Ухвала суду № 45220757, 26.12.2014, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

Справа №338/2342/13-ц

26.12.2014 смт. Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Дякун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Богородчани, матеріали справи за заявою начальника відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції ОСОБА_1 про визнання мирової угоди, укладеної між стягувачем ОСОБА_2 та боржником ОСОБА_3 на стадії виконання судового рішення про стягнення боргу за договором позики,-

встановив:

За рішенням Богородчанського районного суду від 25.12.2013 року судом задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики і постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 1300000 грн. боргу.

На стадії виконання судового рішення 14.01.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали державному виконавцю мирову угоду, якою врегулювали спірні правовідносини в добровільному порядку.

23.01.2014 року відділ ДВС Богородчанського районного управління юстиції звернувся до суду з заявою про визнання мирової угоди.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 03.02.2014 року вказана мирова угода була визнана судом.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області ухвала суду першої інстанції від 03.02.2014 року про визнання мирової угоди була скасована з тих підстав, що суд, визнаючи умови мирової угоди, не перевірив, чи не порушують її умови прав, свобод чи інтересів інших осіб. У звязку з цим справа була направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник боржника ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні повторно заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі, мотивуючи свою позицію тим, що умови мирової угоди не порушують прав та інтересів його колишньої дружини ОСОБА_5, оскільки дві земельні ділянки площею 0,8505 га та 0,9100 га, були ним придбані за кошти позичені особисто в ОСОБА_2 і не можуть вважатись спільною сумісною власністю подружжя. Даний факт оспорений ОСОБА_5 шляхом предявлення позову до Сколівського районного суду Львівської області про визнання за нею права власності на ? частину вказаних ділянок. Разом з тим, в одному провадженні ОСОБА_3 було подано зустрічний позов про визнання вказаних земельних ділянок його одноосібною приватною власністю. Тому, до набрання судовим рішенням з цього приводу законної сили, клопотав про зупинення провадження у даній справі.

Представник стягувача ОСОБА_6 з заявленим клопотання погодилась, держаний виконавець поклалась на розсуд суду.

Заслухавши думку сторін, дослідивши подані матеріали справи, суд прийшов до висновку, що підстав для зупинення провадження у даній справі немає. Аналогічне клопотання представника ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі було вирішене судом ухвалою від 18.11.2014 року в якій судом зазначено, що причин для зупинення провадження у даній справі з підстав передбачених п.4 ст.201 ЦПК України немає, оскільки такою підставою є неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку (в даному випадку) цивільного судочинства. Виходячи з того, що питання укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення може бути оцінено судом з точки зору наявних правомочностей учасників виконавчого провадження. В повторно поданому клопотанні про зупинення провадження ніяких інших обставин не наведено. Тому суд, керуючись ст.201-203 ЦПК України, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на кінцеве судове рішення у справі.

Суддя