Ухвала суду № 45241373, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"09" червня 2015 р. м.Київ № К/800/9423/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЮрченко В.П.

СуддівГолубєвої Г.К.

Сіроша М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 р.

у справі № 813/6511/14

за позовом Приватного підприємства «Юрконс»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання», Державна реєстраційна служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстехпром»

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Юрконс» звернулось в суд з позовом ( зі зміною позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дії ДПІ щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013р. в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові та зобов'язати ДПІ звільнити дане майно з податкової застави, а також вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 р. позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог.

В звязку з неприбуттям в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до частини першої статті 222 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.2008 р. податковим керуючим ДПІ здійснено опис активів Державного підприємства «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання» та складено акт опису активів № 11, на які поширюється право податкової застави, включивши до нього виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. по вул. Зеленій,115-б у м. Львові. З метою перереєстрації обтяження вказаного майна відповідачем складено акт опису майна №31 від 29.11.2013р., та повторно описано виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м., що стало підставою для державної реєстрації обтяження вказаного об'єкта нерухомого майна, про що прийнято рішення №10040414 та внесено відповідне обтяження за №4300764 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно положень ст.ст. 87-89 ПК України, опису та передачі у податкову заставу підлягає лише те майно, яке належить боржникові, і лише за його рахунок може погашатись податковий борг, натомість описане відповідачем майно не повністю належить позивачу, а належить також ПП «Юрконс» та ТзОВ «Транстехпром».

Підставою для такого висновку слугувало те, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2014 р., приміщення виробничого цеху (літ. М-1) загальною площею 2896,2 кв.м. по вул. Зелена, 115-б у м. Львові перебувають у власності ТзОВ «Транстехпром» на підставі свідоцтва про право власності ЛР№1515 від 29.05.2012р., виданого Управлінням комунальної власності економічної політики Львівської міської ради та 08.06.2012р. зареєстрованого за №34706818 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2013р. у справі №13/238 (2010) роз'яснено, що ПП «Юрконс» належить право власності на всі приміщення деревообробного цеху площею 458,7 кв.м.; складу за гаражем загальною площею 165 кв.м.; складу металів загальною площею 900 кв.м. з кран-балкою та відповідними спорудами (підкрановий шлях); піднавісу для автомобілів площею 216 кв.м., розташованих у м. Львів, вул. Зелена, 115-б, а також усі неналежні ПП «Гребля» приміщення виробничого цеху, зазначені у технічному паспорті літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б загальною площею 4123,5 кв.м. Крім того, суди зазначили, що рішенням Господарського суду Львівської області від 28.12.2010р. по справі №13/238 (2010) встановлено, що завод незаконно зареєстрував за собою належність виробничого корпусу М-1 на праві повного господарського відання.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно прийшли до висновку про задоволення позовних вимог, без зясування в повному обсязі всіх обставин по справі, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, - Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.п.95.1 ПК України)

Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи заходи погашення податкового боргу, податковим керуючим складено акт опису майна №31 від 29.11.2013р. Державного підприємства «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання», до якого включено виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м.

Складенню спірного акту передувало складення аналогічного акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 04.11. 2008 р. № 11 до якого також було включено виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. та здійснено реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Суди попередніх інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшли до висновку, що виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. не належить боржнику, посилаючись на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.06.2013р. у справі №13/238 (2010).

Так, зазначеним судом розглядалась заява Державного підприємства «Львівський дослідно - експерементальний завод технологічного обладнання» про перегляд рішення та ухвали суду за нововиявленими обставинами у справі №15/238 (2010) за первісним позовом Державного підприємства «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання», до відповідача -1 : Кооперативу «Єдність», м. Новий Розділ, до відповідача - 2 : Приватного підприємства «Гребля», м. Львів про визнання договору про спільну діяльність від 12.06.1992р., визнання недійсною угоди від 25.01.2000р. та за зустрічним позовом: Приватного підприємства «Гребля», м. Львів до відповідача-1: Державного підприємства «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання», м. Львів, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ПП «Юрконс», м. Львів про виділ майна.

Тобто, здійснювався перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р. у справі № 15/238 (2010), яким припинено провадження у справі за первісним позовом Державного підприємства «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання» в частині вимог до кооперативу "Єдність"; в частині решти вимог у первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю, виділено приватному підприємству "Гребля" в натурі приміщення заготівельного відділення, а саме приміщення під літ. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 39, 40, та частину приміщень механо-збірної та слюсарно-збірної дільниць, з геометричними розмірами сторін за ходом годинникової стрілки по периметру в метрах: по існуючій стіні 17,22; 2,60; 25,60; 2,56; 6,80; 9,15; 3,29; по частині приміщень механо-збірної та слюсарно збірної дільниць (літ. 38) 6,80; 33,40; 39,50; 42,60; що складає площу 2750 кв.м. і відповідає процентному співвідношенню 40%, а також приміщення антресолі під літ. 42-48.

