Вирок № 45222372, 16.06.2015, Вишгородський районний суд Київської області

16.06.2015 №363\1701\15к

ВИРОК

Іменем України

16 червня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді - Скарлат О.І.,

при секретарі - Хомяк А.М.

за участі прокурора - Штогуна М.С.

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальне провадження № 1212015110150000055по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лебедівка Вишгородського району Київської області, громадянина України, освіта середня технічна, не одруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Вишгород Київської області, громадянина України, освіта вища, неодруженого, працюючого у ТОВ «Епіцентр К» №7 м.Київ на посаді продавця непродовольчих товарів відділу «Будівельні матеріали», зареєстрованого в АДРЕСА_3 раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України ,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м. Вишгород Київської області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, працюючого у ТОВ «Лука Сейфи» на посаді слюсара, зареєстрованого в АДРЕСА_4, в порядку ст. 89 КК України не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч.2 ст.186 КК України ,

встановив:

10 січня 2015 року у ОСОБА_4 виник умисел на вимагання грошових коштів у його колишнього роботодавця ОСОБА_7 з метою власної наживи. Того ж дня ОСОБА_4 з метою залучення до вчинення злочину співучасників домовився із ОСОБА_5 отримати незаконним шляхом грошові кошти від свого колишнього роботодавця ОСОБА_7 шляхом шантажуванням з погрозою знищенням його майна, а саме підпалом підприємства.

Наступного дня 11.01.2015 року близько 21-ї години ОСОБА_4 перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, почали обговорювати деталі запланованого вчинення злочину шляхом шантажу. 12.01.2015 року близько 9 год. 15 хв. попередньо дізнавшись електронну адресу ОСОБА_7 ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 зі свого мобільного номеру, яким на той час користувався НОМЕР_2 написав на електронну адресу «ІНФОРМАЦІЯ_15.» листа в якому виклали погрози у вигляді знищення його майна шляхом підпалу та попередні вимоги з приводу отримання грошових коштів в сумі 20 тис. дол. США, після чого з того ж номеру надіслали наступне повідомлення з подальшими вимогами перевірити вхідні листи.

Наступного дня 13.01.2015 року близько 12-00 години ОСОБА_4 зустрівшись з ОСОБА_5 зателефонували дружині ОСОБА_8, ОСОБА_9 на мобільний номер телефону НОМЕР_3, висловивши погрози, щодо знищення майна сказали їй, щоб остання приїхала на ст.м. «Петрівка», що в м.Києві взявши з собою грошові кошти в сумі 20000 доларів США, а останні їй взамін нададуть псевдо документи з компроматом на ведення нечесного бізнесу з фото та відео компроматом, а також пригрозили тим, що в разі неотримання бажаних коштів інформацію передадуть до правоохоронних (компетентних) органів.

Близько 18.00 години того ж дня ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 по телефону, вказали ОСОБА_9, щоб та чекала їх в районі «Епіцентру» в Оболонському районі по вул. Богатирській в м.Києві. В подальшому ОСОБА_5, в телефонній розмові повинен вказати потерпілій на місце, де вона має залишити кошти в сумі 20000 доларів США.

ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 домовився з водієм автомобіля таксі марки «Шевроле авео» червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_14, про те що останній поїде у вказане місце «за адресою» та отримає гроші у ОСОБА_9 та привезе їх. Після чого таксист поїхав до потерпілої в м. Київ на вул. Богатирська, але остання не повірила в достовірність наданих їй документів та не віддала кошти, які вимагали і водій таксі поїхав у невідомому напрямку.

16.01.2015 року ОСОБА_4 злякався викриття та запропонував ОСОБА_5 припинити намір надалі вимагати грошові кошти у дружини ОСОБА_9. позбавитись сім карт, не дзвонити між собою та забути про будь-які наміри.

Однак, незважаючи на пропозицію ОСОБА_4 ОСОБА_5 вирішив продовжити свою злочинну діяльність, повязану із вимаганням грошових коштів у потерпілої.

Усвідомлюючи, що самостійно він не зможе довести свій злочинний намір до кінця ОСОБА_5 вирішив залучити до участі у вимаганні грошових коштів свого знайомого ОСОБА_6

З цією метою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 домовились про спільне вчинення злочинних дій спрямованих на вимагання грошових коштів у ОСОБА_9 із застосуванням погроз знищення її майна.

Приблизно о 15.00 годині 19.01.2015 року ОСОБА_5 зателефонував потерпілій та висловлюючи погрози, щодо знищення її майна наказав привезти грошові кошти в сумі 20 тис. доларів США в м. Вишгороді неподалік Вишгородської РДА на площу Шевченка, 1, Київської області. Близько 17 год. ОСОБА_5 знову зателефонував потерпілій з метою встановлення її місця знаходження, на що остання повідомила, що на даний час вона перебуває в дорозі до визначеного ними місця в м. Вишгороді. Прибувши на площу Шевченка, 1 в м. Вишгород, Київської області, потерпіла зателефонувала на номер мобільного телефону із якого робили дзвінки ОСОБА_5 та вказала, що готова передати їм грошові кошти в сумі 20 тис. доларів США.

Приблизно о 18.00 годині 19.01.2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибули в м. Вишгород на площу Шевченка, 1, Київської області з метою отримання від потерпілої грошових коштів, що вимагав в телефонних розмовах. ОСОБА_6 став неподалік від місця передачі грошових коштів для спостереження за місцевістю, виявлення сторонніх осіб та уникнення викриття їх злочинних дій, а ОСОБА_5 пішов на зустріч потерпілої.В цей час потерпіла під впливом висловлених по телефону погроз, щодо знищення її майна передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 50 тис. грн. Отримавши грошові кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 намагались втекти із місця вчинення злочину, однак були затриманні працівниками міліції.

Крім того, 04 березня 2015 року приблизно о 15:00 годині ОСОБА_6 знаходився в маршрутному таксі №398 «Вишгород - Київ», що рухався в напрямку м. Київ. В момент коли транспортний засіб зупинився на автобусній зупинці по вул.Шолуденка в м. Вишгород Київської області ОСОБА_6, помітив мобільний телефон марки «Iphone 5», вартістю 10000 грн., яким користувався ОСОБА_11, що сидів поруч з ОСОБА_6 В цей момент у останнього винник умисел відкрито заволодіти мобільним телефоном з метою власного збагачення. В момент коли маршрутне таксі зупинилось ОСОБА_6 реалізовуючи свій злочинний намір вихопив з рук ОСОБА_11, мобільний телефон, тим самим повторно, відкрито викрав майно останнього. З метою уникнення відповідальності і приховування викраденого майна ОСОБА_6 вийшов із маршрутного таксі та побіг в напрямку вул. Дніпровська, що в м. Вишгород. Відкрито заволодівши мобільним телефоном ОСОБА_6 продав його наглядно знайомому, за що отримав грошові кошти в сумі 2600 грн. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 10000 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, пояснив, що 10 січня 2015 року у нього виник умисел на вимагання грошових коштів у його колишнього роботодавця ОСОБА_7 з метою власної наживи. Того ж дня, він домовився із ОСОБА_5 отримати грошові кошти від свого колишнього роботодавця ОСОБА_7 шляхом шантажуванням з погрозою знищенням його майна, а саме підпалом підприємства. Наступного дня 11.01.2015 року близько 21-ї години він прийшов до ОСОБА_5 за його місцем проживання та почали обговорювати деталі запланованого вимагання грошей. 12.01.2015 року близько 9 год. 15 хв. попередньо дізнавшись електронну адресу ОСОБА_7 він разом із ОСОБА_5 зі свого мобільного номеру написав на електронну адресу листа, в якому виклали погрози у вигляді знищення його майна шляхом підпалу та попередні вимоги з приводу отримання грошових коштів в сумі 20 тис. дол. США, після чого з того ж номеру надіслали наступне повідомлення з подальшими вимогами перевірити вхідні листи. Наступного дня 13.01.2015 року близько 12-00 години він зустрівся з ОСОБА_5 та зателефонували дружині ОСОБА_8, ОСОБА_9 на її мобільний телефон, висловивши погрози, щодо знищення майна сказали їй, щоб остання приїхала на ст.м. «Петрівка», що в м.Києві взявши з собою грошові кошти в сумі 20000 доларів США, а останні їй взамін нададуть псевдо документи з компроматом на ведення нечесного бізнесу з фото та відео компроматом, а також пригрозили тим, що в разі неотримання бажаних коштів інформацію передадуть до міліції. Близько 18.00 години того ж дня вони по телефону, вказали ОСОБА_9, щоб та чекала їх в районі «Епіцентру» в м.Києві. ОСОБА_5 в телефонній розмові вказав потерпілій на місце, де вона має залишити кошти в сумі 20000 доларів США. Після чого вони домовились з водієм автомобіля таксі,що останній поїде у вказане місце «за адресою» та отримає гроші у ОСОБА_9 та привезе їх. Після чого таксист поїхав до потерпілої в м. Київ на вул. Богатирська, але остання не повірила в достовірність наданих їй документів та не віддала кошти, які вимагали і водій таксі поїхав у невідомому напрямку.16.01.2015 року він злякався викриття та запропонував ОСОБА_5 припинити намір надалі вимагати грошові кошти у дружини ОСОБА_9 позбавитись сім карт, не дзвонити між собою та забути про будь-які наміри.В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся та просив суворо не карати, вказав, що зробив для себе висновки, завдану шкоду потерпілій відшкодував та вона немає до нього претензій.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, пояснив, що 10 січня 2015 року у ОСОБА_4 виник умисел на вимагання грошових коштів у його колишнього роботодавця ОСОБА_7 шляхом шантажуванням з погрозою знищенням його майна, а саме підпалом підприємства. Наступного дня 11.01.2015 року близько 21-ї години до нього додому прийшов ОСОБА_4 та вони почали обговорювати деталі запланованого вимагання грошей. 12.01.2015 року вони разом з мобільного номеру ОСОБА_4 написали на електронну адресу листа, в якому виклали погрози у попередні вимоги з приводу отримання грошових коштів в сумі 20 тис. дол. США, після чого з того ж номеру надіслали наступне повідомлення з подальшими вимогами перевірити вхідні листи. Наступного дня 13.01.2015 року близько 12-00 години він зустрівся з ОСОБА_4 та зателефонували дружині ОСОБА_8, ОСОБА_9 на її мобільний телефон, висловивши погрози, щодо знищення майна сказали їй, щоб остання приїхала на ст.м. «Петрівка», що в м.Києві. взявши з собою грошові кошти в сумі 20000 доларів США, а останні їй взамін нададуть псевдо документи з компроматом на ведення нечесного бізнесу з фото та відео компроматом, а також пригрозили тим, що в разі неотримання бажаних коштів інформацію передадуть до міліції. Близько 18.00 години того ж дня вони по телефону, вказали ОСОБА_9, щоб та чекала їх в районі «Епіцентру» в м.Києві. Він в телефонній розмові вказав потерпілій на місце, де вона має залишити кошти в сумі 20000 доларів США. Після чого вони домовились з водієм автомобіля таксі,що останній поїде у вказане місце «за адресою» та отримає гроші у ОСОБА_9 та привезе їх. Після чого таксист поїхав до потерпілої в м. Київ на вул. Богатирська, але остання не повірила в достовірність наданих їй документів та не віддала кошти. 16.01.2015 року ОСОБА_4 злякався викриття та запропонував йому припинити намір надалі вимагати грошові кошти, наказав позбавитись сім карт, не дзвонити між собою та забути про будь-які наміри. Однак, він вирішив самостійно продовжити вимагання коштів у потерпілої. Для цього зателефонував ОСОБА_6 та домовився з ним, що останній йому допоможе у вимаганні коштів, під час зустрічі з потерпілою він його підстрахує, на що він погодився. Приблизно о 15.00 годині 19.01.2015 року він зателефонував потерпілій та висловлюючи погрози, щодо знищення її майна наказав привезти грошові кошти в м.Вишгород на площу Шевченка, 1. Приблизно о 18.00 годині 19.01.2015 року він з ОСОБА_6 прибули в м. Вишгород на площу Шевченка з метою отримання від потерпілої грошових коштів. ОСОБА_6 став неподалік від місця передачі грошових коштів для спостереження за місцевістю, а він пішов на зустріч з потерпілою. Потерпіла передала йому кошти та в цей час його затримали працівники міліції. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 щиро розкаявся та просив суворо не карати, вказав, що зробив для себе висновки, завдану шкоду потерпілій відшкодував та вона немає до нього претензій.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, пояснив, що 19 січня 2015 року йому зателефонував ОСОБА_12 та попросив допомоги у здійсненні його наміру щодо вимагання коштів. ОСОБА_5 йому повідомив, що він вимагає гроші і домовився про зустріч з потерпілою, а він ОСОБА_5 потрібен, щоб підстрахувати його, оглядати місцевість та спостерігати , щоб їх не викрили. Приблизно о 18.00 годині 19.01.2015 року він з ОСОБА_5 прибули в м. Вишгород на площу Шевченка з метою отримання від потерпілої грошових коштів. Він став неподалік від місця передачі грошових коштів для спостереження за місцевістю, а ОСОБА_5 пішов на зустріч з потерпілою. Потерпіла передала йому кошти та в цей час хтось кинув у ОСОБА_5 палку та почали за ним бігти. Він побачивши це, також побіг за ОСОБА_5 , де їх затримали працівники міліції.

Крім того, суду пояснив, що 04 березня 2015 року приблизно о 15:00 годині він сів в автобус №398 «Вишгород - Київ», щорухався в напрямку м. Київ. Коли транспортний засіб зупинився на автобусній зупинці по вул. Шолуденка в м. Вишгород він помітив мобільний телефон марки «Iphone 5», яким користувався ОСОБА_11, що сидів поруч з ним. Коли автобус зупинився, він вихопив з рук ОСОБА_11, мобільний телефон та вийшов із автобуса та побіг в напрямку вул. Дніпровська, що в м. Вишгород. Викрадений телефон продав знайомому, за що отримав гроші в сумі 2600 грн. Пояснив, що вчинив цей злочин, оскільки у нього не було грошей , щоб купити ліки для хворої дитини. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаявся та просив суворо не карати, просив суд дати йому шанс виправитись, він відшкодував завдану шкоду потерпілим.

Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 погодилися з інкримінованими їм кваліфікуючими ознаками злочину та розміром завданої матеріальної шкоди.

Виходячи з того, що показання обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідають фактичним обставинам справи, зміст яких учасники судового розгляду розуміють правильно й не оспорюють, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою прокурора, обвинувачених та їх захисників визнав недоцільним дослідження доказів, які учасниками судового розгляду не заперечуються. При цьому судом зясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин , чи добровільною та істинною є їх згода, а також їм розяснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованих їм злочинів доведена повністю.

Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_4 у тому, що він своїми умисними діями, які виразились у вимозі передачі чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із погрозою знищення майна потерпілого, і кваліфікує його злочинні дії за ч.2 ст.189 КК України.

Суд визнає доведеною вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми умисними діями, які виразились у вимозі передачі чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із погрозою знищення майна потерпілого, і кваліфікує його злочинні дії за ч.2 ст.189 КК України.

Суд визнає доведеною вину ОСОБА_6 у тому, що він своїми умисними діями, які виразились у вимозі передачі чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із погрозою знищення майна потерпілого, і кваліфікує його злочинні дії за ч.2 ст.189 КК України.

Також суд визнає доведеною вину ОСОБА_6 у тому , що він своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, і кваліфікує його злочинні дії за ч.2 ст.186 КК України

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, які сприяли вчиненню злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину та особу винного, з урахуванням обставин справи та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд приходить до висновку про необхідність призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2ст.189 КК України.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, враховуючи особу винного, наявність помякшуючих покарання обставин те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність претензій від потерпілої, вину свою визнав, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за його поведінкою з боку кримінально-виконавчої інспекції, тому суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покласти на нього обовязки згідно п.3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, які сприяли вчиненню злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину та особу винного, з урахуванням обставин справи та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 суд приходить до висновку про необхідність призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.189 КК України.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, враховуючи особу винного, наявність помякшуючих покарання обставин те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, відсутність претензій від потерпілої, завдану шкоду потерпілій відшкодував , вину свою визнав, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за його поведінкою з боку кримінально-виконавчої інспекції, тому суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покласти на нього обовязки згідно п.3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, які сприяли вчиненню злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину та особу винного, з урахуванням обставин справи та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 суд приходить до висновку про необхідність призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.189 та ч.2 ст.186 КК України.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, враховуючи особу винного, наявність помякшуючих покарання обставин те, що він в порядку ст.89 КК України не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність претензій від потерпілих, вину свою визнав, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, відшкодував завдану шкоду потерпілим , має постійне місце роботи, на його утриманні перебуває малолітня дитина, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за його поведінкою з боку кримінально-виконавчої інспекції, тому суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покласти на нього обовязки згідно п.3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обовязок періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний засіб відносно ОСОБА_4 не обирався.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обовязок періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний засіб відносно ОСОБА_5 не обирався.

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України та ч. 2 ст.186 КК України і призначити покарання:

- за ч.2 ст.189 КК України 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточну міру покарання виз начити 5 (пять) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 обовязок періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний засіб відносно ОСОБА_6 не обирався.

Речові докази - грошові кошти в сумі 50000 грн. номіналом 50, 100, 200 грн., що містяться в поліетиленовому пакеті з візерунком, які передані слідчому - передати в дохід держави (а.с. 177 том 1).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя О.І.Скарлат