбавлена доступу до квартири, їй завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 23 ЦК України та полягає у наступному: у спричиненому позивачу тяжкому психологічному шоці у момент коли серед ночі відповідач ОСОБА_3, знаходячись в стані сильного алкогольного спяніння з погрозою фізичної розправи над позивачем, викинув мати позивача з нею на вулицю; у переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та

тверджень відповідача ОСОБА_3; у нехтуванні відповідачем законних вимог позивача і, відповідно, неможливості реалізувати свої права власника, передбачені чинним законодавством України; у використанні відповідачем ОСОБА_3, свого домінуючого положення над

позивачем.

Такі обставини призводять до вчинення відповідачем ОСОБА_3, протиправних дій, з метою використання свого положення для задоволення власних потреб.

Всі ці обставини значно підсилюють психологічні страждання та розчарування позивача. З моменту вчинення таких безпідставних та протиправних дій позивач перебуває в сумнівах щодо усунення відповідачем й в подальшому перешкод у користуванні позивачем зазначеною власністю.

Завдану відповідачем позивачу моральну шкоду, оцінює у розмірі в 10000 грн.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, проти задоволення зустрічного позову не заперечували.

Позивач за зустрічним позовом, яка є відповідачем за первісним позовом, в судовому засіданні зустрічний позов підтримала, просила його задовольнити, проти задоволення первісного позову не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, про дату, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав до суду заяву про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою, на підтвердження чого надав копію медичної довідки від 10.06.2015 року (а.с.207).

Однак, судом також досліджена копія медичної довідки від 11.11.2014 року (а.с.98), яка є ідентичною за змістом та формою, відмінна лише дата вказаної довідки.

Таким чином, у звязку з відсутністю оригіналу довідки від 10.06.2015 року, та наявності ідентичної довідки за змістом та формою від 11.11.2014 року, суд приходить до висновку про відсутність поважної причини неприбуття відповідача до судового засідання та можливості розгляду справи за його відсутності, з урахуванням строків перебування справи у провадженні та кількістю відкладених судових засідань за клопотанням відповідача ОСОБА_3

Представники третіх осіб у судове засідання не зявились, про дату, час, місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що позивач ОСОБА_1 мешкає у спірному приміщенні у кімнаті №5, згідно до технічного паспорту, а відповідач ОСОБА_3 у кімнаті під №4. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не мешкає на даний час у вказаній квартирі, оскільки відповідач ОСОБА_3 вчиняє їй перешкоди у користуванні приміщенням та взагалі не впускає до квартири.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло №9-99-203536 від 13.09.1999 року, співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_7

14 серпня 2012 року у місті Харкові, у віці 83 років померла ОСОБА_4, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний запис за №10833 (свідоцтво про смерть ОСОБА_8 1-ВЛ №367668).

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_4 заповіла свою частину спадкового майна відповідачу ОСОБА_3

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб Серії 1-ВЛ №050273, 27 січня 2007 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 уклали шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_9, дружини ОСОБА_9.

Згідно технічного паспорту на квартиру, остання розташована на 9-му поверсі 9-поверхового будинку та складається: з 4 кімнат житловою площею 46,6 кв. м, у тому числі 1-а кімната 19,1 кв.м, 2-а кімната 9,2 кв.м, 3-я кімната 7,2 кв.м, 4-а кімната -11,1 кв.м, кухні площею 6,8 кв.м, вбиральні - 1,2 кв.м, ванної кімнати площею 2,0 кв.м, коридору 9,5 кв.м., вбудованої шафи 0,4;0,4;1,0 кв.м. Квартира обладнана балконом 3,0 кв.м. Загальна площа 68,8 кв.м.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними . Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Статтею 370 ЦК України, передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності . У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, що також встановлено ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку, або іншим способом.

Ст. 391 ЦК України передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, оскільки, квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом щодо визнання за ОСОБА_10 права власності на ? частини вказаної квартири, та позовні вимоги за зустрічним позовом щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частини вказаної квартири, підлягають задоволенню.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року встановлено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що між сторонами не досягнуто домовленості про користування спільним майном, суд, враховуючи обставини справи, інтереси співвласників, вважає за правильне встановити наступний порядок користування жилими та допоміжними приміщеннями спільної квартири: виділити у користування ОСОБА_1 кімнату №3, площею 9,2 кв.м. та ОСОБА_2 кімнату №5, площею 11,1 кв.м., залишити у спільному користуванні кімнату №2, площею 19,1 кв.м., коридор №1, площею 9,5 кв.м., кухню №8, площею 6,8 кв.м., вбиральню №10, площею 1,2 кв.м., ванну кімнату, площею 2,0 кв.м.

Інші вимоги позивача за первісним та зустрічним позовом не заявлялися.

Стосовно позовних вимог за первісним та зустрічним позовами щодо зобовязання відповідача ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод в користуванні, володінні та розпорядженні належними їм частинами квартири, суд також приходить до висновку про відмову у задоволенні цих частин позовних вимог у звязку з наступним.

Згідно з нормами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Приписами ч. 1 ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що порядок користування квартирою встановлюються саме цим рішенням суду, відсутні підстави для зобов'язання відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні квартирою, оскільки раніше питання користування не було врегульовано договором або судовим рішенням.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 10000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою вказаної правової норми передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, й відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у ст. 23 ЦК України.

Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Як роз'яснено в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не було обґрунтовано та надано належних та допустимих доказів заподіяння відповідачем ОСОБА_3 позивачу моральної шкоди, яка виявилась у душевних стражданнях й переживаннях, погіршенні здоровя позивача, або інших негативних наслідках, які настали для позивача внаслідок дій відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.,ст. ст.10,11,57-60,79,84,88,209,212,214-215 ЦПК України, ст.,ст. 16, 23, 316-319, 328, 355, 368-372, 391 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області визнання права власності, визначення порядку користування житлом, усунення перешкод у користування квартирою, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Визначити порядок користування квартирою №34 по пр. Гагаріна,60 у м. Харкові та виділити у користування ОСОБА_1 кімнату №3, площею 9,2 кв.м. та залишити у спільному користуванні кімнату №2, площею 19,1 кв.м., коридор №1, площею 9,5 кв.м., кухню №8, площею 6,8 кв.м., вбиральню №10, площею 1,2 кв.м., ванну кімнату, площею 2,0 кв.м.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1023,07 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області визнання права власності, визначення порядку користування житлом, усунення перешкод у користування квартирою, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Визначити порядок користування квартирою №34 по пр. Гагаріна,60 у м. Харкові та виділити у користування ОСОБА_2 кімнату №5, площею 11,1 кв.м. та залишити у спільному користуванні кімнату №2, площею 19,1 кв.м., коридор №1, площею 9,5 кв.м., кухню №8, площею 6,8 кв.м., вбиральню №10, площею 1,2 кв.м., ванну кімнату, площею 2,0 кв.м.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 767,50 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 18.06.2015 року.

Суддя Васильєва О.О.