Постанова № 45206518, 10.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 р. Справа № 820/1091/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Підприємства "Дар'я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" Київського району м. Харкова та Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/1091/15

за позовом Підприємства "Дар'я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" Київського району м. Харкова

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, підприємство Даря Харківського відділення всеукраїнської громадської організації Союз організацій інвалідів Україна Київського району м. Харкова (далі - підприємство Даря), звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог просив суд визнати неправомірним та скасувати наказ ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 1093 від 14.08.2014 року; визнати неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо позбавлення права позивача на розгляд його заперечень від 03.09.2014 року на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 26.08.2014 року № 3543/22-06/24137034; визнати неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області по винесенню податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 року за №0005532206, визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.09.2014 року №0000702206, №0000712206 та від 23.12.2014 року №0005532206.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харкіській області від 09.09.2014 року № 0000712206. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Підприємство Даря, не погоджуючись з постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Державна податкова інспекція у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодившись із рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному зясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підприємства Даря перебуває на обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі направлення від 14,08.2014, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Мїндоходів у Харківській області, фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства Даря.

Зазначена перевірка проведена за обставин, передбачених пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки підприємства Даря від 14.08.2014 року №1093, за результатами якої складений акт перевірки від 26.08.2014 р. № 3543/22-06/24137034.

Відповідно до висновків акту встановлено порушення платником податків положень ст. 2, 4, 5 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті. ДПІ у Київському районі м. Харкова з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги підприємства Даря від 14.11.2014 року № 7676/10/20-40-10-04-17 прийняті податкові повідомлення рішення від 09.09.2014 року № 0000702206 на загальну суму 39 568,51 грн. та від 23.12.2014 року № 0005532206 на загальну суму 1198,56 грн., якими нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД, від 09.09.2014 року № 0000712206, яким визначено курсову різницю, яка повинна бути перерахована до Державного бюджету України.

Не погодившись з діями Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Стосовно законності наказу Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки підприємства Даря від 14.08.2014 року № 1093 та дій ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо позбавлення права позивача на розгляд його заперечень від 03.09.2014 року на акт ДПІ, судова колегія зазначає наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова отримана податкова інформація, що свідчить про можливі порушення підприємством Даря податкового законодавства, а саме: листи уповноваженого банку від 02.08.2013 року № 10003/4672; від 03.06.2014 року № 10003/1062; від 01.07.2014 року № 10003/1260.

У звязку з отриманням зазначеної податкової інформації ДПІ у Київському районі м. Харкова складені запити Про надання пояснень та їх документальних підтверджень: від 16.08.2013 року № 1694/10/22-06-25; від 17.06.2014 року № 8505/10/20-31-22; від 11.07.2014 року № 9983/10/20-31-22-06-25.

Платником податку надана відповідь наступними листами: від 22.08.2013 року № 26; від 25.06.2014 року № 24; від 22.07.2014 року № 27.

Однак, зазначеними листами надана відповідь у недостатньому обсязі для того, щоб усунути обґрунтовані сумніви контролюючого органу щодо порушень валютного законодавства підприємством Даря.

Положеннями ст.75 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. У пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 вказано, що документальна позапланова перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Серед таких обставин пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 містить і таку, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до положень п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

ДПІ у Київському районі м. Харкова виданий наказ Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства Даря від 14.08.2014 р. №1093, який вручений представнику підприємства разом з направленням на перевірку від 14.08.2014 року № 1144.

Таким чином, після отримання податкової інформації, у контролюючого органу виникає обовязок ініціювати проведення документальної позапланової перевірки (відповідно до п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України). Контролюючий орган при здійсненні своїх функцій діє у межах своїх повноважень та в рамках положень чинного законодавства, не маючи право як вийти за їх межі, так і не вчинити дії прямо передбачені Податковим кодексом України. Тому у ДПІ у Київському районі м. Харкова були підстави для проведення перевірки, передбачені п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що робить наказ від 14.08.2014 року №1093 цілком правомірним та виданий на підставах, передбачених чинним законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що в оскаржуваному наказі встановлений чіткий строк для проведення перевірки, в який вона проведена, про що складено акт Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства Даря від 26.08.2014 р. №3543/22-06/24137034, який вручений директору підприємства 26.08.2014 року, про що свідчить його підпис на примірнику акту.

Після цього, представником підприємства Даря подані заперечення на акт перевірки від 26.08.2014 р. № 3543/22-06/24137034, які надійшли до ДПІ у Київському районі м. Харкова 04.09.2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Контролюючим органом надана відповідь підприємству Даря листом від 05.09.2014 року № 12874/10/20-31-22-06-25, в якому зазначено про відмову в прийнятті до розгляду заперечень на акт перевірки у звязку з поданням їх поза строком, встановленим ст. 86 Податкового кодексу України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Стосовно законності податкового повідомлення-рішення від 09.09.2014 року №0000712206.

ДПІ у Київському районі м. Харкова визначено грошове зобовязання у сумі 5 563,42 грн. як курсова різниця, шляхом прийняття податкового повідомлення рішення від 09.09.2014 року № 0000712206.

Відповідно до п. 153.1 статті 153 Податкового Кодексу доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх та податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць ) ураховується складі витрат платника податку

Згідно з п. 4 і 8 П(С)БО-21 - курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Обчислюються курсові різниці на дату з здійснення господарської операції та на дату балансу лише за монетарними статтями балансу.

Перерахування позитивної курсової різниці на користь державного бюджету України належить до компетенції суб'єктів ринків, якими є комерційні банки та уповноважені фінансові установи. Водночас, обов'язок підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці жодною нормою законодавства не передбачено, відповідно, відповідальності за таке неперерахування курсової різниці від продажу іноземної валюти чинним законодавством також не передбачено, що взагалі виключає можливість застосування до позивача будь-яких санкцій.

Також, враховуючи ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якою, зокрема, передбачено нарахування пені за порушення резидентами строків, визначених ст. ст. 1, 2 Закону, або встановлених Національним банком України, загальний розмір якого не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням, штрафною санкцією або пенею. Отже, є необґрунтованими доводи відповідача на те, що позитивна курсова різниця має бути перерахована до бюджету по коду бюджетної класифікації 21081000 "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства".

Сума позитивної курсової різниці не є зобов'язанням платника податків в розумінні глави 4 Податкового кодексу України, та, відповідно, не може бути заявлена до стягнення податковим органом державної податкової служби на підставі пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Статтею 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" передбачено обов'язок уповноважених банків продати протягом п'яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України придбану, але не використану резидентами протягом десяти робочих днів валюту. Водночас, зазначеною статтею не встановлено жодного обов'язку для платників податків-резидентів, невиконання яких може призвести до настання відповідальності для таких платників податків.

З огляду на вищезазначене, вимоги ДПІ щодо перерахування до державного бюджету грошових коштів у розмірі позитивної курсової різниці внаслідок порушення позивачем ст.5 вищевказаного Закону є необґрунтованими.

Позивач не є суб'єктом ринку в розумінні п. 7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, у якого виникає обов'язок перерахування позитивної курсової різниці до державного бюджету України, що узгоджується, також, з положеннями ст. З Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо продажу валюти виключно уповноваженим банком.

Статтею 3 Закону передбачено, що Національний банк України має право встановлювати протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що такий строк встановлено п. 3 р. III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. № 281 Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України, згідно з яким клієнт-резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, що куплена (або обміняна згідно з пунктом 18 розділу І цього Положення) у встановленому порядку через суб'єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана позовна вимоги є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо законності податкових повідомлень-рішень від 09.09.2014 року №0000702206 та від 23.12.2014 року за №0005532206.

Відповідно до ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, із змінами та доповненнями зазначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Законом України від 06.11.2012 №5480-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР зі змінами та доповненнями.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Згідно п.3 Постанови Національного банку України від 16.11.2012 №475 Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті встановлено, що розрахунки за операціями з імпорту товарів, передбачені в ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР зі змінами та доповненнями повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 19 листопада 2012 року. Постанова діє до 19 травня 2013 року.

Відповідно до п.1 Постанови Національного банку України від 14.05.2013 № 163 Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті, зареєстрована в Мінюсті 14.05.2013 за N 718/23250 встановлено що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 20 травня 2013 року, крім пунктів 4 та 5, які набирають чинності з 28 травня 2013 року. Постанова діє до 19 листопада 2013 року.

Пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України №453 від 14.11.2013, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15.11.2013 за №1951/24483 Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 зареєстрованій в Міністерстві юстиції України Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, із змінами та доповненнями, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та компанієюYIYANG CITY SANCHAO PLASTIC CEMENT BAMBOO AND WOOD укладено контракт №2014-03-СН від 18.03.2014 року на поставку бамбукових паличок.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що на виконання умов контракту 31.03.2014 р. позивачем перераховано з розрахункового рахунку відкритому у Філії Слобожанське РУ АТ Банк Фінанси та Кредит № 26006026301801 на користь нерезидента YIYANG CITY SANCHAO PLASTIC CEMENT BAMBOO AND WOOD грошові кошти в сумі 9134,10 доларів США (екв. 73008,86 грн.) згідно платіжного доручення від 31.03.2014 №5, граничний строк надходження товарів становить 29.06.2014 р. Також зазначено, що товар на суму 9 134,10 доларів США у законодавчо встановлений строк не надійшов. Кількість днів прострочення 5, чим порушено ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, із змінами та доповненнями.

Проте, згідно копії митної декларації №807100001/2014/004293 вбачається, що фактично товар взято на митний контроль 26.06.2014 року за наслідком перетинання митного кордону України, тобто граничний строк надходження товарів позивачем ну було перевищено (т.2 а.с.171).

Також, між позивачем та компанією Qingdao Sun-Growing Trade Co., LTD. (Китай) укладено Контракт № 2013-QD від 11.04.2013 р. на поставку продуктів харчування.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що на виконання умов вказаного контратку з розрахункового рахунку відкритому у Філії Слобожанське РУ АТ Банк Фінанси та Кредит за №26006026301801 на користь Qingdao Sun-Growing Trade Co., LTD. (Китай) перераховано грошові кошти, на суму 13924,80 доларів США (екв. 111 300,93 грн.), згідно платіжного доручення № 13 від 13.05.2013, граничний строк надходження 11.08.2013 р. Кількість днів прострочення 16, чим порушено ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, із змінами та доповненнями.

Судовою колегією встановлено, що згідно митної декларації №807100001/2013/005864 товар взято на митний контроль 22.07.2013 року (т.2 а.с. 190). Таким чином, граничний строк надходження товарів позивачем ну було перевищено.

Між підприємством "Дар'я" та компанією "NANTONG J.TOP FOODS CO., LTD." (Китай) 05.04.2013 р. укладено Контракт №2013-СН на поставку товарів згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною контракту.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що платником податків на виконання умов вказаного Контракту з розрахункового рахунку відкритому у Філії Слобожанське РУ АТ Банк Фінанси та Кредит за №26006026301801 на користь "NANTONG J.TOP FOODS CO., LTD." (Китай) перераховано грошові кошти, на суму 37859,70 доларів США (екв. 302612,58 грн), згідно платіжного доручення № 12 від 30.04.2013, граничний строк надходження 29.07.2013. Товар на вказану суму відповідно до МД від 22.08.2013 №00577 у законодавчо встановлений строк не надійшов, кількість днів прострочення 24, чим порушено ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, із змінами та доповненнями.

Проте, суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що згідно копії товаротранспортного документа до декларації №807100001/2013/005774 вбачається, що товар взято на митний контроль південною митницею 22.07.2013 року за наслідком перетинання митного кордону України, тобто граничний строк надходження товарів позивачем ну було перевищено (т. 2 а.с. 197).

Між позивачем та компанією "DALIAN HUACHENZHONGTIAN IMPORT & EXPORT CO., LTD." (Китай) 04.12.2012 р. укладено Контракт №2012-11-26 на столові вироби із деревени (бамбук) бамбукові палички для їжі в індивідуальній упаковці.

Фахівцями податкового оргнау в акті перевірки вказано, що Підприємством Даря на виконання умов вказаного Контракту з розрахункового рахунку відкритому у Філії Слобожанське РУ АТ Банк Фінанси та Кредит за №26006026301801 на користь "DALIAN HUACHENZHONGTIAN IMPORT & EXPORT CO., LTD." (Китай) перераховано грошові кошти, на суму 9526,50 доларів США (екв. 76145,31 грн), згідно платіжного доручення №20 від 04.06.2013, граничний строк надходження 02.09.2013 р. Товар на вказану суму відповідно до МД від 06.09.2013 № 006223 у законодавчо встановлений строк не надійшов, кількість днів прострочення 4, чим порушено ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, із змінами та доповненнями.

Із матеріалів справи вбачається, що фактично згідно відміток митних органів на товаро-транспортному документі товар за митною декларацією №807100001/2013/006223 взято на митний контроль 28.08.2013 року (т. 2 а.с. 198).

Між позивачем та "DALIAN SHANCHENG HORSERADISH PRODUCTS CO., LTD." (Китай) 16.10.2012 р. укладено Контракт №2012-16-СН на поставку продуктів для приготування соусу.

В акті перевірки відповідача зазначено, що Підприємством Даря на виконання умов Контракту № 2012-16-СН з розрахункового рахунку відкритому у Філії Слобожанське РУ АТ Банк Фінанси та Кредит за №26006026301801 на користь "DALIAN SHANCHENG HORSERADISH PRODUCTS CO., LTD." (Китай) перераховано грошові кошти, на суму 10510,50 доларів США (екв. 104241,04 грн), згідно платіжного доручення №4 від 20.03.2014, граничний строк надходження 18.06.2014. Товар на суму 10510,50 доларів США у законодавчо встановлений строк не надійшов, кількість днів прострочення 13, чим порушено ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, із змінами та доповненнями.

Колегія суддів не погоджується з твердженням податкового органу та зазначає, що граничні строки надходження товарів не порушено, так як згідно відміток митних органів товар за митною декларацією №807100001/2014/004220 взято на митний контроль 18.06.2014 р (т. 2 а.с.204).

Також, між позивачем та "JFC International Inc." (США) 17.04.2013 р. укладено Контракт №2013-JFC на поставку продуктів харчування.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що Підприємством Даря на виконання умов Контракту № 2013-JFC з розрахункового рахунку відкритому у Філії Слобожанське РУ АТ Банк Фінанси та Кредит за №26006026301801 на користь "JFC International Inc." (США) перераховано грошові кошти, на суму 71400,00 доларів США (екв. 570700,20 грн.), згідно платіжного доручення від 03.02.2014 №2, граничний строк надходження 04.05.2014 р. та згідно платіжного доручення від 14.05.2013 року №14 перераховано суму 19550,00 долірав США (екв. 156 263,15 грн.) - гранчиний строк надходження товару 12.08.2013 р. Товар на суму 19550,00 доларів США (екв. 156 263,15 грн.) від нерезидента "JFC International Inc." (США) по платіжному дорученню № 14 від 14.05.2013, у законодавчо встановлений строк не надійшов. Кількість днів прострочення 8. Товар на суму 71400,00 доларів США (екв 570 700,20 грн.) від нерезидента "JFC International Inc." (США) згідно платіжного доручення №2 від 03.02.2014 у законодавчо встановлений строк не надійшов. Кількість днів прострочення 1, чим порушено ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, із змінами та доповненнями.

Не погоджуючись з вищевказаним висновком відповідача, колегією суддів зазначає, що згідно митної декларації №807100000/2013/040673 товар фактично взято на митний контрль 14.08.2013 р., а згідно відміток в декларації №807100001/2014/003104 - 28.04.2013 р. (т. 2 а.с.175, 179).

Відповідачем безпідставно в акті перевірки зазначено кількість днів прострочення - 8 днів за платіжним дорученням №14 від 14.05.2013 р. та 1 день за платіжним дорученням №2 від 03.02.2014 р., тобто сроки граничні строки надходження товарів на митну територію України платником податків не було порушено, що підтверджується матеріалами справи.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем під час перевірки досліджувались митні декларація позивача, у яких відображені дати перетину митного кордону та дати зміни митного режиму товарів позивача.

Проте, податковим органом помилково зроблено висновок про порушення підприємством Даря термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та неправомірно визначено грошове зобовязання шляхом прийняття податкових повідомлень рішень від 09.09.2014 року № 0000702206 на суму 39568,51 грн. та від 23.12.2014 року № 0005532206 на суму 1198,56 грн. (з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області), а тому і в цій частині колегія суддів задовольняє вищезазначені позовні вимоги.

Позивач відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон № 959-XII) є субєктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-XII та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, імпорт це купівля українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення субєктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону країни.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави .

Оформлення ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дату фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу "під митним контролем" з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що товар за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами надійшов на митну територію України до закінчення граничного строку. Дану обставину підтверджено відбитком штампа "Під митним контролем" Південної митниці, проставленим в ВМД, копії яких залучено до матеріалів справи, а тому податкові повідомлення - рішення винесені помилково.

Згідно ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких умов, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, разом із скасуванням постанови суду першої інстанції в частині в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 року №0000702206 та №0005532206 від від 23.12.2014 року, а апеляційна скарга відповідача - залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Підприємства "Дар'я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" Київського району м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/1091/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 року №0000702206 та №0005532206 від від 23.12.2014 року.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Підприємства "Дар'я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" Київського району м. Харкова задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.09.2014 року №0000702206 та №0005532206 від від 23.12.2014 року.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст постанови виготовлений 12.06.2015 р.