Крім того, одночасно здійснювався перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 29.07.2011 р. у цій справі за заявою сторони, якою було роз'яснено вказане судове рішення та, оскільки право власності на зазначені вище приміщення було визнано за приватним підприємством "Гребля", констатовано належність ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» решти 60% приміщень вказаної будівлі.

За наслідками перегляду справи за нововиявленими обставинами, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2013р. заяву ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р. у справі №2152/238(2010) залишено без змін. Ухвала Господарського суду Львівської області від 29.07.2011 р. скасована в частині передостаннього абзацу мотивувальної частини та в частині абзацу другого п. 2 резолютивної частини. В цій частині прийнято нову ухвалу, якою роз'яснено, що приватному підприємству "Юрконс" належить право власності на всі приміщення деревообробного цеху площею 458,7 кв.м.; складу за гаражем загальною площею 165 кв.м.; складу металів загальною площею 900 кв.м. з кран-балкою та відповідними спорудами (підкрановий шлях); піднавісу для автомобілів площею 216 кв.м., розташованих у м. Львів, вул. Зелена, 115-б, а також усі не належні приватному підприємству "Гребля" приміщення виробничого цеху, зазначені у технічному паспорті літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б загальною площею 4123,5 кв.м., а саме: частина приміщень цеху, що відповідає процентному співвідношенню 60% (зменшеному на площу приміщень антресолі під літ. 42-48), тобто, всі приміщення зазначеного виробничого цеху літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б крім приміщень заготівельного відділення, а саме приміщень під літ. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 39, 40, та частини приміщень механо-збірної та слюсарно-збірної дільниць, з геометричними розмірами сторін за ходом годинникової стрілки по периметру в метрах: по існуючій стіні 17,22; 2,60; 25,60; 2,56; 6,80; 9,15; 3,29; по частині приміщень механо-збірної та слюсарно збірної дільниць (літ. 38) 6,80; 33,40; 39,50; 42,60; що складає площу 2750 кв.м. і відповідає процентному співвідношенню 40%, а також приміщення антресолі під літ. 42-48. В решті ухвалу господарського суду Львівської області від 29.07.2011 р. у справі №15/238(2010) залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, - обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, саме судовим рішенням - Господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р., яке набрало законної сили в господарській справі встановлено, що приватному підприємству "Гребля" належить 40 % в натурі приміщення та ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» решти 60% приміщень вказаної будівлі. Господарського суду Львівської області від 25.06.2013р. за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р. у справі № 15/238 (2010) залишено без змін.

Суди попередніх інстанції не навели належних мотивів та підстав надання переваги ухвалі Господарського суду Львівської області від 25.06.2013р. над рішенням Господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р.

Ухвала суду про розяснення судового рішення, її зміна або скасування не впливають на суть прийнятого основного рішення по справі, та цим рішенням лише розяснено судове рішення, а не встановлено певні обставини. Після перегляду за нововиявленими обставинами, суть та встановлені обставини основного рішення не змінилась. Окрім того, за основним рішенням, спір розглядався між сторонами: ДП «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання», кооператив «Єдність», ПП «Гребля», та як вже зазначалось вирішено, що ДП «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання» належить 60 %, а ПП «Гребля» - 40% . А при розгляді справи за нововиявленими обставинами суд вирішував спір між ДП «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання» по його взаємовідносинам з Львівською обласною радою Спілки наукових і інженерних обєднань України (виключена з ЄДРПОУ 18.04.2007 р.), ПП «Промзбут», ПП «Юрконс».

Фактично, з матеріалів справи вбачається, що існує не вирішений спір про право власності на виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. Але, в матеріалах справи відсутні переконливі докази, що вказаний цех не належить позивачу, та які частки (60% , 40%) становлять відповідну площу.

З таких підстав, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, не зясувавши в повному обсязі всі обставини по справі, визнали встановленими ті обставини, які фактично не доведені, висновки судів не відповідають фактичним обставинам по справі.

Судами не досліджувались документи бухгалтерської та податкової звітності позивача з приводу обліку основних фондів та конкретно виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м., відображення в податкових деклараціях.

Частиною першою статті 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. (ч.2 ст.227 КАС України).

За вказаних обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є передчасним та помилковим, а касаційна скарга відповідача - обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 220, 221, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 р. скасувати.

Справу № 813/6511/14 направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В.П.Юрченко Г.К.Голубєва М.В.Сірош