Ухвала суду № 45241369, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"02" червня 2015 р. № К/800/59146/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуОСОБА_1 на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014у справі № 820/10516/14за позовомОСОБА_1доОсновянської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Основянської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №00113811730 від 30.04.2013 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у даній справі, скасована постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення Основянської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0013811730 від 30.04.2013 на суму 2654,36 грн., та прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування спірного податкового повідомлення-рішення на суму 5581,09 грн., позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його змінити в цій частині, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має у спільній сумісній власності з ОСОБА_2 нежитлові приміщення в будівлі літ. «Б-1» загальною площею 100,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом №34505371 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.06.2012.

30.04.2013 податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0013811730, яким визначено податкове зобовязання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 5835,15 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому його дії, а також прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірними.

Задовольняючи позов в частково, суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що позивачу неправомірно визначено земельний податок з урахуванням площі земельної ділянки в розмірі 184 кв.м, що використовується для обслуговування нежитлової будівлі належної на праві власності позивачу, та яка позивачу не належить і її використання позивачем не підтверджено належними доказами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в цій частині, з огляду на наступне.

Земельний податок, згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.п. 285.1, 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

В силу вимог п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення Податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з положеннями ст.ст. 269, 270, 271 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом: площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, які підтверджуються матеріалами справи, що з часу реєстрації права власності на нерухоме майно у позивача, як його власника, виник обов'язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку в розмірі 100,3 кв.м, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення земельного податку за земельну ділянку у більшому розмірі, ніж знаходиться під нерухомим майном, що належить позивачу на праві приватної власності є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Разом з тим, розрахунки суми земельного податку здійснені апеляційним судом без належного обґрунтування. Як вже зазначено, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 271 ПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок в м. Харкові проведена, а тому база оподаткування повинна розраховуватись за першим способом по даним нормативної оцінки земельної ділянки та коефіцієнта індексації.

Апеляційним судом здійснено розрахунок суми податку за Методикою розрахунку грошової оцінки земельної ділянки для нарахування на 2014 р. земельного податку фізичним особам. Але, в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо органу, місця, дати її прийняття чи затвердження. Суд не встановив, чи є вказана Методика нормативно-правовим актом чи актом регуляторної дії та чи не суперечить зазначена в ній формула загальному правилу розрахунку земельного податку, встановленому Податковим кодексом України. Окрім того, навіть застосовуючи цю методику, суд не звернув увагу, що вона містить застереження, що ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, тобто, без додаткового розрахунку. (абз. 2 а.с.86).

Крім того, здійснюючи розрахунок, суд в формулі застосував показник Км3 1,20265 коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки і наведений у додатку № 4 (який відсутній в матеріалах справи). Разом з тим, цей коефіцієнт за земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСОБА_4 за цією ж адресою становить 1,11065 (а.с.12).

Вказані обставини в їх сукупності свідчить про неповне зясування всіх обставин по справі для її правильного вирішення, що підтверджує обґрунтованість касаційної скарги позивача.

Частиною першою статті 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. (ч.2 ст.227 КАС України).

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 р. скасуванню, оскільки судами не встановлено всі фактичні обставини по справі, тобто допущено порушення норм процесуального права, та суд касаційної інстанції не може встановлювати ці обставини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 р. - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош