Ухвала суду № 45241357, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. КиївК/800/28711/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013

у справі № 2а-12318/12/2670

за позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України (далі Комбінат)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Комбінату Омельченко В.С.,

Інспекції Ткача С.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012 № 0008272212.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, позов задоволено з посиланням на дотримання платником умов формування податкового кредиту при відображенні у податковому обліку господарських операцій з придбання товарів та підрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Колос» (далі ТОВ «ВКФ «Колос»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість виконання розглядуваних поставок задекларованим контрагентом (ТОВ «ВКФ «Колос») та підтверджують номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою отримання позивачем сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобовязання з ПДВ у сумі 1 322 459 грн. (у тому числі 1 057 967 грн. за основним платежем та 264 492 грн. за штрафними санкціями), було прийнято Інспекцією за наслідками невиїзної позапланової документальної перевірки Комбінату з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВКФ «Колос» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, оформленої актом від 16.08.2012 № 619/22-2/21586524.

Під час цієї перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по операціям з названим контрагентом за договором субпідряду від 16.12.2011 № 115/2011 та за договором поставки від 18.04.2012 № 27/04-2012 з посиланням на фіктивний характер цих операцій.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому подання платником усіх належним чином оформлених документів податковому органові з ціллю отримання податкової вигоди є достатньою підставою для її одержання, якщо податковим органом не представлено суду доказів недостовірності або суперечливості вказаних у таких документах відомостей.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом приватного підприємства «Ангара» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокуратури м. Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення відшкодування з податку на додану вартість, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доказування недостовірності відомостей у поданих платником первинних документах, отримання ним податкової вигоди не у звязку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності покладається на податковий орган.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що на підтвердження факту виконання ТОВ «ВКФ «Колос» ремонтно-монтажних робіт у приміщенні будівель Генеральної прокуратури України, розташованих по вул. Ісаакяна, 17 у м. Києві, позивачем подано необхідні докази: договір субпідряду від 16.12.2011 № 115/2011, узгодження договірної ціни, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акти заліку взаємної заборгованості, податкові накладні.

Виконання названим контрагентом поставок позивачеві плит облицювальних за договором поставки від 18.04.2012 № 27/04-2012 засвідчено складеними рахунками, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними про перевезення товару у процесі його постачання.

Доводи ж Інспекції, якими вона мотивує недостовірність відомостей у поданих платником первинних документах та, відповідно, законність прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, ґрунтуються на висновках, що містяться в акті перевірки, складеному відносно ТОВ «ВКФ «Колос», який за даних обставин сам по собі не може слугувати належним доказом нереальності спірних правовідносин між позивачем та названим контрагентом і спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

Посилання податкового органу на те, що ТОВ «ВКФ «Колос» належить до анонімних структур, правомірно відхилені судами, позаяк за умови фактичного виконання зобовязань цим контрагентом вказана обставина не може слугувати підставою для позбавлення добросовісного платника права на податковий кредит.

Відсутність у постачальника основних фондів, транспортних засобів трудових ресурсів, так само як і його неперебування за місцем реєстрації, не можуть свідчити про неможливість виконання ним зобовязань за названими договорами з Комбінатом. Цивільним та господарським законодавством передбачені різні способи здійснення підприємницької діяльності, у тому числі й без володіння необхідними ресурсами для такої діяльності.

Докази, що свідчили б про узгодженість дій Комбінату та його контрагента, позбавлених економічного змісту та спрямованих на отримання недобросовісної податкової вигоди, у матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що спрямуванням та наслідком схем неправомірного отримання податкових вигод є одержання недобросовісним платником незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів за умови нереальності (в силу нездійснення або повернення у результаті кругового обігу) його власних грошових задекларованих витрат, що у даній справі Інспекцією не встановлено.

За вказаних обставин у діях Комбінату вбачаються розумні економічні причини (ділова мета), тобто при здійсненні спірних операцій з ТОВ «ВКФ «Колос» позивач намагався одержати відповідні змісту цих операцій правові наслідки та фактично отримав економічний ефект.

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, суди дійшли висновку, що право Товариства на податковий кредит та реальність господарських операцій підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У звязку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 у справі № 2а-12318/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько