Ухвала суду № 45220749, 18.11.2014, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

Справа № 338/2342/13-ц

18 листопада 2014 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Битківський Л.М.,

секретаря Дякун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Богородчани, заяву начальника відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції ОСОБА_1 про визнання мирової угоди, укладеної між стягувачем ОСОБА_2 та боржником ОСОБА_3 на стадії виконання судового рішення про стягнення боргу за договором позики,-

встановив:

За рішенням Богородчанського районного суду від 25.12.2013 року судом задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики і постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 1300000 грн. боргу.

На стадії виконання судового рішення 14.01.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали державному виконавцю мирову угоду, якою врегулювали спірні правовідносини в добровільному порядку.

23.01.2014 року відділ ДВС Богородчанського районного управління юстиції звернувся до суду з заявою про визнання мирової угоди.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 03.02.2014 року вказана мирова угода була визнана судом.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області ухвала суду першої інстанції від 03.02.2014 року про визнання мирової угоди була скасована з тих підстав, що суд, визнаючи умови мирової угоди, не перевірив, чи не порушують її умови прав, свобод чи інтересів інших осіб. У звязку з цим справа була направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В ході судового розгляду державний виконавець Любенько Н.Я. заяву про визнання мирової угоди підтримала.

Представник стягувача ОСОБА_2 просила визнати умови мирової угоди, посилаючись на те, що борг ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 в сумі 1300000 грн., який встановлений рішенням суду від 25.12.2013 року, виник у звязку з придбання вказаних земельних ділянок за позичені кошти. Тому, через відсутність коштів у ОСОБА_3 для повернення боргу, за домовленістю сторін стягувач готовий прийняти в рахунок погашення боргу дві земельні ділянки, про якій йдеться в мировій угоді.

Представник боржника ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив, що умови мирової угоди не порушують прав та інтересів його колишньої дружини ОСОБА_5, оскільки дві земельні ділянки площею 0,8505 га та 0,9100 га, були ним придбані за кошти позичені особисто в ОСОБА_2 і не можуть вважатись спільною сумісною власністю подружжя. Однак даний факт оспорений ОСОБА_5 шляхом предявлення позову до Сколівського районного суду Львівської області про визнання за нею права власності на ? частину вказаних ділянок. Разом з тим, в одному провадженні ОСОБА_3 було подано зустрічний позов про визнання вказаних земельних ділянок його одноосібною приватною власністю. Тому, до набрання судовим рішенням з цього приводу законної сили, клопотав про зупинення провадження у даній справі.

Державний виконавець та представник стягувача ОСОБА_6 з заявленим клопотання погодились.

Заслухавши думку сторін, дослідивши подані матеріали справи, суд прийшов до висновку, що підстав для зупинення провадження у даній справі немає.

Відповідно до поданих сторонами письмових доказів судом встановлено, що 23.04.2014 року Сколівським районним судом Львівської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину. 10.09.2014 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі за заявою начальника відділу ДВС Богородчанського районного управління юстиції про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. С.В. на стадії виконання судового рішення. 15.10.2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 було відновлено. В свою чергу ОСОБА_3 звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання одноосібною приватною власністю двох земельних ділянок, які є предметом спору. Таким чином, вказаний спір між сторонами, який знаходиться на вирішенні Сколівського районного суду Львівської області є первинним для визначення правового статусу спірних земельних ділянок. Разом з тим, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі з підстав передбачених п.4 ст.201 ЦПК України, оскільки такою підставою є неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку (в даному випадку) цивільного судочинства.

Виходячи з того, що питання укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення може бути оцінено судом з точки зору наявних правомочностей учасників виконавчого провадження, суд, керуючись ст.201-203 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі .

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на кінцеве судове рішення у справі.

Головуючий