Ухвала суду № 45241296, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"02" червня 2015 р. №К/800/7329/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській областіна ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014у справі №816/1934/14за позовомКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Горизонт» треті особиАкціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у м. Полтаві, Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк», Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», Полтавське Головне регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у м. Полтаві, Акціонерне товариство «Таскомбанк», Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»прозастосування арешту коштів,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 адміністративний позов Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Горизонт» задоволено, застосовано арешт коштів товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Горизонт» на розрахункових рахунках, відкритих у банківських установах.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 у даній справі, змінено постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 та доповнено абзац 2 резолютивної частини постанови номерами рахунків банківських установ.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині доповнення резолютивної частини номерами рахунків банківських установ, оскільки вважає, що ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач має податковий борг у сумі 249509,51 грн., у зв'язку з наявністю якого, на підставі рішення начальника Кременчуцької ОДПІ від 02.02.2012 №3926/10/24 про опис майна у податкову заставу, здійснено опис майна товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Горизонт», про що складено акт опису від 28.02.2012 №28/24-036.

Позивачем отримано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Для організації біржових торгів позивачем укладено договір-доручення від 31.12.2013 №126 з Центральною універсальною біржею на проведення цільового аукціону по реалізації активів відповідача.

Однак, у зв'язку з відсутністю майна під час огляду представниками Центральної універсальної біржі, до позивача надійшло клопотання від 14.03.2014 №64 щодо вжиття заходів по усуненню перешкод по виконанню рішення суду та умов договору від 31.12.2013 №126 з продажу заставного майна.

На підставі пункту 91.3 статті 91 Податкового кодексу України 14.04.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено перевірку стану збереження майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису від 28.02.2012 №28/24-036, за результатами проведення якої встановлено, що майно, яке перебуває у податковій заставі фактично відсутнє на підприємстві, про що складено акт від 14.04.2014 №12/1603-25.

15.05.2014 на підставі підпункту 94.2.1 статті 94 Податкового кодексу України за зверненням заступника начальника Кременчуцької ОДПІ від 14.04.2014 про застосування адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Горизонт» начальником Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Горизонт».

16.05.2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено правила відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, а тому застосував до платника податків арешт майна.

Змінюючи рішення суду першої інстанцій, суд апеляційної інстанції погодився з вищенаведеним висновком суду першої інстанції, натомість дійшов висновку про необхідність доповнити резолютивну частину постанови наявними номерами розрахункових рахунків відповідача відкритих у банківських установах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість застосування до платника податків арешту майна, разом з тим вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.1 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 94.6 цього Кодексу встановлено, що керівник контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Абзацом 2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Пунктом 7.1 розділу VII Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 568 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

У той же час конкретні розрахункові рахунки, які підлягають арешту, виявляються у процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення, а відтак адміністративний суд не повинен визначати у судовому рішенні рахунки платника, обмежуючи тим самим повноваження податкового органу як органу контролю та стягнення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково змінено рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково змінена постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

2.Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014.

3.Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош