Ухвала суду № 45206273, 04.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 876/9143/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю:

секретаря судового засідання Мартинишина Р. С.;

представника позивача Голоюха С. В.;

представника відповідача Юрчака Ю. Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду 19 вересня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» до Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2014 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» до Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003342201 від 16 липня 2014 року винесене Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТзОВ «Аріленд» позивачем виконані умови, передбачені статтями 138, 139, 198 та 201 Податкового кодексу України, а достовірність та правильність підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, податковими накладними, що засвідчують факт здійснення господарських операцій, і були підставою для формування у відповідних податкових періодах податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16 липня 2014 року № 0003342201.

Зазначену постанову мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Дрогобицькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, просив визнати оскаржувану постанову нечинною та закрити провадження в справі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, просив визнати оскаржувану постанову нечинною та закрити провадження в справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Аріленд» за грудень 2013року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Результати перевірки оформлено актом від 15 травня 2014 року № 350/22-01/34358195, яким встановлено порушення ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» вимог п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 247 326,00 грн., у тому числі: за грудень 2013 року у сумі 247 326,00 грн. та не підтверджено реальність здійснення операцій з ТзОВ «Аріленд» за грудень 2013 року.

На підставі акту перевірки від 15 травня 2014 року № 350/22-01/34358195 Дрогобицькою ОДПІ 16 липня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003342201, яким ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 370989,00 грн, в тому числі 247326,00 грн - за основним платежем та 123663,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлено, що між ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» та ТзОВ «Аріленд» було укладено два договори поставки: № 2111.13 від 21 листопада 2013 року та № 0212.13 від 02 грудня 2013 року.

Згідно умов обох договорів (п. 1.1.) Постачальник (ТзОВ «Аріленд»), зобов'язувався поставити, а покупець (ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття») зобов'язувався прийняти товар, а саме: макуху соняшникову.

Товар поставлявся на умовах «СРТ» у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), що означає взяття продавцем на себе обов'язку по забезпеченню доставки товару у визначене договором місце.

Місцем поставки товару згідно п. 4.1. договорів визначено Дніпровський термінал, м. Херсон, вул. Перекопська, 169.

Згідно умов договору № 2111.13 від 21 листопада 2013 року, продавець зобов'язувався поставити протягом 30 календарних днів товар (макуху соняшникову) в загальній кількості 1 800 метричних тонн +/-10 МТ за вибором постачальника.

Згідно даного договору, до ціни товар включено вартість завантаження товару в транспортний засіб постачальника, вартість транспортування в порт/термінал та інші витрати постачальника, повязані з виконанням ним його зобовязань по даному контракту.

У відповідності до п. 3.2 договору ціна товару за одну МТ становить 1 900,00 грн.

Згідно умов контракту № 0212.13 від 02 грудня 2013 року ТзОВ «Аріленд» зобов'язувався поставити протягом 30 календарних днів аналогічний товар в кількості 500 МТ.

06 грудня 2013 року між сторонами було підписано додаткову угоду до контракту, якою збільшено кількість товару до 650 МТ +/- 10 МТ.

Відповідно до п.3.2 контракту та п.3.2 додаткової угоди до контракту ціна товару за одну МТ становить 1 900,00 грн.

На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні: № РН-0000021 від 03.12.2013 р. на поставку 131,030 МТ макухи соняшникової на загальну суму 248 957,00 грн, в т.ч. ПДВ 41 492, 83 грн; № РН-0000022 від 06.12.2013 р. на поставку 650,000 МТ макухи соняшникової на загальну суму 1 235 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 205 833,00 грн.

На підтвердження виконання зобов'язань ТзОВ «Аріленд» було надано податкові накладні: № 22 від 03 грудня 2013 року (виписана по факту виконання першої з подій, а саме поставки товару); № 24 від 06 грудня 2013року (виписана на дату поставки товару); № 23 від 04 грудня 2013року (виписану на дату оплати коштів).

При дослідженні використання придбаного товару (макухи соняшникової) в господарській діяльності, судом встановлено наступне.

21 листопада 2013 року позивач уклав контракт № SFC 2111 на продаж макухи соняшникової нерезиденту компанії «Tenfore Systems UK Limited». Умовами поставки товару визначено аналогічні умови - СРТ (п. 5.2. контракту).

22 листопада 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до контракту, якою покладено на покупця нерезидента обов'язок за свій рахунок організувати всі вантажно-розвантажувальні роботи в пункті прийому товару, а також розміщення і зберігання товару у Терміналі.

Відповідно до п. 2 контракту, продавець ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» зобов'язується поставити макуху соняшникову у кількості 10 000 МТ +/- 10 %. (п. 2.1. контракту). Кількість поставки на кожну партію визначається в додатках до контракту. Кінцева кількість товару визначається в порту загрузки судна на підставі звіту сертифікату (акту) про отримання товару в порту. Ціна товару становить 200,00 доларів США за 1 МТ. Відгрузка товару здійснюється до 31.12.2013 р. (п. 5.1. контракту)

Додатком (Приложением) № 1 від 26 листопада 2013 року та специфікацією № 1 до контракту передбачено відвантаження макухи в кількості 1 800 МТ +/- 10 % МТ. Додатком (Приложением) № 2 від 02.12.2013р. передбачено відвантаження макухи соняшникової в кількості 650 МТ +/- 10 % МТ.

В розділі 4 контракту зазначено, що продавець повинен надати ветеринарне свідоцтво, а також довіреність для експедитора на оформлення сертифікату походження.

В підтвердження виконання контракту № SFC 2111, позивачем долучено до матеріалів справи дві митні декларації.Перша митна декларація № 508040000/2013/003694 від 05 грудня 2013 року, в якій ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» визначено експортером та відповідальною за фінансове врегулювання особою. Одержувачем визначено нерезидента «Tenfore Systems UK Limited». В гр. 44 декларації вказано, що товар макуха соняшникова експортується на підстав контракту SFC 2111 від 21 листопада 2013 року. В гр. 35 декларації вказано вагу товару, яка становить 1714530 кг.

На звороті декларації стоїть відмітка від 11 грудня 2013 року, в якій вказано, що товар вивезено за межі митної території України в повному обсязі 05 грудня 2013 року.

Друга митна декларація №508040000/2014/000137 від 16 січня 2014 року, в якій експортером та відповідальним за фінансове забезпечення знову ж таки значиться ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття», а одержувачем вантажу - нерезидент «Tenfore Systems UK Limited».

В гр.гр. 31, 35 та 44 вказано, що товар макуха соняшникова експортується на підставі контракту SFC 2111від 21.11.2013р. в кількості 650000 кг. На звороті декларації міститься відмітка про те, що товар вивезено за межі митної території України 16 січня 2014 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішення контролюючого органу базувалось зокрема, на результатах аналізу діяльності контрагента позивача ТзОВ «Аріленд» та контрагентів контрагента: ТзОВ «ДескоЮкрейн», ТзОВ «Сапсан-Юг» та ТзОВ «Вторметекспорт».

З долучених відповідачем до матеріалів справи копій контрактів, укладених ТзОВ «Аріленд» з вказаними вище контрагентами (контракт від 29.11.2013 р. № 2911.13, контракт від 04.12.2013 р. № 0411.13, контракт від 19.11.2013р. № 1911.13, контракт від 02.12.2013р. № 0212.13) видно, що умови контрактів є практично ідентичними і передбачають поставку макухи соняшникової з базисом поставки - СРТ, доставка оплачена до Дніпровський термінал м. Херсон.

Системний аналіз наданих позивачем документів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про товарність господарських операцій між ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» та ТзОВ «Аріленд», а також контрактів останнього з своїми контрагентами дає підстави стверджувати, що фактично, товар який по договору був придбаний позивачем і потім проданий нерезиденту, на момент такого придбання та продажу був вже наявний в порту терміналі і не потребував його транспортування і виконання розвантажувальних робіт ТзОВ «Аріленд».

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що руху товару макухи соняшникової в процесі господарської діяльності, яка задокументована в первинних документах як придбання-продаж данного товару не відбувалося.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Разом з тим, в процесі судового розгляду справи ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» подано до Дрогобицької ОДПІ заяву про намір досягнення податкового компромісу на підставі п. 7 п.п. 9-2 р. XX ПК України (вх. № 84 від 10 березня 2015 року).

Відповідно до ст.194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Ч. 1 ст.113 КАС України передбачає, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватись лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, визначено особливості уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.

Відповідно до Підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобовязань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з рішення Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 23 березня 2015 року № 1371/10/13-09-22-01 про погодження застосування процедури податкового компромісу, ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» на виконання п. 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України сплачено в бюджет 12366,30 грн. податку на додану вартість.

Враховуючи виконання ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» вимог п. 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо сплати 5% від загальної суми заниження податкового зобовязання, Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення про досягнення податкового компромісу.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобовязання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 11-2 такого змісту: Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження в справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження в справі.

Враховуючи, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року у справі 813/5381/14 є незаконною та необґрунтованою, колегія суддів, вирішуючи питання про правові наслідки досягнення сторонами у справі примирення, дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.157, 160, 196, 203, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити частково.

Визнати умови примирення між товариством з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» та Дрогобицькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області внаслідок досягнення податкового компромісу щодо податкового зобовязання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 16 липня 2014 року № 0003342201.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року в справі № 813/5381/14 скасувати.

Провадження в справі № 813/5381/14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» до Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 09 червня 2015 року.